Львівський музей історії релігії розпочав новий етап масштабної реставрації за підтримки Польщі

У Львівському музеї історії релігії, розташованому в унікальному комплексі колишнього Домініканського монастиря, розпочато новий етап масштабних реставраційних робіт. Цього разу зусилля зосереджені на експозиційних залах, які раніше були монастирською галереєю. Проєкт повністю фінансується урядом Польщі через Національний інститут польської культурної спадщини за кордоном “Полоніка”.

Відновлення історичної спадщини: розписи XIV століття

Реставраційні роботи охоплюють приміщення, що колись слугували галереєю монастиря отців домініканців. Ці зали є свідками багатовікової історії, і саме тут команда реставраторів виявила нові цінні знахідки.

“Співпраця нашого музею з ‘Полонікою’ розпочалася у 2021 році з реставрації монастирської трапезної. Вона тривала щонайменше 2,5 роки і коштувала польським партнерам не менше 4 мільйонів гривень”, – розповідає директор Львівського музею історії релігії Орест Малиць. – “На початку 2024 року, коли перший спільний проєкт був закінчений, я показав керівництву інституту польської культурної спадщини колишню галерею. Ми вже знали, що тут, над входом, також є розписи”.

Керують реставраційним процесом виключно польські фахівці. Пошук та відновлення розписів в експозиційних залах, як і раніше в трапезній, очолює відомий реставратор Павел Болінський. Наразі львівська команда реставраторів під його керівництвом та під керівництвом Лесі Гануляк займається розчищенням та відкриттям поліхромного стінопису. Лише після завершення цих робіт стане можливим точно визначити, що саме зображено на розписах та до якого століття вони належать.

“Ця галерея раніше була відкритою, поруч були невеликі келії, а стіна, де зараз працюють реставратори, була над входом до колонного залу, який передує трапезній”, – додає пан Малицький. – “Стінопис тут ми виявили випадково, а минулого року реставратори ‘Полоніки’ заклали проби (шурфи) – і підтвердили наші здогадки. Також знайшли старовинні написи на деяких стінах. Вони ще чекають свого часу бути відновленими”.

Гіпотези про походження та подальші плани

У музеї з обережністю припускають, що частина монастиря, де зараз тривають реставраційні роботи, може походити з кінця XIV століття. Це може стати важливим відкриттям для розуміння історії архітектури та розвитку Львова.

“Деякі дослідники вважають, що монастир домініканців забудовувався у кілька етапів. Є така гіпотеза, що цей зал і стіна, яку ми досліджуємо, можуть походити з другої половини XIV століття”, – пояснює Орест Малицький. – “Цю дільницю домініканцям передав намісник Галичини, князь Опольський, а це близько 1370 року. Цей дальній зал при Романовичах міг бути осідком посольств чи господарським двором. Тут точно щось мало бути при Романовичах. Дослідники кажуть, що такі колонні зали того періоду є також в Німеччині та Іспанії”.

Цьогоріч планується не лише відкрити та укріпити стінописи в експозиційних залах, але й продовжити дослідження на наявність розписів в інших старовинних приміщеннях музею. Ця тривала співпраця між українськими та польськими фахівцями є яскравим прикладом збереження спільної культурної спадщини.

Наталка СТУДНЯ