Під ковпаком Бога, або вчитель вірменської школи у Львові і його безцінні “Дорожні нотатки”

Він привіз до Львова свій безцінний досвід, море невпорядкованих дорожніх нотаток, а також бажання змінити світ на краще. Принаймні, навчати цьому підростаюче покоління. Як багато могли побачити очі людини XVII століття? Запитаємо у писаря та мандрівника, вчителя вірменської школи у Львові Симеона Лехаці!  

Становлення особистості. Життєвий досвід

Симеон Лехаці (1584-1639) – видатний мандрівник і письменник, якого називають вірменським Марко Поло. Він народився 1584 року у Замості. Родина не була аж надто заможною і нібито переселилась із Криму, з Кафи. Батьки Симеона Лехаці рано померли і його вихованням займалась сестра. Хлопець навчався у вірменській школі. Він зумів опанувати класичну віменську мову грабар. На початках своєї кар’єри та життєвого шляху Симеон Лехаці активно займався переписуванням та копіюванням книг. Мусив бути у цьому вправним, адже також знав татарську, польську та турецьку мови. Водночас, не знав грецької та латинської мов, які асоціювалися з еталоном тогочасної вченості.

Важлива частина життя Симеона Лехаці пов’язана з подорожами. Із 1608 року і до 1619 року він мандрував дуже багато. Почалося все з бажання здійснити подорож до Палестини. Почалося все з Сучави. Лехаці пристав до каравану, який віз данину султану Османської імперії. Дорога до Палестини була довгою і багатою на події. Він побував у Яссах і Константинополі, познайомився із вірменським католікосом, працював переписувачем книг у патріарха, бачив життя декількох вірменських колоній, відвідав Венецію і Рим. Йому навіть вдалося потрапити на Різдвяне богослужіння у соборі святого Петра.

Лехаці побував у різних регіонах тодішньої Османської імперії. Він відвідав могилу творця вірменського алфавіту Месропа Маштоца, два місяці жив і працював у Каїрі, був у Єрусалимі та Вифлеємі, Дамаску й Алеппо.

Львівські сторінки біографії

Якщо не зважати на припущення, що Симеон Лехаці міг навчатися у Львові, то до міста він приїхав у 1618 році. По суті – просто заїхав на шляху додому з тривалої мандрівки. Заїхав і затримався. У місті він був два місяці, але встиг заручитись із місцевою мешканкою – вірменкою Анастасією. Тоді родина переїхала до Замостя, але Симеону Лехаці не вдалося знайти спільної мови ні з місцевою вірменською громадою, ні з представниками своєї родини. У Замості він копіював рукописи. Зокрема, працював із львівським вірменським друкарем Говганесом Карматенянцом. Коли стати священиком і отримати у володіння майно не вдалося, молода родина перегорнула цю сторінку і розпочала нову.

У 1623 році Симеон Лехаці переїхав до Львова, де став вчителем місцевої вірменської школи. Очевидно, відбувалося це все не без протекції і знайомств, адже Лехаці отримав запрошення перебратися до Львова. Тут він керував школою при Вірменському соборі, отримував гарну платню і ще й жив у кам’яниці за кошти представників вірменської громади. Симеон Лехаці продав свій будинок у Замості і в жовтні 1624 року вже остаточно почав жити та працювати у Львові.

Попри все описане вище, життя у Львові також важко назвати “золотим часом” у біографії Симеона Лехаці. Торгівля йому не йшла, знову не склалися відносини з місцевою вірменською громадою, а ще більше з духовенством, яке він регулярно критикував. Через залученість до однієї з найвідоміших подій у житті вірменської громади в той час, перехід вірменського архієпископа Міколая Торосевича на унію з Римом, Лехаці навіть потрапив до в’язниці. Щоправда його швидко звільнили. Подекуди Лехаці доводилося залишати Львів через епідемію чуми, яка тут вирувала і перебиратися до інших населених пунктів.

Творча та ідейна спадщина, пов’язана зі Львовом

Як людина освічена та ерудована, яка ще й часто подорожувала, Симеон Лехаці багато писав. Зокрема, різноманітні замальовки з історії вірмен у Львові. Вказував, що львівські вірмени переселились до міста з Ані. Нібито одна частина мешканців цього міста переселилась до Кафи та Акерману, де досі мешкають. Інша ж частина мешканців Ані переселилась до Анкурії, сучасної Анкари, а вже звідти – зокрема і до Львова. Щоб пояснити чому анійці масово залишили своє місто, Лехаці використав знайомий більшості тогочасних людей біблійний сюжет: як у давнину Бог прокляв Содом і Гоморру, а Лота з його близькими врятував, так само знищив Ані з нечестивими мешканцями, а доброчесних вивів.

Місто Ані було великим торговим центром у Вірменії. У середині ХІІІ століття його здобули монголи, що мало наслідком значні руйнування та величезні демографічні зміни у регіоні. Сумнівно, що відповідний текст Симеона Лехаці було приємно читати мешканцям Ані. Проте його твердження про покараних в Ані грішників та врятованих праведників, нащадки яких, зокрема, переселились і до Львова, напевне могли припасти до вподоби львівським вірменам, у середовищі яких він осів і де взявся вчителювати. При цьому, Лехаці взагалі не згадує у своєму творі відомий у нас сюжет про те, що вірмен до Львова запросили засновники міста король Данило чи його син, князь Лев.

Знаково, що саме у Львові, під час свого другого пришестя до міста у 1630-ті роки, Симеон Лехаці завершував написання найвидатнішого твору, “Подорожніх нотаток”. При цьому, переживав, очевидно, не найприємніші миттєвості. Його неодноразово кликав до суду вірменський архієпископ Міколай Торосевич, а дружина Лехаці покинула, звинувачуючи його у кривдах і шкоді для власного здоров’я.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Лемко І. Вірмени давнього Львова // ZAXID.NET, 2023 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zaxid.net/virmeni_davnogo_lvova_n1572314
2. Лемко І. Неймовірна пишнота давніх часів // ZAXID.NET, 2023 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zaxid.net/neymovirna_pishnota_davnih_chasiv_n1569048
3. Осіпян О. Соціальна циркуляція минулого й історичні уявлення на мікрорівні: вигадане військове співробітництво вірмен із татарами на службі у князя Лева Даниловича в «Потрійному Львові» Ю. Б. Зиморовича (1660-ті рр.) // Український історичний журнал, 2015. – №6. – С. 145-146.