План Б Росії. Чому Арестович і Ко масово побігли на інтервʼю до російських блогерів

Російська Федерація вистеляє підґрунтя того, як вчепитися в голови українцями після угоди про паузу у війні. Цікаво, що ударною силою цієї технології стають цілком ліберальні російські блогери та українські ватники, які, на жаль, є власниками наших паспортів.

Отже, у Юрія Дудя та Іріни Шихман майже синхронно вийшли інтервʼю з тими, хто роками розмивав культурний простір та заробляв грошенята на Росії попри всі "червоні прапорці".

Отже, є така російськомовна співачка Луна, вона була досить популярна в середині десятих своїми співами. Але ще більше скандальним шлюбом ще з одним зрадником Юрієм Бардашем, який отримав російський паспорт.

Дві години киянка розповідала про те, що не може відмовитись від російської мови, бо це "сакральная и глубокая вещь, потому что на нем говорила моя мама". Утім "пєвіца" суперечила собі, бо тут же видала спіч, що дуже добре спілкується з новою свекрухою і з учителями свого старшого сина Жоріка. Просто їй було лінь міняти свою ідентичність зросійщеної українки, яка писала хіти про те, як дівчина чекає коханого із Пальміри. І всі розуміємо — що це якраз про самку російського військового, який вбивав людей у Сирії.

Артистка розказувала російській блогерці про те, що вона не може жити у війні й взагалі належить світу. Навалила купу потрібної Росії пропаганди про ТЦК та ухилянтів — це саме ті ударні тези, які активно розносяться через соціальні мережі. А ще жінка розказала, як втік з України її другий чоловік — просто виїхав потягом до Іспанії. Бо що? Бо треба шукати можливості.

Ще один репер і учасник дуже популярного у минулому гурту "Грибы" Кієвстонер пішов на сповідь до ліберального, на перший погляд, Юрія Дудя.

Ще один зросійщений киянин розказав, що скучає за поїздками до Москви, бо там його "тіпи" і гарний вайб та архітектура. Правда, чомусь із України цей чоловік призовного віку виїхав за паспортом США, далі кілька місяців видавав із себе біженця з українськими документами у Європі. А далі — так і виїхав до матері в Америку, але там виявилось погано, тому він переїхав назад до Європи.

Зараз ця відрижка минулого ходить на інтервʼю, де розказує про "тіпов"-ухилянтів, які по пів року не виходять з дому, аби лише не воювати за незалежність. Зате в інтервʼю Дудю мужчина жаліє простих росіян, які просто підтримують війну. Тому хтось має піти на компроміс. Цікаво, хто саме?

Мережею уже розносять шматочки відео із запису ще одного втікача, ватника і колишнього радника Офісу президента Олексія Арестовича. Скоро він буде у Ксенії Собчак. І я вам гарантую — там буде прославлення Путіна та ідей євразійської єдності по-новому. Бо уроки юності від Дугіна так просто не проходять.

Давайте ж помислимо, чому опудала малоросів вийшли в люди, і саме зараз.

Найперше, Росія намагається знову розмити кордони. І видати картинку зручних українчиків, які не проти жити та заробляти як і раніше на Росії. Щобільше — дати лекало українців, які б їх влаштували. І для яких Україна — це виключно кормова база.

Прикметно, що всі троє блогерів тривалий час грались у щось нове і прогресивне. Але, ледь пошкрябай — і пахне Латиніною та Симоньян.

Дудь і Шихман плавно підводили гостей до думки, що рвати всі контакти між Росією і Україною — це просто шкідливо. Що культура "кенселінгу" зруйнує мости, які все одного варто наводити між двома країнами. А тому — не варто відмовлятись від російської мови і культури – вони мають лишатись тим самим клеєм, що і зараз.

Тож Росія готує план Б. Дуже мʼяка анексія якраз через роти отаких культурних голубів — ухилянтів, втікачів і просто гарних, але дуже тупих жінок.

Цілком можливо, що тобі і на третю війну набивати бюджет не треба буде. Зросійщені кияни все зроблять самі — занурять тих, хто вагається у свій успішний успіх. Бо що ж — усі хочуть лишитися живими і засмагати в Іспанії або Маямі.

Коли Росія не має вагомих успіхів на фронті — а їх таки нема попри три хвилі наступів на Донбасі, в хід ідуть гібридні заготовки. Головна їхня мета — створити видимість, що росіяни можуть вести діалоги з українцями, а отже, можуть домовитись посередині. Утім за українців тут видають власників українських паспортів, і ця книжечка — єдине, що повʼязує їх із тими, хто має українську ідентичність і збирається вести розмови з росіянами хіба вогнем та мечем.

З російського боку — це аж ніяк не пошук порозуміння з українцями. Це намагання використати знайомих малоросів аби у перспективі зняли санкції, повернули кремлівські контракти — і можна було би далі повчати інших українців, як треба жити, аби бути зручним для імперії.