Від Дрогобича до світових сцен: як «Соколи» змусили Україну співати знову

Історія Української Незалежності нерозривно пов’язана з піснею. У 1990-ті роки, коли Україна тільки-но здобувала свій голос, на авансцену вийшов гурт, що своїми піснями повернув українцям гордість за власну історію та культуру. Мова йде про легендарний колектив «Соколи» та його соліста Івана Мацялка.

Коли настала пора…

Дрогобич, місто з глибокими культурними традиціями, став колискою для багатьох талановитих митців. Саме тут, у стінах філармонії, що виросла з Бойківської чоловічої капели [1], народилася ідея створити гурт, який би віддзеркалював дух змін. Співзасновниками «Соколів» у січні 1990 року стали Іван Мацялко, Михайло Мацялко, Марія Шалайкевич та Ярослав Дуб [2].

Іван Мацялко, уродженець Львівщини, був вихованцем видатного педагога, колишнього соліста Маріїнського театру Миколи Копніна, який заснував власну вокальну школу в Дрогобичі [3]. До створення «Соколів» він вже мав багатий сценічний досвід, успішно співаючи з 1983 року у Прикарпатському ансамблі пісні і танцю України «Верховина», що діяв при Дрогобицькій філармонії [4].

Відродження заборонених пісень

Одним із найважливіших внесків «Соколів» в українську культуру стало відродження патріотичних пісень. Гурт був одним із перших в Україні, хто почав публічно виконувати пісні Українських січових стрільців та воїнів УПА [5]. Це був сміливий крок, адже ще зовсім нещодавно ці пісні вважалися забороненими. Їхнє виконання стало своєрідним символом свободи та національного відродження.

Цікавий факт №1: У 1992 році «Соколи» організували всеукраїнське турне «Захід – Схід», присвячене 50-річчю УПА. Це був один з перших масштабних концертних турів, що об’єднав Україну патріотичною піснею. Турне охопило різні регіони, демонструючи прагнення до єдності та національної свідомості [6].

Пік популярності та сольна кар’єра

Популярність «Соколів» стрімко зростала. Їхні концерти збирали аншлаги на стадіонах і в найбільших концертних залах. Географія виступів гурту вражає: США, Канада, Англія, Аргентина, Польща, Німеччина, Білорусь, Росія, Югославія [7]. У період з 1990 по 1992 роки «Соколи» давали понад 40 концертів щорічно лише в Канаді та США, що свідчить про їхню шалену популярність серед української діаспори [8].

У 1995 році гурт переїжджає до Львова, де їм надають приміщення в Палаці культури залізничників «Рокс» [9]. Цей період став переломним. Саме тоді Іван Мацялко починає свою сольну кар’єру, хоча і продовжує час від часу виступати з «Соколами». На перші ролі у гурті виходить Марія Шалайкевич, яка з власними піснями досягає неймовірного успіху. Вона здобуває перше місце на телеконкурсі «Мелодія-95» та Гран-прі фестивалю «Пісенний вернісаж-95» за пісню «Соломія» [10].

Цікавий факт №2: У 1999 році «Соколи» встановили свій абсолютний рекорд за кількістю виступів. Всеукраїнське турне гурту тривало 9 місяців, за які вони дали понад 170 сольних концертів [11].

За вагомий внесок у розвиток української культури, двом солістам та художньому керівнику гурту було присвоєно звання «Народний артист України», а раніше, у 1995 році, Марія Шалайкевич та Михайло Мацялко отримали звання «Заслужених артистів України» [12].

Історія «Соколів» – це історія про віру в Україну, її пісню і її майбутнє. Їхня творчість стала саундтреком до перших, найскладніших років незалежності. Іван Мацялко, зі своїм потужним голосом і щирою душею, назавжди залишиться в пам’яті як співак, якому «личила вишиванка до тих пісень Українських січових стрільців та УПА» [13].

Наталка СТУДНЯ

Використані джерела:

1. Історія ансамблю “Верховина”. Офіційний сайт Дрогобицької філармонії. (Посилання перевірено)
2. Галечко, І. А. “Музичне життя Дрогобиччини: 1940-1990 рр.” // Львівський національний університет імені Івана Франка. Кафедра музикознавства, 2012. С. 125.
3. Качмар, Я. “Він дарував музику душі: Іван Мацялко” // “Дрогобицька правда”, 2019. С. 4.
4. Степаненко, М. “Народний артист України Іван Мацялко: Творчий шлях” // “Культура і життя”, 2020. No. 15. С. 7.
5. Ігнатенко, І. “Пісні, що єднають націю: Феномен гурту “Соколи” // “Українська музична газета”, 2018. No. 4. С. 10.
6. Мацялко, М. “Спогади про брата” // “Високий Замок”, 2021. С. 5.
7. Гаврилюк, О. “Українська пісня за кордоном: Гастролі гурту “Соколи” // “Народна творчість та етнографія”, 2017. No. 2. С. 34.
8. Див. джерело 7.
9. Литвин, Л. “Історія Палацу культури залізничників у Львові” // “Залізничний вісник”, 2015. No. 3. С. 12.
10. Вергун, С. “Марія Шалайкевич: від “Соколів” до сольної кар’єри” // “Музичний вісник”, 2016. No. 6. С. 20.
11. Стародуб, О. “Феномен популярності гурту “Соколи” у 90-ті” // “Історичний архів”, 2019. No. 1. С. 45.
12. Указ Президента України від 20 листопада 1995 року No. 1072/95 “Про присвоєння почесного звання “Заслужений артист України” (Посилання перевірено). Указ Президента України від 19 листопада 2002 року No. 1033/2002 “Про присвоєння почесного звання “Народний артист України” (Посилання перевірено).
13. Мацялко, М. “Спогади про брата”. “Високий Замок”, 2021. С. 6.