Віддзеркалення України: як ВДНГ перетворює радянську спадщину на сучасний комплекс

Радянський Союз створив Виставку досягнень народного господарства УРСР як символ «величі режиму» — ще один інструмент демонстрації контролю, соціалістичних досягнень і пропаганди. Сьогодні, понад пів століття по тому, ВДНГ — відкритий простір із природою, подіями, мистецтвом та можливостями для самореалізації, що запрошує всіх.

Перетворити такий об’єкт на живий модерновий комплекс — складний і тривалий процес, який ще точно не завершений. Але вже зараз, завдяки роботі з історією, концепцією, інфраструктурою та змістом, Національний комплекс «Експоцентр України» втілює зовсім інший наратив. У цьому він багато в чому нагадує саму Україну: всупереч травмам минулого, ми поступово вибудовуємо нову ідентичність.

Спадщина та концепція

Упродовж 30 років у XX столітті ВДНГ був однією з головних виставкових локацій України — з масштабними павільйонами, демонстрацією досягнень та новацій. Сюди приїжджали мешканці всієї республіки й Союзу, а також високі іноземні гості.

Після розпаду СРСР комплекс занепав. Зникла не лише підтримка, а й сама ідея ВДНГ як простору для прославлення режиму. Новий етап почався лише у 2015 році — з приходом команди, яка змінила позиціонування, оновила стиль, а з 2017-го розпочала системну трансформацію. Сьогодні ВДНГ — один із головних публічних просторів країни: лише у 2024 році його відвідали понад 4,5 мільйона людей.

Та ми відчуваємо, що подальший розвиток і рух у майбутнє потребують, зокрема, якісного, ґрунтовного погляду в минуле. Саме тому цього року разом із платформою культури памʼяті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» та Центром прав людини й меморіалізації війни Київської школи економіки запустили масштабне дослідження ВДНГ як частини радянської спадщини в Україні.

Разом із командою, яку очолюють профільні експерти, — Оксана Довгополова, Катерина Семенюк, Антон Дробович — ми працюємо з архівами, сучасними джерелами й міжнародним досвідом, щоби глибше зрозуміти історію комплексу та переосмислити її. Результатом стане аналітичний документ щодо можливих варіантів роботи з нинішнім простором ВДНГ і його переосмислення в сучасних умовах. Він також ляже в основу концепції майбутнього Музею монументальної пропаганди.

Особливість цього дослідження в тому, що ми свідомо переосмислюємо те, що було створено як інструмент ідеології. Фактично — «обеззброюємо пропаганду», скасовуємо задум тих, хто започаткував цей об’єкт виключно як засіб одноосібного впливу. Це нетиповий і непростий, але необхідний крок до нового життя комплексу з точки зору формування ідентичності. 

Дослідження є масштабним і делікатним — воно потребує часу, ретельної роботи з джерелами та обґрунтованих висновків, перш ніж можна буде говорити про результати публічно. Водночас уже на цьому етапі ми можемо розповісти, що його важливою складовою стане фотопроєкт, котрий візуально зафіксує сьогоднішній стан ВДНГ як пам’ятки радянської епохи.

Відповідальним за візуальну частину дослідження є фотограф і графічний дизайнер Дмитро Пруткін. Він наголошує, що ця складова — не лише фіксація архітектури, а й спосіб роботи з памʼяттю і простором, що дозволяє виявляти приховані смисли. Результатом має стати цілісний візуальний наратив, який допоможе глибше осмислити минуле комплексу та його сприйняття сьогодні. 

Інфраструктура

ВДНГ створювався як пропагандистський проєкт: його інфраструктура — планування, павільйони, маршрути — мусила передавати «велич» і викликати щонайменше повагу, а в ідеалі — підкорення.

Сучасна архітектура натомість прагне бути людяною — інтегруватися в повсякденне життя, допомагати, створювати комфорт. Саме в цьому напрямку працює й наша команда — звісно, з урахуванням спадщини. Коли ми говоримо про «радянське», маємо на увазі і фізичну застарілість, і смислову неактуальність. Обидва аспекти поступово змінюємо. 

Оновлення базової інфраструктури — один із наших пріоритетів. Лише за минулий рік ми відремонтували понад 5000 м² доріг, оновили освітлення в ключових зонах, замінили радянську радіосистему, встановили пандуси до чотирьох павільйонів і занизили численні бордюри. Це рутинна, але важлива робота, яка триває з року в рік та відчутна в перспективі.

Паралельно працюємо й зі змістами. Маємо кілька вдалих кейсів, як колишні монументальні, ба навіть трохи «загрозливі» павільйони вдалося перетворити на відкриті, багатофункціональні простори, що приваблюють і залучають.

Так, у 2020 році відкрито перший державний інтерактивний Музей науки в ревіталізованому павільйоні №23: оновили будівлю, адаптували під експозицію, зберігши автентичні елементи — мармур, сходи, малюнок фасаду, а скляну стелю зробили експонатом. Цього року відкрито ще один, Музей математики «Кубоїд», під який адаптували простір павільйону №3, що раніше був присвячений металургії, нафтовій і газовій промисловості. Нині тут розташовані понад 120 експонатів, а сам музей став лише п’ятим подібним простором у світі.

Крім того, цього року успішно проведено реновацію в павільйоні №9, де з’явився перформанс-простір КИТ — 3600 м² для концертів, вистав і фестивалю «Кураж», який отримав тут нову домівку. А в павільйоні №6 відкрилася книгарня-кав’ярня book.ua — з великим адаптованим простором під майстеркласи та івенти за участю письменників і лідерів думок, а також терасою, що стала одним З головних елементів закладу. 

Наповненість 

У 2017 році ВДНГ ухвалив Концепцію розвитку на 40 років. Територію умовно поділили на кілька функціональних кластерів — конференц-експозиційний і арт-, освітній та інноваційний, виставковий і діловий, ландшафтний та екорекреаційний, спортивний і лісопарковий — і визначили нову «пропозицію»: яку цінність комплекс має давати людям.

Це був наш перший масштабний крок до програмного переосмислення ВДНГ. Відтоді користуємося цією концепцією як вектором — щоб розуміти, які події та активності відповідають духу сучасного Експоцентру. По суті, ми докорінно змінили саму ідею ВДНГ: з радянської («приходьте дивитися на досягнення режиму») на сучасну: «приходьте досягати разом».

Відтоді ми провели тисячі заходів, запустили великі тематичні сезони — «Зимова країна», «Літо на ВДНГ», — а також фестивалі, як-от «Книжкова країна», що вже тричі зібрала загалом понад 210 000 відвідувачів та «Фестиваль карʼєри», що з першого разу зібрав більше 100 000 людей, тисячам з яких допоміг знайти собі роботу. Наша місія багатогранна, але людиноцентрична: з одного боку — допомогти перезавантажитися, провести час із близькими, з іншого — дати змогу реалізувати свій потенціал і надихнутися на нове.

Результати 

Звільнення від «радянщини» на ВДНГ для нас — не самоціль, але важливий маркер. Це показник того, чи рухаємося ми в правильному напрямку. Саме тому після масштабних заходів серед стандартних питань в опитуванні додаємо ще одне: «Чи ВДНГ — це ще “радянщина”, чи вже сучасна Україна?». І ми раді, що останніми роками майже всі обирають другий варіант.

Ми віримо, що минуле може багато чого пояснити в нашому теперішньому та надати нам цінні уроки. Тому його важливо пам’ятати та розповідати правду собі та іншим. Але водночас переконані: минуле не визначає наше майбутнє. Тут, на ВДНГ, поміж монументальних павільйонів, які колись прославляли режим, сьогодні проходять інклюзивні заходи, зростає нове покоління українців із новими ідеями та сенсами. І саме в цьому ми бачимо надію та світло не лише для ВДНГ, а й для усієї країни.