Майстерні татуювання 2000‑річної мумії: дослідники реконструювали техніку нанесення

Муміфіковані останки жінки з Пазирикської культури, яка прожила близько 50 років і померла приблизно 2000 років тому в Алтайських горах, стали основою для нового дослідження, про яке повідомляє ScienceAlert. Команда під керівництвом Джино Каспарі з Інституту геоантропології Макса Планка та Бернського університету виявила на шкірі жінки численні татуювання – на руках, передпліччях і пальцях. Вони змогли відтворити методи їх нанесення.

You wish yours were this cool.https://t.co/EGFVNUDryH

— ScienceAlert (@ScienceAlert) August 1, 2025

Інфрачервона зйомка та лазерно-стимульована флуоресценція дозволили зафіксувати зображення, які не були помітні неозброєним оком. На руках прості візерунки: квітковий мотив, символ у вигляді хреста або рибоподібної форми, а також птах, схожий на півня. На передпліччях сцени складніші: на лівому – тварина, схожа на лося, під атакою грифона; на правому – двоє рогатих копитних б’ються з двома тиграми й леопардом.

Експерименти з історичним татуюванням, проведені археологом Аароном Детер‑Вольфом і тату‑майстром Денні Рідеєм з Ancestral Arts у Франції, допомогли реконструювати інструменти та техніки. Встановлено, що татуювання виконані вручну за допомогою двох різних інструментів: багатоточкового – для основних контурів, та тонкого однокінцевого – для вужчих ліній. 

“Це дослідження надає перші переконливі докази того, що пазирікські татуювання були створені за допомогою ручного тикання, і встановлює використання кількох типів інструментів. Воно також підтверджує здібності пазирікських татуювальників і робить їх кваліфікованими ремісниками, порівнянними з ремісниками залізної доби, які створювали скіфські текстильні вироби, вироби з дерева, шкіри та металу”, – говорить Детер-Вольф.

Важливо зазначити, що жодне з татуювань не перекриває інше, а їхнє розташування на тілі передбачало конкретні символічні чи соціальні функції. Подібне планування є спільною рисою інших шести мумій із регіону, що свідчить про усвідомлений підхід до цього процесу.

“Дослідження пропонує новий спосіб визнання особистої волі в доісторичних практиках модифікації тіла. Татуювання постає не просто як символічна прикраса, а як спеціалізоване ремесло”, – підсумовує Каспарі.

Наукова цінність відкриття полягає в тому, що воно показує татуювання не лише як культурний феномен, а як результат професійного ремесла – з певною технічною базою, підготовкою, можливим учнівством і розвитком майстерності з часом. Усі ці аспекти раніше не мали аргументованого підтвердження щодо пазирикської культури.

Нещодавно повідомлялося, що у печері Гран-Доліна на півночі Іспанії археологи виявили шийний хребець дитини віком 850 тисяч років із чіткими слідами оброблення – це найдавніше підтверджене свідчення канібалізму в Європі. Рештки належать представнику Homo antecessor – вимерлого виду людини, вперше відкритого саме в Атапуерці. Дослідження показують, що канібалізм серед цього виду був повторюваною практикою, а не винятковим явищем.