Що потрібно знати про художницю Осборн Вандербум та її дебютну виставку

З 21 до 26 вересня в київському просторі Entropy відбудеться персональна виставка мисткині Осборн Вандербум. Про сміливе та фантасмагоричне мистецтво молодої художниці читайте нижче.

Оригінальна скульптура, що нагадує персонажів Хаяо Міядзакі, інсталяції з текстилю із зображеннями міфічних тварин та своєрідні керамічні сумки, ніби створені для потрапляння у стритстайл-звіти: об'єкти, створені 27-річною художницею Осборн Вандербум, ніби прийшли з паралельного світу — вільні, теплі, життєствердні.

"Кожна моя робота чи серія — це спроба відродити інший світ, — розповідає авторка в інтерв’ю Vogue Ukraine. — Я уявляю образ, персонажа чи предмет, і він починає жити ще до того, як я беруся за матеріал. Форма реалізації для мене другорядна: я обираю те, що найправдивіше в конкретний момент — живопис чи текстиль. Мені близька позитивна наївність: мої роботи апелюють до дитячої щирості, що перегукується з японською естетикою каваї, де "милість" стає емоційною стратегією".

Осборн Вандербум народилася на Полтавщині, а художню освіту отримала в одному з найвідоміших вишів країни — Національному Університеті "Львівська Політехніка", на факультеті архітектурного проєктування. Осборн розповідає, що мистецтво завжди було частиною її повсякденного життя — не як окрема діяльність, а радше як спосіб сприймати і проживати світ. Та назвати себе мисткинею Осборн наважилася не відразу. Виставка "Мене звати Осборн Вандербум", що відкривається в артпросторі Entropy 21 вересня, — її дебют. Експозиція об’єднує роботи останніх років, зокрема серії "Нас тут двоє", "Нелінійні істоти", "Я їх підвісила", "Японські ляльки", "Ти, ви, вони — публіка" та "Це сумки!", і презентує глядачам вигаданий світ авторки.

Артоб'єкти та живопис Осборн найточніше описати їх як фантасмагоричні: створіння мають дві пари очей, люди схожі на звірів, а звірі — на людей, а живописні полотна взагалі можуть мати дві сторони. Глядачів це наївне на перший погляд мистецтво, вільне від академізму, попри класичну освіту мисткині, спонукає замислитися, чи зуміли ми зберегти в собі відкритість та безпосередність сприйняття світу, що є ключем до відчуття щастя.

Сама мисткиня сприймає власну творчість як форму рефлексії на світ — складний, подекуди жорстокий. "Коли думаю про те, чому моє мистецтво саме таке, доходжу висновку, що це реакція на зовнішній світ. Хтось відповідає буквальним відтворенням побаченого й пережитого, хтось — ескапізмом. Але мій вибір інший: це не втеча. Моє мистецтво — про те, як привнести спокій і комфорт з іншого світу", — пояснює Осборн.

На запитання, до якого стилю вона віднесла б власну практику, 27-річна мисткиня відповідає: "Моє мистецтво близьке до різних напрямів: у ньому є щирість аутсайдер-арту, де правила не мають вирішального значення. Є перегук із нео-попом і Superflat (стиль, створений японським художником Такаші Муракамі. — Прим. ред.), які стерли межу між високим і масовим, між галереєю та попкультурою". Водночас у свободних, сміливих та подекуди навіть сюрреалістичних роботах Осборн виразно проступає її любов до світового кіно, літератури та візуального мистецтва — від Веса Андерсона й Вонга Карвая до Жана-Мішеля Баскії.

Мисткиня згадує, що в дитинстві дідусь часто водив її в ляльковий театр в Полтаві, і їй так подобалося те, що вона бачила на сцені, що самій хотілося створити таких ляльок. Вже в підлітковому віці Осборн полюбила фільми Веса Андерсона — "за те, що дають відчуття цієї ностальгії".

У світ сучасного мистецтва художницю, яка в мистецькій школі та університеті опановувала академічний рисунок, увела творчість американського митця Жана-Мішеля Баскії. "Друзі подарували мені величезну книгу з його біографією та репродукціями (напевно, найбільшу збірку). І саме тоді він надихнув мене на створення вільного мистецтва. До того я займалася академічним рисунком і живописом, але роботи Баскії й його підхід дали мені усвідомлення: я можу більше не обмежувати себе точністю ліній, розміром полотна чи формою".

Також серед натхнення Осборн Вандербум — творчість художника Анрі Руссо, книги Харукі Муракамі та "Орландо" Вірджинії Вулф, сучасна вулична мода та творчість бельгійського дизайнера Мартіна Марджела.

"Усе, що я створила до цього моменту, — лише перші глави, акорди, — каже Осборн Вандербум. — Я хочу, щоб цей світ був поруч, доступний і теплий. Щоб він змушував усміхатися і водночас ставити питання. Може, навіть такі, на які не обов’язково знати відповідь".

Виставка "Мене звати Осборн Вандербум" триває з 21 по 26 вересня у просторі Entropy за адресою Ярославів Вал, 16 (вхід вільний).