Підпис під українофобією: хто із західних науковців підтримав скандальну історикиню Марту Гавришко

Про це пише "Еспресо.Захід"

У липні 2025 року певна група західних викладачів та вчених оприлюднила відкритий лист на сайті New Global Politics на захист української історикині Марти Гавришко. У ньому вони засудили, на їхню думку, наступ на академічну свободу в Україні та нібито переслідування Гавришко за її критичні погляди. 

Редакція "Еспресо.Захід" вирішила детальніше проаналізувати хто ж став на захист науковиці, яку виховав Львівський національний університет ім. І.Франка, і яка після виїзду з України за кордон, почала активно звинувачувати українську владу та ЗСУ у поширенні неонацизму. 

Репутація і бекґраунд підписантів привертають увагу: частина з них відома як українофоби. Частина відкрито позиціонується як ліві інтелектуали чи активісти миру, що скептично ставляться до офіційного українського наративу. 

Зокрема, документ підписали десятки осіб з різних країн – від Північної Америки та Європи до Азії й Австралії. Серед них – західні історики різного ґатунку, зокрема: українофоби Джон-Пол Химка (Університет Альберти, Канада) та Ґжеґож Россоліньскі-Лібе (Вільний університет Берліна), який сам відкрито підтримує праворадикальні погляди. Свій підпис поставив і Девід Норт, голова редакції World Socialist Web Site, відомий лівий публіцист. Серед підписантів були й інші знані науковці: історики Голокосту Омер Бартов (Браунівський університет, США) та Доріс Берґен (Торонський університет, Канада), ізраїльський дослідник Амос Ґольдберґ (Єврейський університет в Єрусалимі), а також фахівці з пострадянського простору – наприклад, соціолог Володимир Іщенко (Freie Universität Berlin) та політолог Іван Качановський (Університет Оттави, Канада). 

Приміром, згаданий Володимир Іщенко прославився публікаціями, які "під ширмою" правозахисної риторики транслюють промосковські тези про Україну. Є серед підписантів і такі одіозні фігури як Жак Сапір – французький економіст, відомий своєю проросійською позицією, журналіст Аарон Матє (США), який регулярно виступає на ліворадикальних медіа, чи навіть одіозний американський професор Ґровер Ферр, сумнозвісний виправдовувач сталінізму.

Серед  перших підписантів є й Тарік Амар, американський історик, який певний час викладав у Львові, а згодом став частим спікером на російських пропагандистських майданчиках. У 2022 році він з’явився в ефірі телеканалу Russia Today, де транслював кремлівські наративи про "неонацистів" в Україні та засуджував українське суспільство за опір агресору. Раніше він публічно відмовився від почесної відзнаки мера Львова, обурившись вшануванням Степана Бандери, а ще — виступав проти демонтажу пам’ятника Пушкіну в Одесі. Його підпис під листом на підтримку Гавришко — не прояв академічної солідарності, а ще один приклад використання мови прав людини для легітимізації антиукраїнських позицій.

Звичайно, "Еспресо.Захід" вибрав, як приклад, найодіозніших підписантів. У списку є й українські соціологи та дослідники з Києва, Харкова, Луганського та Дніпровського університетів. Є і ті, хто підписався, як "Анонім", бо ймовірно, розуміють як негативно підтримка проросійської Гавришко може вплинути на їхню репутацію.

Загалом, підписанти обурені, що українські посадовці й колеги нібито цькують Гавришко: її звільнили з Інституту історії НАНУ через прогули та додали до бази "Миротворець". 

Хто така Марта Гавришко

Марта Гавришко — кандидатка історичних наук, родом Миколаєва, що на Львівщині. До 2022 року працювала в Інституті українознавства НАНУ, вивчала гендерні аспекти Голокосту та націоналізму, була стипендіаткою іноземних інституцій. Після початку повномасштабного вторгнення виїхала до США, де працює в академічних структурах.

Публічний резонанс навколо її імені розпочався після серії інтерв’ю та публікацій у західних медіа. Зокрема, у німецькому Berliner Zeitung вона писала про "неонацистську символіку" в лавах ЗСУ, порівнювала ситуацію з 1930-ми роками та звинувачувала владу у замовчуванні проблем. Її тексти передруковували російські пропагандистські видання, зокрема ТАСС, Lenta.ru та Gazeta.ru.

Гавришко також публікувалася на платформах, відомих прокремлівською позицією, наприклад, Consortium News, давала інтерв’ю блогерам, які підтримували проєкт "Новоросія".

Її внесли до бази сайту "Миротворець"як особу, що поширює російську дезінформацію. На це історикиня відреагувала заявами про тиск і переслідування.

Читайте більше у нашій статті: Історикиня зі Львівщини Марта Гавришко виїхала з України й транслює наративи Кремля про ЗСУ під виглядом науки

В Україні лист викликав хвилю обурення

В Україні цей лист викликав хвилю обурення та скепсису. Багато вітчизняних інтелектуалів і коментаторів сприйняли звернення західних науковців як прикрий випадок дезінформованості, що межує з підтримкою ворожої пропаганди. Першими відреагували публічні історики і журналісти, які добре обізнані з діяльністю самої Марти Гавришко. 

Вахтанг Кіпіані, історик, публіцист і офіцер ЗСУ, жорстко розкритикував тональність листа. Він наголосив, що Гавришко лише прикидається жертвою війни, граючи на співчутті Заходу. 

Образ, створений у листі, вводить в оману – адже дослідниця виїхала з України на початку вторгнення і переживає війну хіба що в інформаційному просторі, з безпечної відстані. "Обидва фото реальні. Але разом – це мегабрехня", – емоційно зауважив Кіпіані про колаж із портретом Гавришко і знищеним будинком. Він підкреслив: життю Марти нічого не загрожує, вона не відчула на собі жодної небезпеки, тож використовувати трагедію зруйнованого житла для її піару – морально ниці прийоми. За словами Кіпіані, таку гру на чужому горі пробачити важко: "Можна все вибачити, але цей колаж – це просто дно дна".

"Назви університетів, представники яких поставили свої підписи - це найкращі виші світу. Це ж типу наукова еліта. Там є кілька дуже відомих імен. Які підписалися під антиукраїнською маячнею, яка потрібна лише для того, щоб war refugee Гавришко отримала статус біженки у США через "антисемітські погрози" і "погрози зґвалтуванням". Що цікаво — у списку практично нема, лічені одиниці українських вчених, які на відміну від випадкових заграничних персонажів (це десь третина підписантів) точно знають, хто така Гавришко. За час війни росіяни вбили сотні українських дослідників. Десятки тисяч продовжують жити й працювати. І ніхто з тієї університетської братії не написав листа і не дав цента, щоб захистити їх від реальних щохвилинних загроз бути вбитими", - коментує він.

Науковиця Орися Біла зауважила, що автори листа змальовують Гавришко як страждалицю без жодного контексту – мовляв, навколо неї всюди вороги і радикали. Але в Україні ситуація виглядає інакше: ніхто не накидався б на дослідницю тільки за наукову дискусію, якби та не почала свідомо тиражувати найулюбленіші штампи ворожої пропаганди. Саме це, на думку критиків, і сталося: під прикриттям "академічної принциповості" Гавришко озвучує тези, що майже дослівно збігаються з російськими темниками про "нацистів при владі у Києві". Відповідно, коли західні професори підписали листа на її підтримку, вони фактично – можливо, мимоволі – підписалися під тими ж кремлівськими тезами, але у вигляді скарги на "утиски свободи". Такий парадокс і викликав обурення українських інтелектуалів.

"Мені зрозуміло: Марта Гавришко цілком неадекватна і неетична у своїх публічних судженнях. Її висловлювання — це не критичне мислення, не серйозний аналіз, не турбота про майбутнє. Це стратегія побудови алібі шляхом використання політичного наративу. Ще більше розчаровує те, що деякі мої колеги — люди, яких я поважаю — підписують відкритий лист в її захист. Що саме вони боронять? Легітимізація спотворень, маніпуляцій та відвертої брехні, використовується для забезпечення академічного комфорту за кордоном", - пише Біла.

У коментарі "Еспресо.Захід" Руслан Забілий, український історик та військовий, сказав, що ситуація навколо Марти Гавришко йому огидна:

"Тут не дуже й хочеться щось коментувати. Я ж раніше працював з Мартою Гавришко й у неї були хороші перспективи, але згодом вона вирішила обрати інший шлях, не без меркантильного компонента, я вважаю. Загалом, ситуація огидна, бо замість того, щоб хоч якось допомагати у перемозі України, вона робить те, що робить. Що стосується збору підписів, то Гавришко таким чином просто готує собі підґрунтя, щоб залишитися у США, бо в нашій країні їй робити вже нічого. Ну і подивіться на підписантів, я переглянув, там багато українофобів, до прикладу, Джон-Пол Химка, Амар і т.д. Про що тут говорити", - зазначив він.

На окрему увагу заслуговує здивування саме переліком підписантів листа. Коментатори відзначали, що шокує не стільки поведінка самої Гавришко (вона давно відома скандальними витівками), скільки готовність деяких авторитетних західних інтелектуалів підписати будь-що, що підтверджує їхні упередження про "погану, не вільну, націоналістичну Україну". Як влучно зазначив користувач фейсбуку Євген Кропивін, часом навіть дуже розумні й поважні люди легко ставлять підпис під подібними відкритими листами та заявами. Особливо якщо текст майстерно грає на їхніх стереотипах. 

Загалом, лист на підтримку Марти Гавришко виглядає як класичний приклад лобістської кампанії, покликаної легітимізувати токсичну фігуру за допомогою зовнішнього, зокрема західного, академічного авторитету. Частина підписантів — це ліві інтелектуали, які давно демонструють скепсис до української національної ідентичності та ігнорують контекст війни. Це гарна спроба Марти податися на біженство та залишитися в США, поки політика Трампа дозволяє це зробити.