На Покрову в Брюховичах встановили кенотаф лікарю ОУН/УПА Богдану Чупілю: родина відновила пам’ять через документи з “повстанських бідонів”

У Брюховичах, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, відбулася знакова подія для збереження національної пам’яті: родина встановила кенотаф (символічну могилу) на честь свого родича, видатного діяча Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, Богдана Чупіля (26.11.1921 – 13.02.1948).

Богдан Чупіль, відомий у підпіллі під псевдонімами “Бей”, “Стрілець”, “Стрільчик” та “Ляля”, обіймав посаду референта Служби здоров’я ІІ округи ОУН / надрайону “Батурин” (території Ярославщини і Любачівщини, тепер Польща та частково Україна). Як лікар, він рятував життя поранених побратимів, організовував медичну допомогу в надзвичайно важких умовах підпілля та надавав підтримку українському населенню, що страждало від окупаційних режимів. Медична служба УПА, як і Український Червоний Хрест, діяла всупереч міжнародним конвенціям, які більшовицька влада не визнавала, покладаючись лише на самопосвяту та допомогу місцевого населення.

Як розповіла ініціаторка встановлення кенотафа та родичка діяча Юлія Лацик, для родини Чупіль довгий час залишався зниклим безвісти. Востаннє його бачила мати, Юлія Чупіль, взимку 1944 року неподалік Перемишля. Тоді він, потрапивши під лід, тяжко захворів на двостороннє запалення легень і був у критичному стані, перебуваючи на конспіративній квартирі. На щастя, тоді він одужав.

Сестри Богдана — Емілія та Ольга Чупіль (остання була зв’язковою, а згодом станичною у Нижанковичах), також були активними учасницями підпілля, допомагаючи братові та повстанцям. Одного разу вони навіть зуміли викрасти бойові гранати та пістолет “Наган” у ставлеників НКВС для потреб підпілля.

У 1950 році всю родину Чупілів радянська влада вислала на Сибір на 7 років, при цьому уникнувши розстрілу лише через відсутність прямих доказів співпраці з ОУН/УПА. Повернувшись у 1957 році з клеймом “вороги народу”, сім’я не наважувалася шукати інформацію про Богдана через страх репресій.

Пошуки поновилися лише після здобуття Україною Незалежності. Ключовим моментом, що пролив світло на долю лікаря “Бея”, стала знахідка у 2021 році на Бережанщині (Тернопільська область) так званих “повстанських бідонів” — схованок із великим архівом документів ОУН та УПА. Ця знахідка вважається однією з найбільших за часів незалежності України.

Саме серед цих архівних матеріалів, як повідомила родина, знайшлися дані, що підтвердили обставини, місце та дату смерті Богдана Чупіля — 13 лютого 1948 року. Ця інформація дозволила синові Ольги Чупіль, племіннику Богдана, відвідати місце його останнього бою у с. Татаринів та місце масового поховання українців поблизу Комарно, де, ймовірно, знаходиться його невідома могила.

Встановлення кенотафа стало символом не лише вшанування пам’яті лікаря-героя, а й нагадуванням про тисячі українців, які в найтемніші часи боролися за незалежність, незважаючи на переслідування та репресії. “Нація, яка не шанує своїх героїв — перестає бути нацією”, — підкреслила Юлія Лацик.

Наталка РАДИКОВА