Коли невігласи заважають здобувати знання іншим, вони перевищують свої повноваження

Один хлопчик прочитав книгу про BLM. Після того він забув українську мову, і замість розмовляти репує англійською, з сильним південним акцентом. А ще він зробив собі афрохімію на голові й афроремонт в кімнаті.

А одна дівчинка прочитала книгу про фашизм. Їй настільки сподобалось, що вона тепер ходить і кидає зіґи в громадських місцях, а також де попало малює свастики червоною губною помадою.

Якщо ж серйозно, мати уявлення про певний соціальний рух не означає з ним ототожнюватись і підтримувати його ідеологію. Сьогодні умовно праві гопники кенселять книгу про BLM, а завтра умовно ліві гопники закенселять книгу про MAGA. А звідки тоді візьметься розуміння, що відбувається в США? Хоча це радикальні рухи, вони масові, і з ними мусять рахуватись навіть помірковані політики. 

Читайте також: Про убивство українки в США та історію з книгою про голоси BLM

Радикалізація поширюється, і є варіант, що радикали спільними зусиллями поламають ті США, про які ми знали дещо певне. Сподіваюсь, мудрий американський народ якось дасть тому раду. Мені дуже цікаво, що буде після трансформації цього конфлікту. Тим часом китайці та московити бажають успіху обом командам. Принаймні в тому, що стосується розпалювання ворожнечі...

Персонаж, який не хоче чогось знати, хай собі не знає і далі. Це зворотний бік права на інформацію. Право жити невігласом, ним же померти. Вірити в чупакабру, бабая або ж рожевих єдинорогів. І бути похованим у пласкій землі, на двох ідеально квадратних метрах, без сферичного викривлення. При тому, коли невігласи заважають отримувати знання іншим, тут вже вони перевищують свої повноваження. 

Коли кажуть про культуру скасування, це словосполучення не відображає суті явища. Я б скоріше говорив про рагульство скасування. І про культуру дискусії. Звісно, для дискусії варто обирати належних суб'єктів. Виробити взаємно прийнятні правила, і спільні припущення — а про що ж ми власне дискутуємо. Якщо досі цього нема, то якось до того рухатись.

Джерело

Про автора.Віктор Пушкар, соціальний психолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.