Львівський Медичний Центр Святої Параскеви: Відновлення Історичного Значення та Гуманістичної Місії Шпиталю ХІХ Століття

Львівський Медичний центр Святої Параскеви на вулиці Смаль-Стоцького — це не просто сучасна лікарня. Тут вдалося відновити глибинні сенси, закладені понад століття тому.

Наприкінці ХІХ століття на території, обмеженій нині вулицями Смаль-Стоцького, Героїв УПА, Федьковича та Городоцькою, розпочалося зведення «Закладу для невиліковно хворих та виздоровлюючих християн імені Антонія і Валерії Білінських». Проєкт очолювало міське бюро Юліана Гохберґера.

Фундація зі Скорботи та Милосердя

Фундатором будівництва став Антоній Білінський, представник давньої шляхти з карпатського передгір’я. На трагічну долю цього рішення вплинули життєві обставини. Разом із дружиною Валерією вони втратили трьох доньок, наймолодша з яких померла у 16 років від невиліковної хвороби. Намагаючись оговтатися від горя, родина переїхала до Львова, де взяла під опіку племінників, але й тут їх спіткали нещастя: один племінник мав психічні розлади, інший помер у 11 років. Після смерті дружини у 1898 році Антоній Білінський спрямував усі свої багатства на побудову хоспісу.

Ідея відкриття лічниці належала доктору Йозефу Гостинському, який згодом очолив заклад і керував ним до кінця своїх днів. Антоній Білінський виділив на будівництво близько 674 тисяч крон, чого вистачило на зведення основних корпусів. Згідно із заповітом, на щорічне утримання закладу передавався прибуток у розмірі 34 тисячі крон.

Адміністративний корпус збудував за власний кошт магістрат, а ще одна споруда з’явилася завдяки підтримці та дофінансуванню австрійського уряду.

Архітектурний Шедевр: Спільна Праця Найкращих Майстрів

В архівних матеріалах збереглися імена визначних архітекторів, які проєктували шпиталь: Іван Левинський, Юзеф Яновський, Ігнатій Брунек, Людвік Бальдвін-Рамулт, Адольф Вайс, Зигмунд Сулковський, Кароль Боублік, Міхал Лужецький та Юліан Гохберґер.

Спільна взаємодія найкращих архітекторів і будівничих Європи та Львова виявилася надзвичайно ефективною. Комплекс вирізнявся ідеальним розташуванням корпусів, вишуканим декором фасадів, продуманим внутрішнім розплануванням і функціональністю, ставши бездоганним архітектурним рішенням.

Ансамбль включав чотири лікувальні корпуси, адміністративну будівлю, капличку та морг. Усе було продумано до найменших деталей, створюючи гармонійний простір. Лікувальні корпуси для жінок і чоловіків були окремими й розташовувалися на протилежних краях ділянки. Каплицю і морг розмістили у закутку, подалі від очей пацієнтів. На внутрішньому подвір’ї встановили елегантний фонтан і посадили сад.

За хворими доглядали сестри милосердя ордену святого Павла. Шпиталь функціонував майже пів століття, до завершення Другої світової війни.

Забуття та Відродження Історичної Місії

Під час радянської окупації у 1946 році лічницю закрили, а у будівлях, що вистояли дві війни, розташували завод телеграфної апаратури. Простір кардинально змінився: благородну місію аристократів замінила радянська ідеологія, цехи, агітматеріали та портрети вождів. Хоча влада намагалася стерти минуле, меморіальні дошки та герби фундаторів дивом збереглися, нагадуючи про те, що добрі справи не підвладні забуттю.

На початку Незалежності територія занепала і запустіла. Пам’ять про «Заклад для невиліковно хворих та виздоровлюючих християн імені Антонія і Валерії Білінських» була втрачена на десятки років.

Місію повернення первісного значення будівлям та надання їм нових сенсів взяв на себе Медичний центр Святої Параскеви. У 2020 році на місці чагарників розпочалося будівництво. Новий корпус органічно вписався поміж дбайливо відреставрованих будівель. До роботи знову долучили найкращих фахівців: компанія AVR Development та консультанти з німецького архітектурного бюро Андре Янка і Потсдамської клініки Ван Бергман продовжили працю попередників.

Сьогодні це справжнє Місце Сили як для пацієнтів, так і для працівників. З перших кроків на території медзакладу з’являється відчуття затишку та довіри. Урбаністична еклектика, зручна інфраструктура, інфекційна безпека, екологічне середовище, естетичні рішення – усе тут свідчить про людиноцентричний підхід.

Медичний центр Святої Параскеви продовжує гуманістичну традицію Антонія Білінського, започатковану понад століття тому. Тут збережено не лише архітектурну спадщину, а й ціннісний фундамент завдяки людям, які так само дбають про якісну медицину і готові брати на себе відповідальність.

Анна ЛУЦЮК