Церква св. Теодора Тіронського у Львові. Закінчення

Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій Старого Львова останню частину статті українського історика, краєзнавця, мистецтвознавця та публіциста Миколи Голубця про неіснуючу сьогодні церкву св. Теодора, що була опублікована у часописі Діло 1930 року (№ 171 від 04 липня) під назвою “Федорівська церква у Львові”. Першу частину можна почитати тут, другу – тут, третю – тут. Мову тексту залишаємо оригінальною.

Федорівська церква у Львові. 

Довкола церкви оглянув візитатор просторий, опарканений цвинтар, на якому стояла триповерхова дзвіниця з чотирма дзвонами, священича «резиденція», а поруч неї школа, де мешкав «бакалар» і інша церковна служба. В церковному архіві найшов візитатор поверх пів сотні ориґінальних королівських привілеїв, конфірмацій, дотацій, контрактів та інше, з яких набираємо уявлення про зовсім поважні ґрунти, якими розпоряжала федорівська парохія.

До Св.-федорівської церкви належали в першу чергу ґрунти в її найближчому сусідстві, а відтак: 1) ґрунт біля церковної фіртки над Полтвою, де мешкав пок. Олександер Лапинський, гарбар зі садом, нанятий за 6 зол. річного комірного; 2) сусідуючий з попереднім ґрунт, де мешкає Михайло Росолович, швець, комірне 6 зол.; 3) ґрунт поруч Росоловича, де мешкав Франц Тарович, комірне 6 зол.; 4) ґрунт названий «милярня», де мешкає Григорій Черкасевич, комірне 5 зол; 5) ґрунт, де мешкав Данило Скаврушкевич, комірне 5 зол.; 6) ґрунт, де мешкав Петро Андрушкевич, комірне 5 зол.; 7) ґрунт поруч жидівського шпиталя, званий Лашевичівським, де мешкав Матвій Венжицький, комірне 10 зол.; 8) ґрунт, крізь який пливе Полтва на вірменський млин, найманий за комірне 10 зол.; 9) ґрунт за цвинтарем, де мешкає Іляшова Шушаковська за комірне 8 зол.; 10) ґрунт в кінці цвинтарного паркану, замешкалий вдовою Мацюшихою за комірне 8 зол.; 11) ґрунт з садом і городом позаду Іляшової, без означення комірного; 12) дім на томуж ґрунті; 13) ґрунт перед церквою, де мешкає жид фарбар за комірне 5 зол.; 14) сіножать за селом Рясною, прозвана Поляною або Мелеш, яка належить до о. Петра Примовича; 15) сіножать під селом Знесінням, наймана за комірне 18 зол.; 16) обширне поле під Високим Замком, недалеко костела св. Войтіха…

Крім цих ґрунтів, які в моменті візитації належали без спірно до федорівської парохії, вичисляє візитаційний акт ґрунти запропащені недбалою господаркою, які треба ревіндикувати.

Були, це: 1) ґрунт під самим млином, де Богушовський огород; 2) ґрунт Новосельського або Созанського; 3) Лавришевичівський; 4) ґрунт Глинського; 5) ґрунт записаний Балькою; 6) Гарасимівський; 7) Шкатулниківський; 8) Китовичівський; 9) Крупниківський; 10) Мальованого. Крім цього належало до парохії якоїсь пів камениці в місті, але котрої, де і коли «алієнованої» – не могли федорівці сказати візитаторові.

Поза ґрунтами мала федорівська парохія грошеві леґації, що в дану пору досягали суми около 4000 зол., що розжичені ріжним людям на проценти, в більшости безповоротно попропадали… Зрештою так федорівська парохія як і брацтво тепер уже клоняться до упадку, в якому застає їх касаційний Йосифинський декрет 1783 року.

В звязку з касатою зложено около 1800 р. церковний інвентар, який доповнюючи дані візитаційного акту з 1743 р. малює рівночасно попереджаючу касату руїну церкви.

Теодорівська церква, про час і фонди збудування, якої не вміє вже інвентар сказати ні чого певного, находилася тоді близького упадку внаслідок старини і знищених дахів. Освічувало її девять вікон, з яких двоє ще можна було направити, а решту забезпечено залізними крагами. До церкви вело двоє дверий. У великому вівтарі стояв різьблений з мягкого дерева хрест з іконою утечі Христа до Єгипту. Пресбітерію відділяв від решти церкви різьблений у мягкому дереві й золочений іконостас з багатьома іконами, але знищений і нарушений. Вівтарів було три, які силою губерніального розпорядку з дня 27 жовтня 1797 ч. 3867 передано до церкви в Підберізцях.

З лівого боку від входу до церкви стояла дзвіниця зі знищеними стінами і дахом, оцінена 25 ринських, при чому чотири її дзвони оцінено так: найбільший на 175 ринських, менший на 50, а останні по 8. Силою розпорядку владичого ординаріяту всі дзвони передано до новокреованої церкви Петра і Павла на брідськім передмісті у Львові. Церковне срібло, мідь, цину, ліхтарі, вівтарні дзвінки, як також ризи, антіпедії, літурґійне білля, то-що віддали до церкви св. Пятниць, до якої приділено й нерухомости федорівської парохії.

Около 1800 р. розібрано церкву, дзвіницю та парохіяльні будинки, очищуючи у той спосіб нинішну площу під наєм ріжних підприємців, які «пахтували» її до 1832 р. У пізніших роках поклав на площу свою руку львівський маґістрат, зразу як наєміник, а відтак як власник за ціну… побудування парохіяльного дому при церкві Св. Пятниць. Федорівський іконостас від дали до церкви в Чернушевичах, а храмову ікону св. Теодора до церкви св. Миколи у Львові.

Так-то перестала істнувати одна з визначніших парохій старого Львова і брацтво, яке в час свого розцвіту було зразком енерґії та інвенції. Нині на брацькому кладовищі торгують і лаються жиди і нема навіть каміня, який нагадував би, що на його місці стояв колись храм великомученика Христового Теодора Тирона…

Микола ГОЛУБЕЦЬ