Корчми-щурі та млини за мостами, або замальовка з давнього минулого Львова

Вимушено чи добровільно, але люди переодягаються. Те саме можна сказати і про населені пункти. Повільно і закономірно, або ж раптово та дещо штучно, але міста та села змінюють свій звичний зовнішній вигляд. Часто навіть настільки, що їх важко розпізнати без додаткових зусиль. Отож, далі буде декілька замальовок із історії давнього Львова. Вони про зміни, які сьогодні важно навіть припустити чи уявити – настільки місто мінялося і до того ще й неодноразово. Найцікавіше, що стосується це і самого центру Львова.

У полоні природньої стихії

Невблаганна рука змін торкалась як віддалених районів міста, так і центральних. Останні також настільки часто міняли свій вигляд, що ці зміни сучасному обивателю можуть видатись чимось неймовірним. Чи не ключовою відмінністю у порівнянні з нашими днями, якщо казати про центр Львова, була колись річка Полтва. Із ХІХ століття її не так просто побачити, а раніше вона тихо й повільно текла центральною частиною міста, а коли розливалась, то навіть завдавала непоганих збитків Львову та його мешканцям. Очевидно, щось таке бачив знаний хроніст давнього Львова Бартоломей Зиморович, коли про початок XVII століття написав: “різні корчми понад Полтвою стирчать з води наче щурі, костел св. Станіслава наче корабель …”. Дещо дивна, але цікава метафора.

Львівський краєзнавець радянського часу Йосип Гронський, описуючи центр Львова та околиці в давнину, зазначав, що Полтва “вилась вниз серед дерев, лугів, огородів, оточуючи майже всю кітловину міста, розливаючися на численні рукави, штучні млинівки, серед зелених острівців”. Закономірно, що у такій ситуації люди ще й самотужки штучно утворювали ставки, у багатьох місцях траплялися непрохідні багна. Бувало, що Полтва виходила з берегів і тоді дуже “забагнювала прибережні землі”. Особливо непрохідними були ці болота Полтви на початку сучасного проспекту Чорновола. При цьому, що характерно, подекуди з’являлися звернення львівського старости із забороною осушувати ці болота, оскільки вони відігравали цілком практичні функції і були помічними для оборони львівського замку.

Де річка, там і мости

Сьогодні львів’яни без проблем можуть побачити вигляд річки у центрі свого міста на згенерованих штучним інтелектом картинках, або на авторських художніх роботах чи різноманітних реконструкціях. Те саме можна сказати і про мости в центральній частині міста. Проте для жителів Львова у давнину мости, як і вода, були невід’ємним атрибутом їхнього повсякдення. У працях вже загаданого Йосипа Гронського можна натрапити на окремий перелік мостів над Полтвою. Також із можливими варіантами їхньої локалізації.

Це, до прикладу, “Великий міст” навпроти Галицької брами. “Волоський міст”, що на перетині вулиць Зеленої і Руставелі. Десь навпроти готелю “Жорж” – імовірно, “Сокільницький міст”. “Вірменський” міст десь на початку вулиці Богдана Хмельницького. Також “Мурований міст” на сучасній вулиці князя Романа. Очевидно, що для міста, через яке проходило русло річки, мости були звичною справою.

Де вода, там і млини

У житті людей особливе значення відігравали в давнину ремісники. У літературі багато написано про ледь не обожнювання їх – через володіння фахом і виконання праці, яку ніхто інший не міг робити. Звідси також і підозра у зв’язку вмілих ремісників з нечистою силою – бо ніби через володіння фахом вони знали щось особливе, вміли більше за інших. Зрозуміло, що були серед важливих і шанованих ремісників і млинарі. Окремі з них могли навіть мати окрему грамоту від князя чи короля, тобто правителя. Відтак свій двір, поле, чималу територію. Тому й виникали, з часом, на берегах річок, у сухішій та безпечнішій частині, цілі вулички та квартали з назвами на кшталт дім “на млині зимноводськім”, на “млині Королівськім” і ін. Для нас сьогодні ці назви нічого не означають, але в минулому вони слугували людям важливими орієнтирами.

Щодо млинів, то вони були княжі (згодом королівські), міські, а також приватні. Останні – це, переважно, боярства, аристократії. У джерелах досить багато згадок про млини в околицях Львова і на берегах річки Полтви. Одна з найдавніших згадок – про “млин збоїський”, що був під Збоїськами. Також був “Зимноводський” млин – у районі сучасного оперного театру. Ще “Королівський” млин у районі сучасного проспекту Шевченка. Цей перелік не вичерпний, але й він дає уявлення, що млинів у давньому Львові не бракувало. Вони були невід’ємною складовою міських ландшафтів і складовою повсякдення львів’ян.

На завершення знову звернемося до уже згаданого краєзнавця Йосипа Гронського. Ось його слова про тенденції розвитку давніх населених пунктів: “Церкви, млини, мости – це найкращі свідки про густоту населення, розміри поселення”.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Гронський Й. Львів: історичні студії / упоряд. Н. Лоштин. Львів, 2022. – С. 113-114.
2. Прокопів В. Рідкісні світлини львівських мостів через Полтву // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/ridkisni-svitlyny-lvivskyh-mostiv-cherez-poltvu/