До чого призводить придушення емоцій і чому «тримати себе в руках» — не завжди ознака сили

Експертка Інституту когнітивного моделювання, психологиня Ольга Корбут наголошує, що емоції нікуди не зникають — вони ховаються. Коли ми не даємо собі злитися, сумувати, боятись — почуття не йдуть. Вони лишаються всередині, стискаються, замикаються. І з часом повертаються — у вигляді тривоги, апатії чи навіть фізичного болю.

Придушення емоцій — це звичка, яка часто починається в дитинстві

«Не плач», «не злись», «будь хорошим» — знайомі фрази? Так формується переконання: мої емоції — це щось небажане. І тоді навіть у дорослому віці ми соромимось своїх реакцій, боїмося бути «занадто».

Тривале ігнорування почуттів шкодить не лише психіці, а й тілу

Хронічна напруга, головний біль, розлади сну, роздратування «без причини» — це все може бути мовою тіла, яке кричить замість вас.

Ті, хто «ніколи не зляться», часто зриваються

Зовні спокійна людина може роками накопичувати образи, поки одна дрібниця не стане останньою краплею. Тоді злість стає неконтрольованою. Бо чим довше ми стримуємо — тим сильнішим буде прорив.

Як навчитись не пригнічувати, а проживати

Почніть з визнання: я маю право відчувати

Навіть якщо це некомфортно. Навіть якщо іншим це «не зручно». Ви — жива людина, а не механізм без почуттів.

Називайте свої емоції

«Мені сумно», «я відчуваю злість», «мені страшно» — це вже початок контакту з собою.

Знаходьте безпечний спосіб вираження

Підійде що завгодно: написати в щоденник, вийти на прогулянку, виговоритись комусь близькому чи терапевту. Не потрібно ідеально — потрібно чесно.

Памʼятайте: емоції — не ворог, а навігатор

Вони показують, що для вас важливо. І коли ви дозволяєте собі відчувати — ви повертаєте собі силу бути живим.

І головне, пам`ятайте:

1. Придушення — це не контроль, а страх.
2. А дозволити собі відчувати — це не слабкість, а початок зцілення.
3. Бути з собою в контакті — найглибша форма безпеки. І найсміливіша.