16-й Одеський міжнародний кінофестиваль представляє чотири тематичні програми

16-й Одеський міжнародний кінофестиваль представляє чотири тематичні програми, в яких режисери з різних країн досліджують складні сторони людського досвіду — від особистих травм до викликів, еміграції та сімейних криз.

У центрі — людина з її вибором, пам’яттю, страхами та надіями. Це стрічки, що через особисті драми, родинні стосунки й болісні втрати проговорюють теми, близькі кожному: кохання і смерть, пошук дому та власного коріння.

Фільми поєднують різні кінематографічні стилі: від камерної психологічної драми до багаторівневої метафоричної історії, розгорнутої впродовж цілого століття. Але всі вони звертаються до глядача напряму, нагадують про вартість часу, неминучість змін і про те, як крихка людська близькість може виявитися найміцнішою опорою в зіткненні з випробуваннями.

Фокус на Польщу 

Програма проходить за підтримки Інституту Адама Міцкевича “Instytut Adama Mickiewicza” та Польського Інституту у Києві.

«Санаторій під клепсидрою» (Sanatorium pod klepsydrą) 1973, Польща, реж. Войцех Єжи Гас
Сюрреалістична подорож Йозефа крізь єврейське містечко стає пошуком його померлого батька. Санаторій, де час зупиняється і водночас оживляє минуле, перетворюється на простір абсурду й примарних зустрічей: від хлопчика з альбомом марок до солдатів, що карають за сни, і сліпого кондуктора — символу смерті. Це кіно, в якому межа між реальністю та сновидінням остаточно стирається.

«Страх» (Lęk) 2023, Польща / Німеччина / Швейцарія, реж. Славомір Фабіцький
Дві сестри, Малґожата й Люція, вирушають у найважливішу спільну подорож. Кар’єристка Малґожата, яка бореться з невиліковною хворобою, хоче піти з життя на власних умовах, тоді як Люція намагається переконати її жити. Це історія про суперечності, які можуть розділити, але й про любов, здатну повернути втрачений зв’язок. Подорож, сповнена сміху й сліз, стає водночас пошуком близькості та останнім прощанням.

«Імаґо» (Imago) 2023, Польща / Нідерланди / Чехія, реж. Ольга Чайдаш
Кінець 1980-х на польському узбережжі. Стара система руйнується, нова ще не постала. Ела, наймолодша з дев’яти дітей у родині, шукає свій шлях у контркультурі, мріях і свободі, але невідворотно стикається з реальністю. Стрічка перетворює історію дорослішання на портрет цілого покоління, яке жило між двома світами.

«Рік у житті країни» (Rok z życia kraju) 2024, Польща, реж. Томаш Вольський
Події Польщі 1981 року розгортаються у стилі «знайденої плівки», сповненої абсурду та живої енергії. Введення воєнного стану, танки на вулицях, пропаганда й репресії проти «Солідарності» створюють атмосферу тотального контролю. Фільм поєднує трагічність історичного моменту з фарсовістю повсякденності — чергами за туалетним папером і марними спробами влади зламати народний дух.

«Власність» (The Property) 2024, Ізраїль / Польща, реж. Дана Модан
Через два місяці після смерті сина Регіна вирушає разом з онукою Мікою до Польщі. Офіційна мета подорожі — повернення родинного майна, конфіскованого під час Другої світової війни. Та за цим приховується ще одна, набагато інтимніша причина: пошук першого кохання, з яким Регіна була змушена розлучитися сім десятиліть тому. Фільм розкриває тему пам’яті, втрат і спроб примиритися з минулим.

«Німі дерева» (Drzewa milczą) 2024, Польща / Німеччина / Данія, реж. Аґнєшка Звєфка
16-річна курдська дівчинка Руна змушена подорослішати після того, як її мати гине в лісі на польсько-білоруському кордоні. Вона бере на себе відповідальність за чотирьох молодших братів і пригніченого депресією батька. Життя у таборі для біженців, страх депортації, прагнення здобути освіту і стати юристом — все це переплітається з її внутрішнім світом, який оживає у малюнках. Частково анімаційний фільм перетворює особисту історію дорослішання на метафору глобальної кризи біженців.

«Ліс» (Las) 2024, Польща / Чехія, реж. Лідія Дуда
У Біловезькій пущі сім’я створила власний рай, далекий від проблем сучасного світу. Але з появою біженців ця ідилія руйнується. Допомога тим, кого не хоче прийняти ні Польща, ні Білорусь, стає викликом, що змінює і дорослих, і дітей. Маленькі ігри перетворюються на відображення реальної кризи: лицарі та принцеси зникають, їхнє місце займають біженці й прикордонники. Фільм оголює вплив великої політики на приватні життя.

«Асистент» (Człowiek do wszystkiego) 2025, Польща / Велика Британія, реж. Вільгельм Саснал, Анка Саснал
Йозеф Марті, скромний палітурник, стає асистентом винахідника й поступово перетворюється на людину, готову виконувати будь-які доручення. Втягнутий у напруженість чужої родини, він намагається втримати власну гідність. Це історія про владу, покору й особисті межі, які так легко стерти, коли опиняєшся в чужому світі.

Дружніми очима

«Тимчасовий притулок» (Temporary Shelter) 2024, Ісландія, реж. Анастасія Бортуалі

На тлі величного сяйва північних небес і драматичних вивержень вулканів розгортається історія про людей, які шукають прихисток у світі, що розсипався на уламки. «Тимчасовий притулок» — це метафора крихкості нашого існування. Фільм нагадує, що навіть у найпохмуріші моменти дух здатен не просто витримати, а й віднайти сили для відродження.

«Віктор» (Viktor) 2024, Данія / Україна / Франція / США, реж. Олів’є Сарбіль

Харківський хлопець Віктор — глухий, але чує світ по-своєму. Він мріє стати воїном, захищати рідну землю, однак армія відмовляє йому знову і знову. У перші дні вторгнення він вирушає на власні пошуки сенсу і місця в реальності, де звук вибухів лишається для нього невидимою тишею. 

«Чим довше ти кровоточиш» (The Longer You Bleed) 2025, Німеччина / Україна / Велика Британія, реж. Юен Водделл

Берлін стає тимчасовим домом для переміщених українців, які щодня дивляться на війну крізь екран смартфона. Камера режисера спостерігає за його партнеркою та її друзями, що намагаються пристосуватися до нового життя, борючись із парадоксом дистанційної травми: фізично далеко, але емоційно — всередині жахів. Абсурдистський гумор стає їхнім захисним щитом, а фільм перетворюється на медитацію про те, як цифровий простір змінює наше сприйняття війни і самого болю.

Сімейні цінності: життя

«Літо в грудні» (Verano en diciembre) 2024, Іспанія,  реж. Кароліна Африка
Фільм переносить глядачів у будинок Терези — простір, де зберуться її доньки та літня свекруха з деменцією, що живе під її опікою. Усі вони зійдуться на річницю смерті батька. Зустріч перетвориться на емоційне протистояння: різні характери сестер — турботливої, бунтівної, дикої, авантюрної та відстороненої — стануть причиною гострих конфліктів. Головні героїні будуть змушені подивитися в обличчя власним страхам, розчаруванням і невисловленому смутку.

«Вони стануть попелом» (Polvo serán) 2024, Іспанія / Швейцарія / Італія, реж. Карлос Маркес-Марсет
Після діагнозу невиліковної хвороби Клаудія вирішує здійснити свою останню подорож до Швейцарії. Її незмінний супутник Флавіо, з яким вони пройшли понад сорок років життя, вирішує піти з нею цим шляхом у один кінець. Це ніжна та глибока історія про любов, відданість і гідність.

«Після вечірки» (After Party) 2024, Чехія, реж. Войтех Стракатий
Безтурботне життя 23-річної Індрішки руйнується в один день. Коли в дім приходять колектори через борги її батька, дівчина опиняється перед непростим вибором: допомогти батькові чи врятувати себе. Фільм досліджує тему дорослішання в умовах, коли надії стикаються з жорстокою реальністю.

«Скажи їй, що я кохаю її» (Dites-lui que je l’aime) 2025, Франція, реж. Романа Борінже
Романа бере за основу книгу Клементини Отен про її матір, аби створити кіноісторію, яка стає для авторки болісною подорожжю у власне минуле. Екранізація змушує її зустрітися з найбільшою травмою дитинства — зникненням матері, яка залишила дівчинку, коли тій було лише дев’ять місяців.

«8», 2025, Іспанія, реж. Хуліо Медем
Стрічка складається з восьми епізодів, знятих у вигляді восьми неперервних кадрів, що охоплюють 90 років життя Октавіо та Аделі. Їхня доля нерозривно пов’язана числом 8, яке стає символом історії двох людей на тлі ключових подій новітньої історії Іспанії.

Сімейні цінності: діти

«Левиця» (Emalõvi) 2024, Естонія / Німеччина / Латвія, реж. Лійна Трішкіна-Вангатало
Зникнення 15-річної Стефі руйнує життя її матері Гелени. У розпачі вона готова переступити межу розуму, адже божевілля може стати єдиним шляхом до відновлення любові та примирення.

«Про Луїса» (Es geht um Luis) 2024, Німеччина, реж. Лючія К’ярла
Констанца й Єнс намагаються зберегти любов і гармонію, але їхні стосунки руйнуються, коли їхнього сина Луїса починають цькувати у школі. Батьки стоять перед дилемою: підкоритися суспільним правилам чи боротися за право дитини на захист. У той час Луїс, залишений наодинці зі своїм болем, починає падати у небезпечну спіраль невизначеності.

«Інструкції не додаються» (Sin instrucciones) 2024, Іспанія, реж. Марина Сересескі
Лео – безтурботний ловелас, життя якого обертається довкола задоволень та легких романів на Канарських островах. Та одного дня все змінює несподіваний візит: колишня коханка залишає йому їхню маленьку доньку й зникає. Спершу Лео намагається повернути дитину матері, але невдалі спроби змушують його навчитися відповідальності та батьківства. Роки щастя й любові несподівано перериває повернення матері, яка хоче забрати доньку назад.

«Мій нерозлучник» (Mon inséparable) 2024, Франція, реж. Анн-Софі Байї
Мона мешкає разом із дорослим сином Жоелем, який має інвалідність і працює в спеціалізованій установі. Жоель закоханий у колегу Осеан, про що його мати навіть не здогадується. Коли ж стає відомо, що Осеан вагітна, тісні й майже нерозривні стосунки матері та сина починають руйнуватися.

«Після літа / Зв’язок мачухи» (Tras el verano) 2025, Іспанія, реж. Йоланда Сентено
Паула, Рауль і Дані – це сім’я. Та щодня Паулі нагадує реальність: Дані не її рідний син. Вона змушена долати виклики, аби знайти своє місце у новоствореній родині. Подружня криза стає переломним моментом – існує ризик, що Паула втратить зв’язок із хлопчиком назавжди.

«Люкке після пологів» (Lykke post partum) 2025, Швеція, реж. Алексе Ландґрен, Карен Гелен Гауґард
Життя на фермі у Швеції мало бути сповнене радості: Люкке та Крістіан стають батьками вдруге. Але післяпологова депресія Люкке занурює родину в темряву. Крістіан намагається врятувати ситуацію, та врешті не витримує і йде, залишаючи дружину саму в боротьбі за дітей і власну рівновагу. Люкке доводиться пройти шлях від відчаю до надії, щоб відродити сили та відновити сім’ю.