Шість радянських будівель, що їх осучаснили архітектори

Країни колишнього Східного блоку випробовують різні підходи до радянської архітектурної спадщини: реконструкцію, реставрацію чи реадаптацію. Видання Dezeen підібрало шість прикладів, коли такі будівлі осучаснили.

Готель «Телеграф», Тбілісі

Колишній головпоштамт у столиці Грузії цього літа перетворили на готель за проєктом китайського архітектурного бюро Neri&Hu.

Збудована у 1964 році, будівля пошти на проспекті Руставелі зберегла свій оригінальний модерністський фасад із місцевого болніського туфу.

Однак на рівні вулиці додали скління від підлоги до стелі, щоб перехожі могли зазирнути у громадські простори готелю, серед яких п’ять різних ресторанів та невелика бібліотека. Ці приміщення відокремлено скляними перегорожами, щоб зберегти прозорість. Простори оточують внутрішній дворик із зеленню та баром.

Всі підлоги та стійка реєстрації готелю вкрито травертиновою плиткою. Старі бетонні балки та колони, що нагадують про історію будівлі, доповнюють почорнілий метал і темна деревина.

Втім, у інер’єри кожного з приміщень відрізняються. Так, у бібліотеці домінують панелі з горіхового шпону, французьке бістро вирізняється кесонними стелями, у барі використали зелений мармур, у тайськму ресторані відтворили атмосферу азійського вуличного ринку за допомогою ширм-решіток і абажурів.

Зелений — колір, який використовується скрізь у цьому готелі на 239 номерів.

Ми також писали про грузинську компанію, що перетворює бруталістські будівлі радянських часів на готелі, серед яких готель Stamba у Тбілісі.

Павільйон ВДНГ №13, Київ

Нещодавно на Виставковому центрі відкрився після оновлення 13-й павільйон.

Оригінальну будівлю було збудовано у 1967 році як виставковий павільйон вугільної промисловості. Він включав макет вугільної шахти у натуральну величину. Останні 20 років будівля не використовувалася.

Реновацію провела київська студія Forma. Оригінальну структуру павільйону з панорамним склінням і колонами зберегли. Світлий бетонний фасад, утім, набув чорного кольору. Одну зі стін зали розчистили від пізніших втручань, оголивши облицювання з фрагментів скла.

Стелю зробили зі сталевої решітки зі стрічковим освітленням. Дослідники модернізму вказували, що інтер’єр позбувся оригінальної люстри, однак адміністрація ВДНГ наполягає, що ця люстра зникла давно. Про цю суперечку читайте у нашому матеріалі.

Тепер у просторі проводять виставки та культурні події.

Культурний центр Tselinny, Астана

В Алмати, Казахстан, у вересні відкрився центр сучасної культури Tselinny, збудований на основі радянського кінотеатру.

Оригінальну будівлю у стилі модернізм збудували у 1964 році. Ревіталізацією модерністської будівлі займався британський архітектор Асіф Хан. Бетонний каркас зберегли, але фасади переробили: один із них декорували хвилеподібними сталевими ребрами та бетонними панелями. 

Бічні фасади прикрасили символами, які Хан віднайшов у роботах художника, що створював центральне панно інтер’єру в техніці сграфіто — це панно зберегли. Докладніше про проєкт читайте у цій статті.

Bar Ton, Бухарест

У приміщенні на нижньому поверсі бетонного модерністського будинку в столиці Румунії за часів Чаушеску розташовувався музичний магазин.

«Це була перша соціалістично-модерністська будівля комуністичної епохи, яка виникла в Бухаресті, а не в Москві, тому на момент зведення вона була пам’яткою румунського модернізму», — розповіла Анда Зота, місцева дизайнерка, яка займалася реновацією разом зі студією Muromuro.

Простір перетворили на музичний бар, де можна послухати платівки, а також випити коктейль, слухаючи виступи діджеїв.

Архітектори намагалися зберегти якомога більше структурних елементів, таких як вимощену плиткою терацо підлогу та масивні бетонні колони. Меблі, барну стійку та діджей-стенд виготовлено зі світлої фанери та полірованої неіржавної сталі.

Важливим архітектурним рішенням стало відкриття простору назовні завдяки механічній скляній стіні. Таким чином, у робочі години бар продовжується у зелену смугу, що відгороджує його від провулку. Це один із найпопулярніших барів Бухареста, який щовечора заповнений не лише всередині — ззовні завжди збирається чималий натовп.

Ресторан Fika, Алмати

Проєкт реновації колишнього радянського житлового будинку для залізничників, збудованого у 1950-х роках, розробляла казахська студія NAAW. Тепер тут розташовано ресторан Fika, який функціонує також як міський простір.

«Ми хотіли, щоб інтер’єр не романтизував спадщину колоніальної епохи, але водночас не заперечував її», — розповіла співзасновниця NAAW Ельвіра Бакубаєва.

Архітектори зберегли стару ліпнину на стелі, — але відновили не повністю, додавши грайливі візерунки. Частину стелі та бетонних колон залишили без оброблення — це, за задумом, має нагадувати радянську традицію фарбувати стіни наполовину. Підлогу вистелено світло-сірим терацо.

З сірим і білим тлом контрастують яскраві меблі та декор із геометричними візерунками.

Столи, табурети та шафи виготовили на замовлення місцеві майстри. Вони використали традиційну деревину карагач. Деякі столешні зроблено з переробленого пластику.

Піраміда, Тирана

Пам’ятку бруталізму у столиці Албанії — Тиранську піраміду — реконструювали за проєктом нідерландського бюро MVRDV.

Піраміду було побудовано в 1988 році як музей, присвячений життю керівника соціалістичної Албанії Енвера Ходжи. Споруду перетворили на центр для молоді. На бетонних схилах з’явилися сходи. На фасаді змонтували яскраво пофарбовані бокси, що слугують навчальними аудиторіями. 

Про реконструкцію Тиранської піраміди читайте тут.

Коментарі:

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті