«Київводоканал» постійно скидає відходи з фільтрів у Дніпро, і ніхто не може це зупинити. Що відбувається?

Уявіть, що одного весняного дня замість прекрасних краєвидів Дніпра, біля якого домівка обиралася спеціально, щоб бути поближче до природи – ви бачите як поверхнею річки розтеклися коричневі та сірі маслянисті плями. А в повітрі, яке мало б бути чистим і свіжим, стоїть нестерпний сморід. Саме таку картину жителі Микільської Слобідки у Дніпровському районі були вимушені терпіти наприкінці весни та початку літа. Адже тоді Русанівська протока в черговий раз відчула наслідки дій «Київводоканалу», який роками скидає у Дніпро зворотні промивні води.

«Як би скептично ви це не сприймали, «Київводоканал» – екологічно свідоме підприємство, і ми робимо все можливе, аби наші процеси по виробництву питної води якомога менше позначались на стані довкілля», – заявляє підприємство у своєму роз’ясненні ситуації з Русанівської протокою. «”Київводоканал” є лідером серед найбільших забруднювачів водних ресурсів в Україні у рейтингу Міндовкілля», – водночас заявляє Державна екологічна інспекція Столичного округу. То хто ж з них має рацію? 

Періодичні скиди у Дніпро є яскравою ілюстрацією проблематичності діяльності «Київводоканалу» та бездіяльності інших державних і міських органів у справі захисту довкілля та київської екосистеми. А оскільки страждає ця локація далеко не вперше і, схоже, не востаннє, проблема явно є системною. Щоб зрозуміти чому до Русанівської протоки потрапляють скиди, яку вони несуть небезпеку, чи можна це зупинити та чи були вжиті якісь заходи після останнього інциденту – ми поспілкувалися з екоактивістом і поставили запитання «Київводоканалу» та міській владі. 

Перша боротьба зі скидами 

Спроби припинити забруднення річки поблизу Русанівських садів тривають ще з 2019 року. «Тоді люди не розуміли що взагалі відбувається, звідки беруться нечистоти. Для мене це також було загадкою, тому я почав шукати інформацію і звертатися до відповідних органів», – згадує екозахисник, координатор ініціативи «#Досить_труїти_р._Дніпро» та засновник ГО «СД Платформа» Богдан Ференс. Врешті, після численних звернень від місцевих мешканців, Держекоінспекція з’ясувала джерело скидів – розташовані поруч колектори Деснянської водопровідної станції (ДВС), через яку «Київводоканал» постачає киянам питну воду. Звідти до річки потрапляли промивні води.

Крім того, після обстеження інспектори виявили, що підприємство не належним чином експлуатує колектори. Адже до них були незаконно підключені декілька труб, через які до Русанівської протоки скидалися забруднюючі речовини. Після цього «Київводоканал» відключив несанкціоновані під’єднання. Тоді підприємство пояснювало забруднення води у протоці, на яке скаржилися місцеві, саме підключеннями до колекторів каналізацій власниками приватних будинків масиву «Русанівські сади» (котрі робили це замість облаштування вигрібних ям). А зворотні промивні води, які скидала ДВС, за словами «Київводоканалу» не несли довкіллю ніякої шкоди.

Однак внаслідок позапланової перевірки підприємства, яку вдалося провести на початку 2020 року, за понаднормові скиди забруднюючих речовин до Русанівської протоки, Держекоінспекція пред’явила «Київводоканалу» претензію на суму більше двох мільйонів грн. А загалом завдані державі збитки підприємством тоді оцінили на понад 16 мільйонів грн. Тому Богдан Ференс наголошує на важливості перевірок «Київводоканалу», що роками їх не дозволяє. 

«У 2020 інспекція була проведена на доручення прем’єр-міністра. Це стало можливим уперше за довгий час лише завдяки великому медійному розголосу та петиції до президента. Не дивно, що перевірка виявила грубі порушення і в скидах, і у водозборі, і у водовідведенні. Однак, на жаль, після зміни влади «Київводоканал» домігся у суді скасування усіх штрафів», – розповідає Богдан.

На багатолітній недопуск навіть планових перевірок постійно нарікає і Держекоінспекція, обґрунтовуючи можливі порушення безкарністю керівництва «Київводоканалу» та мізерним покаранням за перешкоджання роботі інспекторів. Адже у 2019 році сума штрафу була просто «смішною» – усього 765 грн (і навряд сьогодні вона зазнала сильних змін). Водночас підприємства, які порушують природоохоронне законодавство, можуть приносити державі збитки на мільйони чи навіть десятки мільйонів гривень, що і підтвердилося перевіркою «Київводоконалу». На жаль, проблема з допуском інспекторів надалі нікуди не зникла. Як і проблема зі скидами до Русанівської протоки, що продовжується навіть шість років потому. 

Чому і як відбуваються скиди

Як очевидно з заяв «Київводоканалу», підприємство стверджує, що його скиди до Русанівської протоки порушенням не є. Зокрема, у 2020 році товариство пояснювало, що зворотні промивні води, які надходять до протоки через трубопроводи ДВС, утворюються після очищення фільтрів водопровідної станції при підготовці питної води. Такий механізм скидів був передбачений схемою роботи ДВС ще під час будівництва у 1960-х, коли житлових масивів і зон відпочинку навколо не існувало, а натомість була санітарна зона.

Як пояснює «Київводоканал» у відповіді на запит «Хмарочоса», перед подачею у водопровідну мережу міста річкову воду потрібно очищувати та знезаражувати, оскільки вона містить велику кількість органічних і бактеріологічних забруднень. Але осад, який утворюється після фільтрування води і потім видаляється з очисних споруд, є продуктом природного походження. Бо саме природні речовини надходять на станцію разом з річковою водою. Фактично до річки повертається те, що з неї і забирається, просто у концентрованому вигляді.

Також підприємство запевняє, що скиди осаду та промивних вод у Русанівську протоку відбуваються згідно з дозволом Державного агентства водних ресурсів та відповідають затвердженим нормам. Однак на запитання як часто необхідно здійснювати ці скиди, як довго вони в середньому тривають і за яких умов стан води у протоці повертається до норми – «Київводоканал» так і не відповів. 

Як стверджує Богдан Ференс, це може відбуватися навіть раз на кілька днів: «Часто вони це роблять приховано, наприклад уночі. Сподіваються, що течія віднесе відходи. Бо багато залежить від погодних умов і вітру. Але якщо його немає, то всі відходи збираються в одному місці, стоять і нікуди не діваються». Можливо, так сталося і під час останнього випадку, адже до нормального стану вода в протоці повернувся лише в червні.

Можливі наслідки для довкілля

«Київводоканал» неодноразово стверджував, що промивні води не містять ніяких шкідливих речовин і не спричиняють негативного впливу на довкілля. Хоча Богдан Ференс вважає, що технологічні підходи середини минулого століття, за якими відбуваються скиди, не передбачають належного моніторингу і необхідної очистки води від небезпечних речовин. Однак у відповіді на наш запит «Київводоканал» стверджує, що якісні показники скиду зворотних вод контролюються хімбаклабораторією ДВС. Крім того, у 2020 році дослідження підприємства не підтвердили перевищення нормативних показників у складі промивних вод.

Водночас у вже згаданому роз’ясненні «Київводоканалу», розповідаючи про відсутність житлової забудови навколо ДВС під час її проєктування, підприємство також зазначає, що тоді природне забруднення річкової води було меншим та відрізнялося за складом від сьогоднішнього. Відповідно, промивні води не були такими насиченими забруднюючими речовинами. Цим «Київводоканал» і пояснював чому сьогодні мешканці прилеглих масивів «час від часу на власні очі можуть спостерігати піну та відчувати  неприємний запах у зоні скиду промивних вод». Однак, якщо підприємство самостійно згадує про більшу концентрацію забруднення річки у сьогоденні, постає логічне запитання чи справді ці зворотні води такі нешкідливі? 

«Ці скиди розповсюджуються по течії на декілька кілометрів і забруднюють не лише воду, а й прибережну смугу та повітря, про що мало хто говорить, – звертає увагу Богдан Ференс. – Через вітер цей сморід, від якого можна втратити свідомість, відчутний не лише в епіцентрі скидів, він розноситься далеко вздовж лівого берега та Русанівських садів. Ще й зовсім поруч живуть люди та знаходиться комунальний пляж, куди місцеві ходять купатися з дітьми, інколи навіть не знаючи про масштабність проблеми».

Як зазначила у відповіді на запит Держекоінспекція, в травні працівники КП «Плесо», на балансі якого перебуває Русанівська протока, взяли проби води у місці скидів для проведення лабораторного дослідження. Результати аналізу показали, що зразок не відповідає нормативним вимогам за показниками забарвленості, кольору, каламутності, запаху та за вмістом заліза і фенолів (промислових органічних сполук, які мають характерний запах). Водночас, за інформацією «Плеса», значне погіршення якості води у взятій пробі не було зафіксоване, якщо порівнювати з середньостатистичними показниками у цій водоймі. Також Держекоінспекція стверджує, що за індексом токсичності вода у протоці належить до середнього класу небезпеки і на життєдіяльність живих організмів негативно не впливає. 

Але важливо пам’ятати, що навіть у разі повної відсутності негативних наслідків для екології від скидів промивних вод, залишається ризик потрапляння до Русанівської протоки небезпечних речовин через незаконні підключення до колекторів трубопроводів приватних будинків. Зокрема, у заяві 2019 року «Київводоканал» описував потенційну шкоду для довкілля від несанкціонованих врізок так: «Неочищені стоки несуть серйозну небезпеку для навколишнього середовища і здоров’я людей, особливо дітей, які після купання в річці можуть підхопити кишкову інфекцію або навіть вірус гепатиту та інші хвороби».

Як вирішити проблему зі скидами

Попри запевнення в абсолютній нешкідливості потрапляння зворотних вод до Русанівської протоки, «Київводоканал» має плани з модернізації Деснянської водопровідної станції, що дозволило б вдосконалити технологію очищення води та повністю припинити скиди. Для цього ще у 2019 підприємство власними силами розробило проєкт реконструкції ДВС, який передбачав будівництво цеху очистки промивних вод. Останні мали б залишатися в споруді, а зневоднений осад – утилізуватися на полігоні твердих побутових відходів. 

Початок будівельних робіт у межах першого етапу проєкту планувався в 2020 році. Кошти для цього, як запевняв «Київводоканал», мали бути виділені за Програмою економічного і соціального розвитку Києва на 2018-2020 роки. Однак щось пішло «не за планом», тож роботи схоже так і не розпочалися. Принаймні, у відповіді на запит «Київводоканал» ніяк це не прокоментував. Як і не відповів на запитання чи існують альтернативні рішення для мінімізації скидів до Русанівської протоки, хоча б до моменту реалізації проєкту з реконструкції станції. Однак Богдан Ференс вважає, що модернізація очисних споруд є єдиним можливим способом вирішення проблеми.

«У 2021 році з’явилася можливість отримати фінансування для реконструкції ДВС від французького уряду. Я навіть був дотичним до процесу ратифікації угоди. «Київводоканалу» мали надати 70 мільйонів євро кредитних коштів, частина яких пішла б на проєкт з очисними спорудами Деснянської станції. Але сьогодні вже 2025 рік і досі нічого не зроблено, бо не підписані субкредитні договори! А ще ж роки потім можуть піти на розробку іншої документації», – пояснює активіст.

У відповіді на запит «Київводоканал» підтвердив, що реконструкція ДВС планується за рахунок кредитних коштів Франції, згідно з рамковим договором 2021 року щодо офіційної підтримки проєкту з покращення водопостачання в Києві.

Однак для укладання кредитного і субкредитного договорів, що розпочало б реалізацію цього проєкту, «Київвводоканалу» необхідно отримати місцеву гарантію від Київради (це потрібно для забезпечення виконання боргових зобов’язань). Як заявляє товариство, бюрократичний процес затягнувся і гарантія була надана з запізненням – лише у 2023 році. Внаслідок цього вона втратила чинність. Тож тепер «Київводоканалу» потрібна нова місцева гарантія. Минулого року підприємство зверталося з цим проханням до КМДА. Однак Департамент фінансів заявив, що не може виступити гарантом. А це унеможливлює укладання кредитних договорів.

Таким чином підприємство перекладає відповідальність за затягування процесу реконструкції Деснянської станції на міську владу, стверджуючи, що здійснює всі можливі заходи для впровадження технології очищення промивних вод. А розпочати процес заважають проблемні питання, вирішення яких не залежить від «Київводоканалу». 

За інформацією «Київводоканалу» з цьогорічного роз’яснення ситуації зі скидами, у 2024 термін укладання контракту був продовжений ще на два роки – до кінця 2026. Тож ми звернулися до КМДА і запитали чому Департамент фінансів відмовився надавати місцеву гарантію раніше та чи розглядається така можливість зараз (оскільки до завершення дедлайну залишилося не так багато часу).

У відповіді на запит Департамент фінансів не назвав чіткої причини відмови, однак обґрунтував своє рішення збитковою діяльністю «Київводоканалу» та наявністю заборгованості за кредитними угодами ще 2014 року. Зокрема, у 2023 році товариство зазнало збитків у розмірі понад 248 мільйонів грн. Тож для забезпечення стабільного водопостачання місту довелося надавати «Київводоканалу» фінансову допомогу з резервного фонду бюджету. І станом на сьогодні підприємство заборгувало за неї понад 705 мільйонів грн. 

Оскільки у 2024 році фінансові показники «Київводоканалу» не покращилися, Департамент запропонував КМДА провести переговори з французьким урядом щодо змін умов надання кредиту: щоб зберігаючи цільове призначення кошти направлялися безпосередньо до міського бюджету. З цього можна зробити висновок, що місто не довіряє «Київводоканалу» через фінансові труднощі підприємства і не вважає його спроможним згодом повернути такий великий кредит, тому хоче самостійно розпоряджатися коштами від Франції (серед яких передбачені витрати і на реконструкцію Деснянської станції). 

Крім того, відмову в наданні гарантії Департамент пояснює тим, що наразі «Київводоканал» є приватним акціонерним товариством, а не комунальним підприємством (хоча відповідно до минулорічного рішення Київради, він має перейти під управління міста). А відповідно до змін Бюджетного кодексу України у 2023 році, місцеві гарантії можуть отримувати лише підприємства у комунальній власності. Тому Департамент фінансів стверджує, що зараз підстав для надання гарантії не існує. Однак чи зміниться ця ситуація до кінця 2026 року, чи вже обговорювалася з Францією можливість направити кошти до бюджету Києва, і чи розглядаються альтернативні джерела фінансування проєкту реконструкції ДВС – у КМДА не пояснили.

Необхідність проведення інспекції 

Поки питання модернізації станції залишається невирішеним, важливо принаймні контролювати процес скидів зараз. У 2021 році товариство навіть позивалося до суду на Держекоінспекцію через позапланову перевірку. Такі дії підприємства викликають багато запитань, оскільки потреби не допускати інспекцій немає, якщо всі робочі процеси налагоджені та відбуваються без порушень.

Зокрема, після розголосу ситуації зі скидами у 2019 та єдиної перевірки на початку наступного року – «Київводоканал» продовжив відмовляти в інспекціях. Наприклад, навесні 2020 року інспекторів знову не допустили, за що відповідальну особу притягнули до адміністративної відповідальності, а інформацію про це передали до правоохоронних органів, як зазначає Держекоінспекція у відповіді на запит. Однак, схоже, що ніякого покарання «Київводоканал» так і не поніс. Тож не дивно, що ситуація зі скидами до Русанівської протоки, в яких місцеві мешканці вбачають не просто порушення свого комфортного проживання, а можливі шкідливі наслідки для довкілля – продовжила повторюватися. 

«Поки немає коштів на модернізацію, треба принаймні контролювати обсяги скидів. Бо чекати на реконструкцію ще довго. Тож насамперед слід було б отримати дозвіл і провести інспекцію (минулого разу рішення взагалі приймало РНБО, бо Дніпро це головна водна артерія країни), а не лише довіряти заявам «Київводоканалу» чи іншим комунальним службам, що «все під контролем», – наголошує Богдан Ференс.

Як пояснює Держекоінспекція, дозволити позапланові перевірки під час воєнного стану може центральний орган виконавчої влади (у нашому випадку – Міндовкілля). Крім того, для проведення такої інспекції потрібне звернення від фізичної особи з описом порушення і обґрунтуванням його негативного впливу на природне середовище чи людей. Таке звернення щодо останньої ситуації з Русанівською протокою Держекоінспекція Столичного округу отримала. Далі матеріали направили до Державної екологічної інспекції України, де мають розглянути можливість звернення до Міндовкілля з проханням дозволити перевірку «Київводоканалу». Якщо рішення буде позитивним – інспекцію обіцяють провести.

А жителям Микільської Слобідки знову залишається лише чекати і сподіватися, що поки скиди не викликатимуть нестерпного запаху та не вкриватимуть воду брудними плямами. Хоча принаймні одну потенційну проблему з забрудненням Русанівської протоки «Київводоканал» міг би вирішити самостійно, оскільки Держекоінспекція відповіла, що це не належить до її повноважень. Йдеться про незаконні підключення до колекторів мешканців прилеглих будинків (про небезпечні наслідки цих під’єднань підприємство раніше розповідало само). Адже у 2019 році «Київводоканал» зміг власними силами виявити і ліквідувати такі порушення. 

У своєму роз’ясненні щодо останньої ситуації зі скидами «Київводоканал» знову зазначив, що «планується проведення обстеження з метою виявлення незаконних скидів у Русанівську протоку». Але ось з середини травня пройшло вже три місяці. Чи виконав «Київводоканал» свою обіцянку? Очевидно, що ні, якщо у відповіді на наш запит товариство знову пише ту саму фразу про плани. Отже, за досить тривалий проміжок часу ніхто так і не дослідив наявність незаконних підключень до колекторів, які можуть посилювати забруднення Русанівської протоки. І якщо «Київводоканал» не може зробити навіть цей мінімум для поліпшення стану довкілля і життя мешканців Микільської Слобідки, питання реалістичності виконання масштабніших обіцянок і планів залишається відкритим.