За що ми любимо Толкіна та його Середзем'я

Толкіна називають батьком сучасного фентезі, тиражі його книг розійшлися сотнями мільйонів примірників, а трилогія фільмів «Володаря перснів» отримала 17 «Оскарів». Але в чому особливість його світу? Як йому вдалося створити основу жанру, який ми сьогодні так любимо? І чому ця історія — набагато більше, ніж просто казка?

«У норі попід землею жив собі гобіт» — цими рядками починається історія Середзем`я, світу, на створення якого Джон Толкін поклав майже все своє життя. Письменник продумав кілька тисячоліть історії цих земель, тисячі кілометрів їхніх ландшафтів, десятки рас і близько двадцяти штучних мов із власною фонетикою, системою писемності та словниками.

Інтерес до мов з’явився у Джона ще в ранньому дитинстві. Мати Мейбл познайомила його з латинською, французькою та німецькою мовами, а пізніше він також вивчав давньогрецьку, давньоанглійську, норвезьку, готичну, валлійську та фінську. У 1911 він вступив на факультет англійської мови та літератури Оксфордського університету, куди згодом повернувся вже у ролі професора.

«Мови для мене мають свій смак. Я не розумію людей, які кажуть, що це жахливо сухо і нудно, тому що нова мова для мене — це все одно, що спробувати нове вино чи солодощі», — говорив Джон Толкін.

Саме щире захоплення філологією та безмежна відданість світобудові Середзем’я дозволили Толкіну започаткувати поняття «високого фентезі», змінити хід фентезійної літератури та сформувати канони жанру, на які й досі опираються письменники у всьому світі. 

Крім деталізації світу, варто згадати й сенси, які письменник вклав у свої твори. Розгляньмо це на прикладі «Володаря перснів».

Наскрізною у трилогії є тема війни. Толкін і сам брав участь у Першій світовій війні, де пережив загибель друзів, був учасником кривавої битви на Соммі та перехворів окопним тифом. Елементи пережитого знайшли відображення у його творчості: від битви на Пеленнорських полях та описів персонажів, до природи світових конфліктів. «Володар перснів» дає глибокий урок про жахи війни та її наслідки. 

Наприклад, у фіналі історії головний герой Фродо Беггінс часто хворіє, адже мана Кільця залишається в його серці й тілі. Тому він покидає Шир і вирушає в країну блаженного безсмертя. Такий фінал може сприйматися як алюзія на посттравматичний стресовий розлад: зовні герой урятований, але спогади про пережите не дозволяють йому повернутися до звичного життя.

Вибір головного героя саме гобітом теж не випадковий. Гобіти відомі своїм низьким зростом, миролюбністю та прихильністю до затишку й смачної їжі. Це авторська раса Толкіна, якої не знайти в інших міфологіях. Саме вона допомагає передати важливу ідею «Володаря перснів»: не кровопролиття чи великі битви приносять розв`язання і мир, а обережність, здоровий глузд, кмітливість і стійкість до спокуси владою.

Саме абсолютна влада, метафорою якої є Перстень, виступає причиною руйнувань у книзі. Тож ще однією ключовою ідеєю історії є засудження потягу до неї як до явища, що завжди веде до трагедій і ніколи не може бути прийнятним.

Іншою центральною темою є дружба, яка руйнує бар`єри упереджень і ворожнечі. Один із найяскравіших прикладів — стосунки ельфа Леголаса та гнома Гімлі, представників ворогуючих рас. Попри упередження, з якими вони починають шлях, спільні випробування перетворюють їх на найкращих друзів.

Тему дружби, але вже у вимірі непохитної вірності й самопожертви, втілюють стосунки Фродо та його садівника Сема. Відданість Сема рятує життя головному герою та зрештою допомагає успішно завершити місію.

Досліджувати світ Толкіна можна, мабуть, так само довго, як він його створював, а може, й довше, але варто фіналізувати. Середзем’я дає змогу зануритися у реальність, сповнену магії й фантастики, прописану з такою увагою до деталей, що мимоволі починаєш вірити в її існування бодай на час читання чи перегляду. Водночас цей світ близький і зрозумілий, адже стосунки, проблеми, внутрішні вибори й навіть глобальні трагедії списані з реального життя. Нас одночасно вражає майстерність автора у створенні мов, міфів, рас, його прискіпливість до дрібниць та захоплює сюжет і розвиток персонажів.

Крім того, саме Толкін першим поставився настільки відповідально до фентезі й перетворив його з «казок для дітей» на літературу, яка варта уваги критиків, інтелектуалів та навіть вчених. А його твори стали фундаментом для безлічі інших історій, які ми читаємо й любимо сьогодні.

Текст: Альона Лозовенко