Від імперських заборон до сучасних законів: на Еспресо премʼєра фільму про боротьбу за українську мову

Стрічка створена у співпраці з "Бавовна продакшн" — командою, відомою фільмами "Церква без Христа", "Міністерство любові" та "Вигнані війною".

Фільм "Мова свободи" досліджує історію боротьби за українську мову — від імперських заборон до сучасних мовних законів. В основі — десятки свідчень: колишніх військовополонених, переселенців, політиків і культурних діячів, які опинилися в центрі гуманітарної боротьби.

Серед героїв стрічки — Артем "Нікополь" Дубина, ветеран полку "Азов", який пройшов через російський полон, зокрема, і Оленівку. Після повернення з неволі його вразило, що українці все ще спілкуються мовою ворога. "Я думав, що в Україні вже всі-всі розмовляють тільки українською… що зрозуміли — це мова ворога, її не можна використовувати в побуті, в спілкуванні", — згадує Артем.

Глядачі побачать історію студентки Анастасії, яка в шкільні роки була змушена змінити кілька навчальних закладів, аби не зрадити своєму мовному вибору. "Мої однокласники перестали зі мною спілкуватися. Їм було складно зрозуміти, як це — не говорити російською", — розповідає дівчина.

Унікальні роздуми про українізацію у фільмі — від письменника і видавця, лауреата Шевченківської премії Івана Малковича: "Було нелегко, тому що ми були окуповані російською книжкою. Книгарні в центрі - там були російські книжки виставлені з російським двоголовими гербами...Я думав: от ми видамо такі чудесні книжки, і люди будуть їх вибирати, бо наші будуть кращі. Але ні... Така м'яка українізація, в такій країні посттравматичній як Україна, означала “ніякої українізації”. Тобто “мʼяке” — це ніяке. М’яко міг робити я як видавець, як поет. Але держава — це закони".

Публіцист Віталій Портников розмірковує над гуманітарною окупацію московії, з її нескінченними “прекрасними нянями”, “кадєтами” тощо. Згадує він і засилля російських зірок — телевізійних ведучих-журналістів, на кшталт Дмітрія Кисельова (зараз махрового путініста- пропагандиста), яким надавали рейтинговий час на телевізійних майданчиках. “Я завжди гірко жартував, що ось я, в принципі, такий самий московський журналіст, як Савік Шустер чи ще хтось, хто був нашим ведучим телевізійних програм. Був навіть Дмитро Кисельов. Пам'ятаєте? Але мене був один недолік: я розмовляю українською мовою і тому не сприймаються як барін”, - пригадує Портніков.

Згадується у фільмі й історія ухвалення Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Цей документ став підсумком десятиліть боротьби за мову і головною гарантією її присутності у публічному просторі.

Автор закону, народний депутат Микола Княжицький, у стрічці ділиться маловідомими деталями парламентських баталій, розповідає про спротив з боку проросійських сил, обережність союзників і тиск іноземних посольств. "Це — один з основних законів української державності. Він має стояти поруч із Декларацією про суверенітет, Актом Незалежності та Томосом", — наголошує депутат.

У фільмі є спогади Андрія Парубія, який на момент ухвалення Закону про мову був Головою Верховної Ради. Саме він відкрив і провів те історичне засідання. А ще - боровся проти ухвалення ганебного Закону Ківалова-Колесніченка. “Я ввірвався в президію, вирвав крісло з під Литвина, він впав і зупинив сесію. Я, звичайно, тоді в черговий раз опинився під ударами всіх тих охоронців і бойовиків, яких привела Партія регіонів в парламент. Але я тим дуже гордився”, - пригадує він справжні парламентські баталії.

Автори фільму вважають, що нині влада саботує мовну політику. Вони згадують і про звільнення Тараса Кременя — Уповноваженого із захисту державної мови. Його кандидатуру підтримали десятки авторитетних діячів, але Кабмін не продовжив з ним контракт.
"Це не випадковість, це — стратегічна диверсія. В умовах, коли Росія домагається скасування мовного закону, усунення мовного омбудсмена — це підірвання опори державності", — наголошує Княжицький.

Стрічка "Мова свободи" — це не просто хроніка мовної боротьби, а й нагадування про те, як мова прямо пов’язана з питаннями національної безпеки. І її послаблення — це завжди вразливість перед ворогом.