Втрачене місто, де коронували Данила Романовича

Серед усіх руських князів саме Данило Романович удостоївся корони, яку йому від імені Папи Римського передали ватиканські посли. Коронація відбулася 1253 року у місті Дорогичин на Західному Бузі. Зараз це маленьке містечко на 2 тисячі мешканців у Підляському воєводстві Польщі, а в XII-XIII ст. там було укріплене місто з церквами і монастирями, річковим портом, мурованим храмом, в якому і відбулася коронація. На жаль, історичні події та природні фактори спричинили до того, що руська спадщина Дорогичина втрачена. Історичну подію коронації засвідчує лише непомітний придорожній камінь, а про княжу спадщину може розповісти хіба що археологія. Втім, доцент кафедри дизайну та основ архітектури Львівської політехніки Роман Франків на основі наукових досліджень візуалізував вигляд Дорогочина XIII ст. Він поділився своїми напрацюваннями із ZAXID.NET.

Як припускають історики, Дорогичин в XI ст. заснував Ярослав Мудрий. А перша згадка про нього – у Літописі Руському 1142 року. Це було друге за значенням місто після Берестя у цьому прикордонному регіоні: княжа митниця і оборонний пост, що захищав від плем’я ятвягів.

«Археологічні дослідження в Дорогичині проводили з кінця XIX ст., ще коли ці землі були у складі Російської імперії. Пізніше там працювали польські дослідники. За всіма відомими висновками ми можемо прикинути масштаб міста, локалізацію певних будівель», – зазначає Роман Франків.

Дослідники припускають, що в той час там могло жити близько 1000 мешканців. Це місто вело активну торгівлю з балтійськими країнами, Тевтонським орденом. Тут був розвинутий порт зі складськими приміщеннями, судноремонтними майстернями. Археологи знайшли торгові свинцеві пломби з гербом Рюриковичів, кістяний ніж з кириличним написом «Ніж Єжка, а хто його вкраде проклятий Богом».

На укріпленому дитинці, очевидно, були арсенал та скарбниця, вартував військовий гарнізон, перебував урядовець, який керував від імені князя, духовенство, представники торгівельної еліти. Вони жили у двоповерхових дерев’яних будівлях палацового типу.

«Звідки ми знаємо, що будівлі були двоповерхові? Є розкопки в Звенигороді того часу, де навіть на околицях були двоповерхові споруди. Тому ми можемо зробити висновок, що в центральних частинах точно житло було двоповерховим. У Дорогичині князь не жив постійно», – розповідає дослідник.

Довкола дитинця були торгівельно-ремісничий посад та підгороддя з житловою забудовою.

Дорогичин мав багато сакральної архітектури: Троїцький монастир на Крамчевській горі, Спаський монастир на протилежному березі річки. Він проіснував довше, ніж княже місто, – аж до пізнього середньовіччя. Була ще церква Варвари, Успіння на передмістях та, можливо, й інші.

Церква Богородиці на дитинці була мурованою. Її звели з цегли, але не збереглося навіть фундаменту, оскільки та частина пагорба розмита. Однак археологи знайшли рештки плитки.

«З тих матеріалів можна сказати, що це все-таки був мурований храм. А оскільки це волинсько-київська традиція, то там переважало цегляне будівництво. У нас, на Галичині, було білокам’яне, а там – цегляне. Для нас це храм є історичний, тому що там відбулась коронація Данила Галицького», – каже Роман Франків.

Зараз про цю історичну подію в місті повідомляє хіба що маленька табличка на роздоріжжі вулиць. На ній написано, що тут відбулася «коронація Даніеля Романовича на короля», без зазначення, ким він був. І невеличка дерев’яна скульптура в місцевому музеї. На замковій горі ж тепер стоїть обеліск, присвячений незалежності Польщі.

«Загалом коронація мала б відбутися в якомусь більш значущому місці, історичному соборі. Але в цей момент, коли прибули посли від папи, Данило пішов у похід на ятвягів, які жили на північ від Дорогичина. Взагалі тоді така традиція прийняття корони була популярна. Це було політично вигідно, для уникнення агресії із Заходу. Хоча князь Данило не мав впевненості, чи треба це робити. Але сусідні польські князі переконали його», – пояснює Роман Франків.

На візуалізації Дорогичина XIII ст. видно на пагорбі укріплений дитинець з мурованим храмом, внизу житлову забудову з іншими церквами. Архітектор відтворив середньовічне місто з різних ракурсів, в тому числі показав, як міг виглядати порт.

Колись річка Західний Буг проходила трошки південніше, і порт був ширший. Але русло змінювалось, і княжий дитинець на пагорбі повністю розмило річковими водами. Зараз там збереглася лише маленька частина історичного узгір’я. На поверхні залишилася тільки північна частина порту, решта – під водою.

Нині Дорогичин є провінційним населеним пунктом. Втім, давньоруське планування частково вплинуло і на його сучасну інфраструктуру: вулична мережа навколо дитинця відтворює містобудівну структуру тих часів.

Орися ШИЯН

3D-візуалізація – Романа Франківа

Джерело: Zaxid.net