Архітектурний скарб Стрия. Фахверкова перлина міста

Стрий – місто з великою архітектурною спадщиною, в якій особливе місце посідають старовинні вілли, з багатим розмаїттям архітектурних стилів. Ці будівлі – не просто житлові та громадські споруди, а справжні свідки культурного, соціального й економічного розвитку Галичини. Вивчення таких вілл дозволяє глибше зрозуміти історичний контекст і цінності, якими жило місто у минулому. Особливо вартісними є так мало збережені вілли міста, періоду до Великої пожежі 1886 року, яка практично знищила всю дерев’яну забудову міста. Вони є унікальними зразками архітектури Стрия ХІХ століття, що дають уявлення про будівельні традиції, стиль життя та естетичні вподобання мешканців того часу. Збереження та дослідження цих вілл є важливим кроком до формування цілісної історичної пам’яті міста та його культурної ідентичності.

Однією з таких пам’яток є збережена, фактично найстаріша, вілла другої половини XIX століття по вулиці Колесси (колишня назва Кілінського –  Kilińskiego) .

Власне, метою статті є ознайомлення з історією, архітектурними особливостями та значенням цієї фахверкової вілли, архітектура якої вражає автентичністю та вишуканістю, а кожна деталь фасаду говорить про епоху, в якій вона була зведена. Попри свій вік, вілла зберігає архітектурну цілісність і має значний потенціал для реставрації та культурного використання. Варто підкреслити важливість дослідження та збереження історичної забудови як невід’ємної частини місцевої ідентичності. Фахверкова забудова в Галичині зазнала знищення внаслідок модернізації міст у XIX–XX століттях, а також через пожежі та війни. Проте окремі зразки збереглися, як от вілла в Стрию, і стали предметом дослідження науковців, окрасою історико-архітектурного ландшафту міста.

Вілла зведена близько 1876 року, на що вказує різьблена дата на фасаді від сучасної вулиці Колесси. Винятковою особливістю цієї будівлі є її конструктивне вирішення, адже, застосований тут фахверк на кам’яному фундаменті є рідкістю для Галичини. Збереженість такої конструктивної схеми є феноменом у архітектурі Стрия. В цілому, фахверкова забудова в галицьких містах є унікальним прикладом традиційної європейської архітектури, що знайшла свій вияв і адаптацію в регіональному контексті Галичини.

Фахверк (від нім. Fachwerk) – це тип конструкції, при якому дерев’яний каркас із вертикальних, горизонтальних і діагональних балок заповнюється різними матеріалами, найчастіше цеглою, каменем, які могли бути або відкриті у фасадній системі або тинькованими. Конструктивно дана фахверкова вілла має чітку дерев’яну схему, яка складається із стояків (вертикальні балки), ригелів (горизонтальні перемички), підкосів (діагональні укріплювальні елементи) та об’єднувальних поясів. Простори між балками, заповнені надзвичайно якісно виготовленою, добре випаленою цеглою. Каркас залишився в основному відкритим і є важливою частиною естетики будівлі. Типовим для галицького фахверку, що проявляється в цій віллі, є поєднання місцевих ремісничих традицій з західноєвропейськими впливами. Особливої уваги заслуговує декоративність фахверкової вілли, яка виявляється у профілюванні балок, використанні зубців, різноманітних мотивів, а також – дерев’яних різьблень на елементах каркасу. Вілла є півтора поверховою, прямокутна в плані, з мансардним поверхом, який добре проглядається з вулиці Колесси.

Планувальна схема вілли цікава, з виступаючими ризалітами, які виходять на фасаді зі сторони сучасного проїзду. Ці потиньковані два ризаліти, з віконними отворами, потребують окремого дослідження на автентичність. Утворена ніша на фасаді  зі сторони сучасного проїзду багато декорована на другому рівні різьбою та в рівні першого поверху розділена на дві осі, які складають двері та вікно (в автентичному плануванні це могло бути два вікна; фахверкова конструкція дає змогу легко пристосовувати віконно-дверні прорізи під ужиткові потреби). Тут виділяються дві надзвичайно майстерно виконані консолі (геометричної форми, із унікальним графічним виконанням), які композиційно підкреслюють значно виступаючий двосхилий дах. В центрі композиції другого рівня, себто мансардного поверху, кругле вікно, на фоні дерев’яної обрешітки поверху, яка формує площину з лиштвами із графічним завершенням складної форми.

Мансардний поверх оздоблюють ритмічним рядом не несучі консолі, композиційно із символічним колом в центрі, та декоративними зубцями. Хвилеподібні зубці (немов символи ріки) підкреслюють дахову лінію по периметру.

Не менш унікальним є виконаний фасад з вулиці Колесси у формі великої веранди, яку накриває основний двосхилий дах. Композиція цього фасаду трьохосьова, виділена чотирма декорованими дерев’яними колонами, дві з яких в центрі композиції підтримують мансардний балкон. Кожний кут, який утворює колона з значно виступаючим дахом, декорований дуже складною мережкою різьби, яка в повній мірі відображає унікальність даної вілли. Автентично на першому поверсі, в центрі композиції під балконом, з цього фасаду був головний вхід, на що вказують характерні виступаючі з тіла веранди сходи. Ці сходи сформували характерний згин у вирішенні огородження з вулиці Колесси

Варто відзначити що веранду з обох сторін оточує масивна дерев’яна решітка, правдоподібно запроектована для в’юнких рослин (станом на сьогодні одна з решіток – неіснуюча, через дисонуючу забудову в межах веранди, яка спотворює вигляд головного фасаду).

Дах вілли був покритий черепицею (сьогодні не збережений). При звучанні самого слово «вілла» розуміємо, що будівля знаходиться на парцелі в оточені зелені, саду. Проте з плином містобудівного розвитку Стрия, вілла була вмонтована в загальну лінію сучасної вулиці Колесси, яку сформували рядові зблоковані кам’яниці. З одного боку рядова кам’яниця з початку ХХ століття настільки близько розташована до вілли, що її унікальний фасад перестав бути видимим. Тобто історичне планування ділянки, на якій розташована вілла, є повністю деформоване, що в свою чергу несприятливо впливає на загальний вигляд об’єкту. Хаотичність забудови внутрішньо квартального простору знищує «дух місця» до якого належить ця вілла.

Фахверкові споруди в галицьких містах були не лише житловими, а й комерційними, особливо у містах, що мали маґдебурзьке право, де така архітектура була частиною середмістя. Фахверк застосовували і для громадських будівель. Його гнучкість дозволяла пристосовувати конструкцію до складних містобудівних умов. Власне, постає важливе питання у історичному використанні цієї унікальної стрийської вілли. Оскільки будівля розташована при одній з основний артерій міста (яка ще з часів Сердьовіччя вела до входу в місто), є можливим, що вілла використовувалася як громадська будівля, наприклад, готель, відпочинковий будинок, чи з іншою функцією. Таке містобудівне розташування об’єкту в історичному ареалі Стрия змушує замислитися над функціональним використанням вілли. Станом на сьогодні вілла є житловим будинком.

Вілла відрізняється від іншої забудови вулиці Колесси та й міста в цілому. Будівля є представником «швейцарського» стилю (з елементами «закопанського», для якого характерне багатство різьбленого об’ємного декору), який є логічною частиною історизму. У XIX столітті в Європі зросла зацікавленість природними методами лікування та водолікування, що стимулювало розвиток курортів у підніжжі швейцарських Альп, а також на передгір’ях австрійських та німецьких Альп. Влітку активно функціонували вілли та пансіонати, які зовні виглядали привабливо, але мали досить просте й аскетичне внутрішнє облаштування. Праобразом цих будівель став традиційний швейцарський гірський будинок із низьким силуетом, широкими звісами та крутим двосхилим дахом. Ці будинки часто доповнювалися верандами, лоджіями та балконами, призначеними для відпочинку на повітрі й прийняття сонячних ванн. Архітектурні елементи фасадів – зокрема веранди, перила зовнішніх сходів, обрамлення вікон і дверей прикрашали дерев’яним різьбленням з геометричними або рослинними орнаментами, що наслідували декор гірських шале. Додатково використовували підвісні дерев’яні арки та декоративні решітки, які надавали спорудам виразного естетичного вигляду. Такі будівлі гармонійно вписували в гірське довкілля та оточували парками або навіть лісовими насадженнями, створюючи завершений архітектурно-ландшафтний ансамбль. Цей стиль поширився в межах Австро-Угорщини й дістався до Галичини. «Швейцарський» архітектурний стиль став особливо популярним у гірських місцевостях, що перебували під владою Австрії, і набув широкого вжитку на польських передгір’ях у другій половині XIX століття. У модному стилі почали зводити численні вілли та пансіонати. З часом він дедалі більше віддалявся від свого оригінального альпійського коріння та утвердився як типовий курортний архітектурний канон.

Варто відзначити, що «швейцарський» стиль мав своє унікальне відображення в архітектурі Галичини у «закопанському» стилі. В європейській архітектурі кінця ХІХ століття пошуки польських зодчих під проводом Станіслава Віткевича віднайшли унікальне художній стиль – «закопанський», який яскраво проявлявся в архітектурі та мистецтві в цілому. Для «швейцарського» та «закопанського» стилів властива одна ідейна основа. Притаманні цим стилям архітектурні форми є відображенням попередніх епох з яскраво вираженим місцевим колоритом, який проявляється в унікальних орнаментах та деталях. Станіслав Віткевич побачив в традиційній архітектурі взірець для відновлення архітектури в національному дусі. Віткевич об’єднав архітектурно-просторову композицію будівлі, традиційну теслярську техніку та елементи народної архітектури. Захоплений красою форми та конструкцією традиційної хати гірських мешканців, митець у ній вбачав прапольський стиль, який колись, на його думку, був розповсюджений на території всієї Польщі. Також активно над теорією «закопанського» стилю працював архітектор Едгар Ковач. У своїй науковій праці 1899 року «Закопанський спосіб» він описав деталі та орнаменти стилю.

Стрий в своєму центральному історичному ареалі не має більше подібних збережених аналогів такої архітектури. Доцільним є порівняти архітектурно-конструктивний вистрій стрийської вілли з віллами сусіднього Трускавця. Таке порівняння дає змогу зрозуміти основні тенденції в тогочасній архітектурі, співставити підхід та унікальність тих чи інших архітектурних рішень. Тут варто згадати унікальну віллу Трускавця (з того само періоду, що і стрийська) – «Postój» (при давній вулиці Головній Здройовій, 5), яка збудована у 1843 році (за іншими даними у 1863) . Так само архітектурний стиль вілли – історизм, у формах «швейцарського стилю. Будівля збудована для графа Станіслава Жолтовського, одного з тодішніх власників Трускавця того періоду, реконструйована та відремонтована у 1911 році Раймундом Ярошем. Вілла є значно більша за стрийську, має два поверхи на підмурівку, покрита невисоким дахом з бляхи. Перший поверх – мурований з цегли та каменю, другий – з відкритою фахверковою конструкцією (станом на сьогодні цегляне наповнення дерев’яного каркасу потиньковане). Вікна першого поверху декоровані рустом, другого – прикрашені дерев’яними лиштвами. Другий поверх підкреслений заломом, своєрідним карнизом, який покритий бляхою та декорованим різьбою. До головного входу прилягає об’ємна відкрита прибудова, яка перетинає два поверхи будівлі та є пишно задекорована різьбленими деталями (станом на сьогодні – значно перебудована). Також варто відзначити, що в Трускавці є ще одна невелика фахверкова вілла, з такими ж стильовими ознаками, а саме – «Zosia» (при давній вулиці Головній Здройовій, 7) з 1884 року, давня власність реставратора Жолкевського. Вілла є одноповерховою з мансардою (планувальна схема подібна на стрийську), прямокутна в плані. В композиції головного фасаду центральне місце посідає ризаліт, який на першому поверсі представлений пишно декорованою різьбленою верандою, на мансардному – відкритим балконом (станом на сьогодні значно перебудований).

Стрийська фахверкова вілла є унікальним зразком історичної архітектури, що поєднує європейські стилістичні та конструктивні впливи з місцевими. Її збереження має виняткове значення не лише для міста Стрия, а й для всієї культурної спадщини Галичини, адже вона є рідкісним свідченням доби та естетики початку XX століття. Реставрація і захист вілли від несприятливих чинників дозволить зберегти будівлю, з її надзвичайно цінними деталями та конструктивними елементами. Найбільшим викликом у справі збереження подібних пам’яток є не лише технічна реставрація, а передусім усвідомлення людьми важливості та цінності таких об’єктів. Розуміння суспільством вартості архітектурної спадщини – це перший крок до її реального збереження та інтеграції у сучасне міське середовище. Тільки через виховання поваги до минулого ми зможемо забезпечити майбутнє для історико-архітектурних пам’яток.

арх. Данило ГРИНЬКЕВИЧ