Що знайшли під церквою св. Юра у Львові. Публікація 1933 року

Сьогодні пропонуємо читачам публікацію про знахідки під час археологічних досліджень церкви св. Юра, що проводилися у 1933 році під керівництвом археолога Ярослава Пастернака за підтримки митрополита Андрея Шептицького.

Стаття була надрукована у часописі “Народня справа” (№38 від 24.09.1933р.) під назвою “Що знайшли під церквою св. Юра у Львові”. Мову тексту залишаємо оригінальною.

ЩО ЗНАЙШЛИ ПІД ЦЕРКВОЮ СВ.ЮРА У ЛЬВОВІ

Тепер відновлюють церков св. Юра у Львові (митрополичу катедру). При тій нагоді наші дослідники старини (м. і. Др. Яр. Пастернак) розкопали підземелля церкви і знайшли там цікаві знахідки, з яких і не тяжко відгадати історію тої святині.

Під долівкою теперішної будови знайшли, 70 цм. нижче, сліди попередної будови, а під цею верствою знайшли останки першої церкви. Перша церква на горі св. Юра була побудована тому 700 літ, за короля Данила і була деревляна. Вона простояла лише сто літ, бо в 1340 році, коли вмер останній український князь Юрій ІІ, прийшов сюди польський король Казимир і казав ту церкву спалити. Сліди згарищ знайшли власне тепер на самій скалі. Долівка тої церкви була глиняна, жовта. На тім самім місці почали при кінці 14 століття будувати другу церкву, уже муровану і скінчили її в р. 1437. Ця церква простояла аж до 1743 року, отже майже 300 літ. В тім році тодіщний єпископ Атаназій Шептицький казав її розібрати, бо була затісна і зачав будувати трету святиню на тім самім місці, але вже престолом у противний бік, до заходу. Ця третя церква, що і нині стоїть, була докінчена в 1770 році, отже ще за старої Польщі, два роки перед її розпадом. Будував її славний будівничий італієць Маретіні і вибудував так красно, що нині є вона окрасою цілого Львова.

В підземеллях церкви ховали колись визначних духовників і світських людей. З них нині знайшли там дуже богато костей. На костях є лише одна домовина, без віка, а в ній останки ігумена ОО. Василіян з Лаврова, Никифора Шептицького, що вмер 5 липня 1775. Від того часу вже не вільно було нікого ховати під церквами (заборонила Австрія з огляду на здоровля людей, що молилися в церкві), лише виїмково позволила похоронити там митрополита і кардинала Сильвестра Самбратовича що вмер 1898 р. і його останки спочивають в окремім гробівці.

Нині церкву св. Юра відновлюють в середині і ставлять нову підлогу. Стара долівка була уложена з плит теребовельського пісковика, а нова буде з спеціального німецького каменя; на долівці буде уложених з темніших плит великий хрест на цілу церкву, бо і плян церкви має вид трираменного хреста.

Крім того заведуть центральне огрівання. Тепло буде йти спеціальними рурами попід підлогу і буде огрівати церкву до 10—15 ступнів, так що в найостріші морози можна буде стояти в церкві в верхнім одінню і не буде ні задушно ні застудено. Воздух у рурах буде огріватися газом з Дашави. Парохіяне церкви св. Юра жертвують на віднову храму не лише грош, але й золоті та срібні річі, хоча це люде здебільша убогі а навіть безробітні. На той час, поки буде провадитися праця в церкві, побудували на подвірю простору шопу і там відправляються богослуження. Парохом церкви св.Юра є тепер о. прал. Л. Куницький, б. посол і відомий провідник.