«Мами», «Патріот», дві опери, балет та інші нові постановки

Новий театральний сезон четвертого року повномасштабної війни виводить у постановках на сцени багато сучасників: мам захисників України з 2014 року; майданівців, волонтерів, військовослужбовців, переміщених за кордон жінок після 24 лютого 2022 року і мешканців богом забутого селища Буськів Сад. Окремі вистави – за творами літературних бестселерів: у Львові – Іларіона Павлюка, у Дніпрі – Сергія Жадана, а в Рівному – Марії Матіос.

Не можна сказати, що до цього театри зовсім не представляли сучасної драми, однак, на великих сценах вона донедавна залишалася винятком. Нині афіші зарясніли саме історіями про українців.

Поряд із персонажами сучасності в новому театральному сезоні є трохи дуже виразної прем’єрної класики, для якої прізвища постановників апріорі зберуть перші аншлаги. Режисер драматичного театру Іван Уривський знову готує оперу – цього разу «Казки Гофмана» у столичній Національній  опері України. Хореограф Раду Поклітару до 20-річчя Академічного театру «Київ Модерн-балет» створює «Травіату».

Укрінформ зібрав інформацію про найпомітніші прем’єри: які вже відбулися й реалізуються за кілька найближчих місяців.

ТРАНСФОРМАЦІЇ ТИЛУ І ВОЇНІВ ВІД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДО СУЧАСНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ

Одними з перших у новому сезоні представили прем’єру столичний театр «Золоті ворота» і Харківський державний академічний театр ляльок імені Віктора Афанасьєва – постановку  «Брехт. Кабаре» режисерки Оксани Дмітрієвої.   Показали вже в Києві і Харкові, всі  охочі могли подивитися відеоверсію. Проєкт створили  за підтримки Українського культурного фонду.

Це вивірений роками твір про прірву між військовими та багатьма цивільними, коли точиться війна: Перша світова, Друга світова чи сучасна російсько-українська. Одні стоять живим щитом на полі бою, а інші заробляють на ящиках для патронів, купують бронь і ладні усіма неправдами запроторити на передову тих, хто дивом вижив.

Текст для вистави писав Андрій Бондаренко, об’єднавши кілька творів німецького драматурга, засновника епічного театру Бертольда Брехта. Центром стали «Барабани вночі», написані після Першої світової про ситуацію, коли повертається додому солдат, після того як  тривалий час його вважали загиблим. Переклад віршів відомого німецького поета і драматурга  для вистави здійснив Сергій Жадан.

Серед виконавців – заслужена артистка України Віталіна Біблів. Пластичне рішення Ольги Семьошкіної. Композиторка – Катерина Палачова.    

На початку жовтня київський Молодий театр представить прем’єру – історію військового Сергія, який у відпустці потрапляє до загадкової перукарні та зустрічає трьох провісниць.  Драма Максима Курочкіна в постановці Станіслава Мойсеєва «Три швидкі та модні в цьому сезоні перукарки»  створена в межах проєкту «Семантичний щит», спрямованого на розробку комплексної комунікаційної програми, що має на меті протидію міфам російської пропаганди за допомогою театрального мистецтва та аудіовізуальних продуктів різного формату.

Вистава порушує питання ціни перемоги та пропагандистських маніпуляцій, які змінюють людей. Поєднуючи воєнну буденність із міфологічними архетипами, постановники  досліджують зміни стану персонажів в умовах війни. Вистава стає метафорою пошуку правди серед множинності наративів, болю очікування й досвіду втрат. 

Головну роль виконує запрошений артист Дмитро Чернов із Театру імені Івана Франка. Звідти ж – Дар’я Легейда і Сергій Калантай, Наталія Ярошенко. А ще запрошені  Наталка Кобізька та Ірина Ткаченко, Валерія Ходос, Богдан Буйлук. Кастинг провели так, щоб у глядачів не залишалося варіанту не відвідати цієї вистави.

Із двома п’єсами українського драматурга Максима Курочкіна  працює режисер Давид Петросян. Допрацьовують текст про молодого автора, якому замовляють за тиждень до повномасштабного вторгнення Росії в Україну сценарій до українського фільму «Енеїда» за Котляревським. Цю постановку – нову «Енеїду»  – планують показати в січні 2026 року в Національному театрі імені Івана Франка. Ролі ще не розподілені.

Із художницею Катериною Ліпкінд Давид Петросян розробляє концепцію постановки ще одного твору Максима Курочкіна – «Кандід».  За основу взяли однойменну працю французького філософа Вольтера.

Проте головний герой сучасної п’єси народився 1974 року в Харкові, а у 2014‑му доєднався до АТО. У виставі покажуть, як він трансформуватиметься з радянської людини в українця. Прем’єру планують в експериментальному просторі «Сцени під химерами» на 240 глядачів.

«ПАТРІОТ» У КИЄВІ ТА 450  МАТЕРІВ ЗАХИСНИКІВ НА ПОКАЗІ В РІВНЕНСЬКОМУ ТЕАТРІ

«Солдат на війні кличе тільки Бога і маму», – каже один із героїв драми Марії Матіос «Мами́». Цей твір відомої української письменниці презентували у Києві 2023-го, а нинішньої осені виставою «Мами́» режисерки Анжеліки Чорнойван відкрив 86-й сезон  Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр.

На допремʼєрний закритий показ запросили 450 матерів, рідні яких загинули або зникли безвісти. Після закінчення вистави майже всі пішли до рівненського Майдану Незалежності, де біля сотень портретів і лампадок переплітаються  спогади й біль, коли серця наповнені любов’ю.

У книзі та виставі викладені переживання жінок, які втратили дітей. Перша історія «Мама Марія» – про особистий  біль письменниці. Далі – історії мами Веронці, мами Михайлини, мами Сидонії та мами Мамаї. Усім їм випало жити із трагедією розлуки з найріднішими.

«Серце матері бездонне, а її любов безсмертна. Але ця вистава, я думаю, не стільки про мамі́в, скільки про чоловіків, про синів, чоловіків, знайомих, коханих очима їхніх матерів. Чуймо і одних, і других, любімо і одних, і других. Зважаймо на те, що вони всі особливі – і мами́, і їхні діти – у час цієї страшенної несправедливої і лютої війни», – сказала Марія Матіос під час другого прем’єрного показу вистави, яку глядачі назвали храмом материнської любові.

Це документальна драма. На Краснопільському кладовищі в Дніпрі одна з матерів читає написи прізвищ та імен ідентифікованих захисників: Пермяков Дмитро Олександрович (1980–2014), Коновалов Юрій Іванович (1959–2014), Іщенко Сергій Михайлович (1975–2015). Усе дійство на сцені відбувається під супровід живого співу.

Тим часом Київська опера на Контрактовій площі відкрила свій 44-й сезон прем’єрою постановки «Патріот». Театр її жанр позиціонує як рок-оперу, частина глядачів наполягає, що це мюзикл. Однозначним лишається те, що у виставі звучать двадцять пісень відомих українських виконавців, аранжування яких створили композитори Борис Севастьянов та Іван Небесний.

Головний герой «Патріота»  Любомир має точну дату народження: за сюжетом, у день загибелі В’ячеслава Чорновола йому виповнилося 30. Роль виконує колишній вокаліст і засновник групи Wszystko Зіновій Карач.  Тож це вистава про дорослішання з фестивалем «Червона рута» і такими хітами, як «Файне місто Тернопіль», «Місця щасливих людей», «Старі фотографії», «Із янголом на плечі».

Режисер-постановник вистави, директор-художній керівник Київської опери Петро Качанов  розповідає: «У цій історії майже немає вигаданих персонажів чи подій. Наприклад, дядько Степан – це мій сусід у рідному Кременці. Він пройшов через радянські табори й люто ненавидів совєти.

Сцену в каталажці я пережив особисто: на четвертому курсі Рівненського музичного училища, коли поїхав на футбол до Києва. Нас тоді закрили в КПЗ о сьомій ранку, а випустили лише після закінчення футбольного матчу – близько 22-ї. А потім був фестиваль «Червона рута».

Загалом «Патріот» – це історія про формування  українців, які стояли на Майданах, волонтерили і пішли на війну, коли на Україну напала Росія.  У виставі виразно засуджують диктаторів: Леніна, Сталіна, Путіна. Їхні портрети відправляють у пристрій, який знищує людиноненависницьке зло.

ТЕАТРАЛЬНА «МЕСОПОТАМІЯ» ЖАДАНА В ДНІПРІ, «ТЕРНОПІЛЬСЬКА НЕАПОЛІТАНА»  ТА «Я БАЧУ, ВАС ЦІКАВИТЬ ПІТЬМА»

У Тернополі представили постановку Федора Стригуна за п’єсою Надії Ковалик «Тернопільська Неаполітана»  – розповідь про жінку Марію, чий чоловік загинув на фронті.  

Раніше тривалий час у Львові йшла вистава режисера за цим твором. Постановка «Неаполь –місто попелюшок» розповідала про жінок, які виїжджають за кордон на заробітки. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну виникла ідея переосмислити п’єсу та змінити акценти.

Тепер вистава Тернопільського академічного українського драматичного театру імені  Тараса Шевченка зосереджена на темі українських жінок, які змушені рятувати  за кордоном своїх дітей від війни. Основа п’єси та імена героїв залишилися, а контекст та  акценти докорінно змінилися.

На театральну сцену в Дніпрі вийшов  роман «Месопотамія» Сергія Жадана. Цей твір раніше не ставився в жодному театрі України. У Дніпровському академічному театрі драми та комедії режисером постановки став Артем Вусик.  

До речі, дати прем’єри вистави започаткували нову традицію: відтепер остання субота вересня стане днем народження театру та щороку відзначатиметься прем’єрою.

«Ми поступово шукали матеріал, який був би найбільш влучним для Дніпра. Зупинилися на ˮМесопотаміїˮ, тому що це про нас, про наші міста, про нашу ідентичність. Жадан сьогодні є надзвичайно важливою фігурою, і нам хотілося, щоб він звучав у стінах ДРАМіКОМу», – розповів режисер.

Артем Вусик зазначив, що адаптація роману до театрального формату потребувала часу. Важливо було зберегти голос автора, його ритм і особливе бачення персонажів.

Значний резонанс здобула вистава Максима Голенка «Я бачу, вас цікавить пітьма» за однойменним романом Ілларіона Павлюка  в Національному театрі імені Марії Заньковецької. Головну роль Андрія Гайстера зіграв запрошений Григорій Бакланов, а Валерку Суботу – Марк Дробот.

За сюжетом, київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Бо зимової ночі там зникла маленька дівчинка.

У тому населеному пункті водиться Звір – серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати. Тож  розслідування повсякчас заходить у глухий кут. Попри все, Андрій не припиняє пошуків  і вірить, що дівчинка жива.

Загалом це містична детективна історія про непробивну байдужість і пітьму всередині багатьох людей. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за те, щоб не пливти за течією прикрих звичаїв. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій.

 ІЗ КЛАСИКОЮ ПРАЦЮЮТЬ УРИВСЬКИЙ, ПОКЛІТАРУ, ЛАВРЕНЧУК

Один із найуспішніших режисерів драматичного театру Іван Уривський знову працює над створенням опери – цього разу в Києві, в Національній опері України. Прем’єру «Казок Гофмана» заплановано на останній день жовтня.

Постановка за останнім некомічним твором народженого в Німеччині французького композитора Жака Оффенбаха (1819–1880), який постійно мріяв створювати серйозні твори, проте був вимушений писати переважно затребувані водевілі, музичні комедії та оперети. Головний герой Гофман в Оффенбаха – романтичний митець, який шукає втілення своєї мрії про ідеальне кохання. На його шляху – Олімпія, Антонія і Джульєтта.

Ще восени 2021 року на сцені Національної опери України відбулася прем’єра «Казок Гофмана» в концертному виконанні, нагадує в розмові з Укрінформом художній керівник театру Анатолій Солов’яненко. Тобто всі партії вже тоді були розподілені й вивчені.

Якби не ковід, режисером-постановником «Казок Гофмана» міг би бути британський легендарний Тоні Палмер. Він двічі був у Національній опері України, спеціально прилітав на перше концертне виконання. Проте всі попередні  плани змінило повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.

«Мені дуже сподобалася недавня робота Івана Уривського над оперою «На русалчин Великдень» Миколи Леонтовича в Національній опереті, – каже Анатолій Солов’яненко. – Історія нашого знайомства набагато довша. Мало хто про це знає: під час навчання Івана я йому викладав режисуру музичного театру».

Режисер-постановник на головну оперну сцену прийшов із своєю командою: художник постановник – Петро Богомазов, з яким створює драматичні вистави; художниця костюмів – Дарія Біла, з якою Іван  Уривський робив недавню прем’єру опери «Золотий обруч» Бориса Лятошинського у Львівській національній опері. Диригент-постановник «Казок Гофмана» – Микола Дядюра, хормейстер – Денис Крутько.

До речі, режисером-постановником опери  «Конотопська відьма» в Національній опері України запросили Георгія Ковтуна, розповів Анатолій Солов’яненко. Про дату показу цієї постановки поки не йдеться.

У середині жовтня у столиці відбудеться прем’єра нового балету «Травіата» на музику Джузеппе Верді (1813–1901) у постановці хореографа Раду Поклітару Академічного театру «Київ Модерн-балет». «Я дозволив собі оновити лібрето, водночас залишаючи незмінною головну драму. Глядач приходить не по буквальне відтворення класики, а по авторське висловлювання», – прокоментував постановник.

Почалися репетиції «Реквієму» Моцарта (1756–1791) режисера Євгена Лавренчука, яку представлять глядачам у листопаді. Це копродукція Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка та Національного будинку музики. Постановку  створюють за участю Liatoshynskyi Capella: Choir & Orchestra. Диригент – українсько-американський маестро  Теодор Кухар. 

А найближча  світова прем’єра сценічної постановки першої опери українського композитора Дмитра Бортнянського (1751–1825) «Креонт» на лібрето Марко Кольтелліні – 3 жовтня.  Вона приурочена до 120-річчя відкриття Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської.

Режисер-постановник – Іван Бутняк. Автор проєкту – диригент Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка та Артист ЮНЕСКО в ім’я миру Герман Макаренко.

Український театр, представляючи нові інтерпретації класичних творів і сучасну драматургію, утверджує свою давню мистецьку суб’єктність.

Валентина Самченко, м. Київ

Фото театрів