“Саван”. Думка. Данило Кравченко

Я не є відвертим фанатом творчості Девіда Кроненберга. Разом з тим, кожна звістка про його новий фільм привертає мою увагу. Це один з небагатьох режисерів, чиє існування я не можу ігнорувати. Найбільше мені подобаються у його роботах дві речі: безмежне бажання копирсатися у темній стороні людської природи та абсолютний пофігізм щодо реакції публіки на теми, які він висвітлює, чи методи, до яких він при цьому вдається. Саме останнє робить, особисто для мене, фігуру Кроненберга легендарною.

Таке можна сказати майже про кожен його фільм, але “Саван” – кіно не для всіх. Я б навіть сказав – не для багатьох. Потрібно мати певний настрій або відверто захоплюватися творчістю Кроненберга (ось ці люди навряд будуть розчаровані), щоб піти за канадійцем стежкою клаустрофобних та вуаєристських крихт.  

Герой Венсана Касселя – візуальне втілення Девіда Кроненберга. Сивина, зачіска, хода, манера одягатися – таких збігів не буває. Не кажучи про доволі болісний особистий досвід – обидва є вдівцями. Таким чином режисер спроектував себе у власний фільм. Де, до його честі, він ставить своєму допельгангеру не завжди приємні питання і взагалі не втрачає шансу поглузувати з нього. Найпростіше припущення в цій ситуації таке, що Кроненберг продовжує вивчати себе та через себе – природу скорботи. Але він був би не він, якби все звелося до такої простої ідеї. Бо “Саван” – це детектив з елементами чорної комедії. Це також застереження для нас всіх (а може ні для кого) щодо нашої одержимості новими технологіями.  

“Чесно? Легкого рішення немає. Ми постійно із цим стикаємось. Це завжди суміш технології, релігії, грошей і політики. Іншими словами – погана суміш” 

Кроненберг постійно балансує між дуже інтимною темою життя поряд з коханою людиною, що помирає, та химерною детективною історією. Окремо мені завжди імпонує, як Девід Кроненберг працює з темами сексу. Серед усіх визначних режисерів він виділяється, на мій погляд, найбільшою сміливістю. І справа зовсім не у кількості або якості оголення у кадрі. Річ у тому, що коли мова заходить про секс у фільмах Кроненберга, то він завжди знайде чим вас здивувати. Це може бути розмова, це може бути хвороблива пристрасть, це може бути рутина. Це буде цікаво та винахідливо, а часто – майже відразливо та за межами моралі.

“Саван” – це сумнів у собі і в тому, що ти знаєш. Також це політична заява. Зчеплені, як дві собаки після парування, Росія та Китай існують як загроза. Але найголовніше те, що “Саван” – фільм який змусить вас сумніватися у собі. Це не дуже приємне відчуття, проте, як я писав раніше, Кроненберг не звертає на це уваги. Чи це погано, чи це добре – я не знаю. Знаю лише, що це завжди цікавіше ніж 99% сміття, яким Голлівуд та Netflix годують людей постійно.