20 виставок, які варто побачити в серпні та вересні у Києві

Культурна сцена столиці завершує літо та відкриває осінь яскравими проєктами. В «Українському Домі» світлини Олександра Глядєлова вибудовують візуальну історію незалежної України, а в Малій галереї Мистецького арсеналу крізь речі та спогади постає особиста хроніка війни Олександра Леня. У PinchukArtCentre відкривається «Уявна відстань» Лесі Хоменко з монументальним полотном «Рух» на Центральному залізничному вокзалі — образом спільного руху та єдності українського суспільства. А в павільйоні ВДНГ постане інсталяція всесвітньо відомого митця Ай Вейвея, що прагне осмислити глобальні конфлікти.

Про досвід вигнання та пошук опори розповідає проєкт «Дім постійного вигнання» у Garage33 Gallery, а колективна виставка «Я памʼятаю це місце, бо воно памʼятає мене» у 3.6.9 Space відкриває простір особистих реальних та уявних «місць сили».

Спеціально для ELLE.UA Леся Пахарина зібрала виставки, які варто побачити у Києві наприкінці літа та на початку осені.

«І побачив я»

Де: Національний центр «Український Дім»
Коли: 5 вересня — 5 жовтня

Виставка розповідає історію незалежної України через світлини Олександра Глядєлова. У 323 фотографіях зафіксовано розпад СРСР і здобуття незалежності, 90-ті, Помаранчеву революцію, Революцію Гідності, російсько-українську війну та її повномасштабний етап. Окреме місце займає відома серія «Діти вулиць».

Експозицію доповнюють есеї українських інтелектуалів, письменників і військових, серед яких Мирослава Барчук, Ярослав Грицак, Володимир Єрмоленко, Юлія (Тайра) Паєвська та інші. Їхні тексти розкривають ключові події з різних перспектив і додають виставці ще один вимір — як документальному свідченню, так і особистісному досвіду часу. Назва проєкту відсилає до Одкровення святого Іоанна Богослова, де новий світ народжується крізь кінець старого.

«Як я ______ Донбас»

Де: Мала Галерея Мистецького арсеналу
Коли: 21 серпня — 14 вересня

Виставка військовослужбовця та художника Олександра Леня розповідає про його три роки на війні. Її основою стали розмови митця з кураторкою Анастасією Кузьменко. Повертаючись із фронту, Олександр привозив уламки, особисті речі та знахідки з різних місць. Анастасія зберігала їх і розпитувала про історії кожного предмету. Так поступово сформувалася хроніка, де особисті спогади переплітаються з матеріальними свідченнями війни.

У експозиції можна побачити художні роботи, уламки й геологічні матеріали, особисті речі, фотографії з деокупованих і тимчасово окупованих територій, а також записи перехоплених радіочастот. Це розповідь про три роки служби — про втрати, переміщення та співіснування з ландшафтом Донбасу. Пропущене слово в назві стає можливістю для глядача самому визначити, як почути цю історію.

«Уявна відстань»

Де: PinchukArtCentre
Коли: з 28 серпня

Персональна виставка Лесі Хоменко досліджує, як трансформація суспільства відображається у зміні візуального образу. Художниця працює з мистецькою формою як із чутливим інструментом, здатним фіксувати історичні та політичні злами.

Важливим елементом проєкту стала монументальна робота «Рух», створена у співпраці PinchukArtCentre та «Укрзалізниці». Полотно розміром 21×12 метрів розташоване у великому вікні холу київського вокзалу. На ньому художниця зобразила людей різних професій на ескалаторі не як окремих героїв, а як частину спільного руху, що символізує єдність і стійкість української нації. 

Разом із виставкою «Уявна відстань» 28 серпня стартують ще п’ять проєктів: «Певні Докази Майбутнього» від «Відкритої групи», «Особисті свідчення» Ґабріель Ґолаят, «Архіпелаг історії» від Дослідницької платформи PinchukArtCentre, а також дві виставки у межах програми PAC UA — «Хороша добра дружба» та «Звір вийшов з лісу».

«За словами Ганни їй добре думається дивлячись на гладкий бетон»

Де: Галерея The Naked Room
Коли: 14 серпня — 18 вересня

Виставка відкрилася до ювілею закарпатського митця Петра Ряски. В експозиції представлені нові полотна, фото й відео, пов’язані з готелем «Інтурист-Закарпаття» та резиденцією «Вибачте, номерів немає», яку Ряска заснував у готелі у 2016 році. Під час повномасштабної війни вона стала прихистком і робочим простором для десятків митців з окупованих і прифронтових регіонів України.

Виставку продовжує проєкт «Друзям присвячується» — серія портретів друзів і знайомих, які були створені протягом десяти років. Вони стають символічною даниною спільноті: тим, хто поруч, тим, хто захищає країну, і тим, кого вже немає. Роботи можна побачити в The Naked Room та дружніх просторах.

«Три досконало пропорційні сфери та військовий камуфляж, пофарбований у біле»

Де: Павільйон №13 на ВДНГ
Коли: 14 вересня — 30 листопада

Інсталяція всесвітньо відомого китайського художника та активіста Ай Вейвея є реакцією на зростання кількості збройних конфліктів у сучасному світі. Митець використовує мистецтво як інструмент осмислення глобальної нестабільності та потенціалу суспільства реагувати на виклики через культурні форми.

Центральний об’єкт — металева конструкція з трьох сфер, які відсилають до попередньої роботи митця Divina proportione, натхненної ілюстраціями Леонардо да Вінчі. Геометричні форми символізують надії епох Відродження та Просвітництва на раціональність, порядок і прогрес. Поєднання камуфляжу з білим нашаруванням символізує процес приховування, «відбілювання» та цензури реальності. 

«В минуле візьмуть не всіх»

Де: Stedley Art Foundation
Коли: 23 серпня — 20 вересня

Виставка Поліни Щербини у Білому просторі галереї присвячена темі смерті, проте не у звичному розумінні. Художниця говорить про неї не як про фізичний кінець, а як про межу, де вирішується: що залишиться в пам’яті, а що зникне назавжди.

У своїх роботах Поліна показує, що забуття теж може бути формою смерті. Події, символи чи постаті, які не потрапляють у колективну пам`ять, поступово зникають, як і люди. Авторка розмірковує над тим, хто визначає, що стане частиною історії, а що буде витіснене з неї.

Виставка поєднує образи зародження і розкладання, видимого й втраченого. Це роздуми про пам’ять і про те, як вона впливає на наше сприйняття минулого.

«Дім постійного вигнання»

Де: Garage33 Gallery-Shelter
Коли: 8 серпня — 7 вересня

Виставковий проєкт у новому просторі Garage 33, заснованому художницею Марією Куліковською та архітектором Олегом Винниченком, досліджує досвід кримськотатарської культури у стані вимушеного розриву з батьківщиною. Тут історична травма співіснує з пошуком нових форм мови, солідарності та спільноти, що проростають крізь руйнацію. Виставка показує вразливість як стан тіла, простору й політики, але водночас і як можливу точку опори для сучасних мистецьких практик.

В експозиції представлені роботи кримськотатарських художників та художниць — Юсуфа Абібулаєва, Еміне Зіятдін, Ренати Асанової, Севілі Наріман-кизи та Ельміри Шемседінової. Їхні твори створені під час місячної резиденції, що поєднала роботу з музейними архівами, дослідження пам’яті й тілесності, а також заняття, присвячені деколоніальному мисленню.

«Пробудження»

Де: Музей історії міста Києва
Коли: 6 серпня — 9 листопада

До Дня Незалежності України у центрі столиці відкрився проєкт, присвячений творчості Івана Марчука. Його мистецтво, впізнаване завдяки новаторській техніці «пльонтанізм» та глибокій філософській насиченості образів, стало символом української культури й здобуло світове визнання.

Експозиція об’єднує три авторські цикли — «Голос моєї душі», «Пейзаж» та «Цвітіння». У них Марчук розгортає теми любові до землі, пам’яті про традиції, пошуку дому та внутрішнього пробудження. Кожен цикл має окреме художнє оформлення, що дозволяє глядачеві прожити різні етапи цього шляху — від інтимних переживань до відчуття духовної сили.

Ключовим твором виставки стала картина «Пробудження», написана митцем у Нью-Йорку в роки еміграції. У ній особистий акт світла серед темряви перегукується з сьогоднішнім станом України, для якої мистецтво і культура залишаються джерелом сили й відновлення.

«Серпень. Ніч. Зима»

Де: Бізнес-простір Peremoga
Коли: 13 серпня — 12 вересня

Виставка «Серпень. Ніч. Зима», організована Spilne Art, відкриває світ абстрактної геометрії Сергія Майдукова. Художник працює з формою так, щоб вона існувала самостійно — без буквальних образів чи заданих історій.

Сергій Майдуков виріс на Донеччині серед індустріальних ландшафтів із териконами, які стали для нього символами пам’яті про рідний край. Саме вони лягли в основу однойменного триптиха — «терикон у серпні», «терикон уночі» та «терикон узимку». У цих силуетах немає прямої ілюстративності, тільки відлуння дитинства й простір для власних асоціацій глядача.

«Шлях додому. Крим»

Де: Національний музей «Київська картинна галерея»
Коли: 22 серпня — 28 вересня

Виставка продовжує музейний проєкт «Наша земля» та є другою частиною експозиції «Пейзажі українського Криму». Цього разу мистецькі образи півострова постають крізь сучасні виклики й особисті історії художників, для яких Крим залишається невіддільною частиною життя та творчості.

Ключовим об’єктом експозиції стала інсталяція Рустема Скибіна «Шлях додому»: стежка з тарелів із кримськотатарськими орнаментами перегороджена сіткою — символом вигнання та недосяжності повернення. До теми рідного краю звертається і Андрій Чеботару у своїй дипломній роботі 2013 року, де Інкерманський печерний монастир постає як сакральний символ Криму, а пейзаж наповнений міфами й барвами дитинства.

У виставці також представлені живопис і кераміка Андрія Дудченка, Валентини Цвєткової, Федора Захарова, Петра Столяренка та інших.

«Я памʼятаю це місце, бо воно памʼятає мене»

Де: 3.6.9 Space
Коли: 22 серпня — 28 вересня

«Я памʼятаю це місце, бо воно памʼятає мене» — так звучить назва нової групової виставки, що відкриває річну програму галереї Spilne у просторі 3.6.9 Space на Стрілецькій, 24.

Вона народжується з досвіду втрати й пошуку, з бажання віднайти ті точки опори, що існують у різних формах — від географічних координат до запахів, смаків чи дотиків, що оселяються в пам’яті. 

Девʼять мисткинь і митців, серед яких Ганна Гідора, Маргарита Журунова, Єва Кафідова, Віталій Кохан, Богдан Локатир, Наталя Лісова, Антон Саєнко, Анна Тарадіна та Василь Ткаченко (Лях), пропонують власні художні висловлювання на цю тему.

Особисті історії роблять експозицію відвертою й вразливою. Так у роботі Co-author (2023) Єви Кафідової постать на ходулях прямує додому крізь степи Херсонщини.

«Я живу спогадами про дім, тому що насправді від мого дому вже нічого не залишилось…» — говорить художниця, яка виросла у Новій Каховці.

infinite jest

Де: Київська міська галерея мистецтв «Лавра»
Коли: 15 — 30 серпня

Персональна виставка Валіка Лапшина презентує проєкт, над яким художник працював понад рік. Його роботи віддзеркалюють досвід життя у фрагментованому світі, де поруч співіснують уривки образів, культур і емоцій.

В експозиції представлені 32 роботи, створені в техніці, яку Лапшин називає «постживописом». Абстрактні полотна поєднані з прозорими колажами на оргсклі, утворюючи простір між шарами, де виникає мінливий і багатозначний образ. Джерела цих фрагментів різні — від Ренесансних гравюр і анатомічних атласів до манґи, спорту й особистих архівів.

Паралельно до 6 вересня у малому залі галереї «Лавра» триває проєкт львівської художниці Олени Папки «Сади, що пам’ятають бурю» — понад 20 картин-символів про внутрішні стани й переживання сучасної людини в мінімалістичному етнічному обрамленні.

WEIRDSCAPE

Де: Галерея Imagine Point
Коли: 22 серпня — 20 вересня

Експозиція об’єднує різномедійні твори, де відтворені абсурдні, парадоксальні й нелінійні ситуації. Це химерні персонажі, викривлені предмети та фантастичні ландшафти, а також цілком реальні герої, тварини чи інтер’єри, занурені в нетипові, ілюзорні виміри. У такому світобаченні логіка поступається суб’єктивним асоціаціям, а композиції народжуються зі спонтанних емоцій та роботи з підсвідомістю.

Тут можна впізнати риси сюрреалізму, експресіонізму, примітивізму, однак напрямок не має значення — важливими є унікальність художнього світу та оригінальність погляду. WEIRDSCAPE стає простором втечі від буденності й пошуку альтернативної реальності, де поряд існують гротеск, іронія та мрія, хай навіть примарна.

«Випромінювання»

Де: Національний музей Тараса Шевченка
Коли: 6 серпня — 14 вересня

Всеукраїнський музейний проєкт Стаса Жалобнюка — це художня рефлексія на російсько-українську війну. Для митця важливе правдиве документування подій у мистецькій формі, щоб його роботи залишалися в українських музеях як своєрідний літопис нашого часу. Проєкт мандрує містами України, щоразу змінюючи експозицію й відкриваючи нові сенси через діалог із місцевим контекстом.

У Києві представлені кілька циклів художника, створені впродовж останнього десятиліття: «Випромінювання», «Садок діда Сави, 1947», «Е95», «Портрети» та інші, включно з новими роботами. Через ці серії Жалобнюк прагне наголосити, що війна не почалася у 2022 чи 2014 році — вона триває значно довше й спрямована на знищення української нації. Його живопис та інсталяції поєднують особисте та історичне, перетворюючи досвід війни на простір пам’яті й попередження для сучасників і наступних поколінь.

«Poline (зупинка всередині)»

Де: ЦСМ «Білий Світ»
Коли: 14 — 31 серпня

Виставка Поліни Кузнецової досліджує внутрішню множинність людини та пошук тієї серцевини, що залишається незмінною. Харківська мисткиня, яка працює у різних техніках, від живопису до перформансу, звертається до теми облич, які ми створюємо й змінюємо під впливом обставин.

«Poline — це мій підпис, мій аватар; сутність, яка рефлексує, відчуває, бачить сни», — говорить художниця.

Для неї ця постать живе у творчості, залишаючи за собою поодинокі сліди — роботи, що виникають зі станів між мрією і зневірою, буденністю й осяянням.

«Будинок Який Побудував Кохінур»

Де: Арт-простір Тлум
Коли: 23 серпня — 9 вересня

Перша персональна виставка Кохінур пропонує подивитися на мистецтво як на конструкцію, що  захищає й водночас ув’язнює. Митець розмірковує над тим, як принципи та переконання стають фундаментом, сумніви — стінами, а впевненість — дахом, який утримує внутрішній світ від зовнішніх бур. Цей «будинок» стає метафорою особистого досвіду, у якому поєднуються сила і вразливість.

В експозиції зібрані три серії робіт. Мінісерія «Три дні биття в гонг з ранку до ночі» відсилає до політики Мао Цзе Дуна та її трагічних наслідків для населення. У серії «Сонце» чотири великоформатні полотна в жанрі дарк-сюрреалізму розкривають Сонце як символ життя і смерті, початку та завершення. Кожну роботу супроводжує відеопролог, що фіксує зміну авторського сприйняття мистецтва. Серія «Інтерлюдія» перегукується з маніфестом виставки, досліджуючи особисті страхи, спроби виходу за межі звичного та повторюваність цих випробувань.

«Фрагменти міфу»

Де: Octo Galerie
Коли: 7 вересня — 11 жовтня

Персональна виставка Едуарда Рибалевського відкриває простір для роздумів про людську ідентичність як складну, багаторівневу конструкцію. Митець працює з розірваними наративами та символічними образами, вибудовуючи власну міфологію, у якій реальне переплітається з уявним.

У цих роботах людина постає як контурна оболонка — межа між внутрішнім і зовнішнім, стабільним і крихким. Виставка пропонує зануритися у фрагменти, з яких ми складаємо себе, й замислитися над тим, де проходить особистий кордон кожного та чи має він визначене завершення.

«Спека»

Де: Я Галерея
Коли: 26 липня — 28 вересня

Виставка Володимира і Людмили Лободів розповідає про свободу тіла, гру та мистецьке висловлювання, що виходило свого часу за межі офіційної культури. Живопис, графіка, фотографії та збережені матеріали 1970–1990-х років стали противагою сірим будням і стриманим поглядам радянського життя.

Протягом десятиліть подружжя документувало власну повсякденність, перетворюючи її на мистецтво: купання, сонце, оголеність, моменти невимушеної близькості. Виставка показує рідкісні роботи та відтворює атмосферу часу через особисту оптику митців — від щоденних фрагментів до інтерв’ю з Людмилою Лободою, у якому оживають спогади й настрої тієї епохи.

«ВІЧ-НА-ВІЧ з Іваном Айвазовським»

Де: Національний музей «Київська картинна галерея»
Коли: 26 липня — 26 жовтня

Експозиція робіт Івана Айвазовського поєднує знаковий морський пейзаж «Буря» з трьома краєвидами Криму та степу, що відкривають менш відомі сторінки творчості художника. Вони демонструють його пошуки поза межами офіційного канону та розкривають багатошарову культурну ідентичність митця.

Особливе місце посідають чорно-білі світлини картин Айвазовського, втрачених у роки Другої світової війни. Вони відновлюють уявлення про масштаб його спадщини та дозволяють побачити митця як уважного спостерігача українського степу й розмаїтого Криму.

Виставка доповнена предметами українського, кримськотатарського та вірменського декоративно-ужиткового мистецтва з музейних і приватних зібрань. Разом вони створюють культурне тло, у якому формувався художник, і водночас порушують питання про долю його спадщини, що нині залишається в окупованому Криму.

«Херсон. Степ тримає»

Де: Мистецький арсенал
Коли: 27 червня — 28 вересня

Виставка знайомить із Херсонщиною, якою її зафіксували фільми Романа Бондарчука та Дар’ї Аверченко до повномасштабної війни. «Українські шерифи», «Редакція» та «Вулкан» стали основою проєкту, у якому кіно переплітається з архівними матеріалами та свідченнями сьогодення. Їхні герої — місцеві мешканці, які проживають свою буденність і водночас створюють живу хроніку регіону.

Експозиція розгортається у п’яти залах. Тут можна побачити фрагменти фільмів, довоєнні фото- й відеокадри з Херсонщини, спеціально створені інсталяції, а також роботи фотокореспондента Андрія Матросова. Окремий розділ виставки складають матеріали «Архіву війни», що документують воєнні злочини Росії. Виставка поєднує різні часові пласти, дозволяючи відчути, як минуле перегукується з теперішнім і як кіно стає свідком реальності.