Останній президент Львова. Хто це такий і де він жив?

Відповідно до сучасної політичної традиції, міста очолюють мери. Проте так було не завжди. У минулому очільників міст називали бургомістрами та навіть президентами. У Львові це спостерігаємо в австрійський і польський періоди. Саме президентами Львова були такі непересічні для історії міста діячі, як Едмунд Мохнацький, Годзімір Малаховський, Міхал Міхальский і ін. Відтак поговоримо про людину, яка була останнім президентом Львова – про Станіслава Островського. Це цікава та непересічна особистість, знаний лікар, впливовий політик. Він жив недалеко від ратуші – у скромному будинку, що нічим не різнився від помешкання звичайних львів’ян. Багато працював і дуже багато прожив. У жовтні – річниця від дня народження Станіслава Островського. Він, може, не зовсім персонаж української історії, але персонаж львівської історії – безумовно!  

Дух боротьби – у крові

Станіслав Островський народився у Львові. Трапилося це 29 жовтня 1892 року. Його батько – учасник антицарського повстання 1863 року. За це був засланий на Сибір. Сам Станіслав Островський народився і виростав у Львові, отримав тут гімназійну освіту. По тому – вивчав медицину в університетах Львова та Відня.

Паралельно з навчанням Островський відзначався активною громадсько-політичною діяльністю. Він був членом декількох національно-патріотичних товариств. Свою причетність до них офіційно приховував, діяв під псевдонімом “Корчак”. Мав за плечима і закінчену офіцерську школу. Островський пройшов Першу світову війну у статусі військового лікаря. Пізніше був учасником українсько-польської війни у 1918 році. Як військовий медик, пішов добровольцем і на радянсько-польську війну у 1920 році.

Тиха гавань Львова, але не зовсім

Наукова кар’єра Станіслава Островського почалася після його демобілізації. Навіть дещо раніше. У 1919 році він став доктором медицини. У 1922 демобілізувався і працював декілька років в дерматологічній клініці Варшавського університету. Із травня 1925 року працював у дерматологічній клініці Львівського університету. Після 1931 року – доцент дерматології у Львівському університеті. У новому для себе статусі він писав наукові праці, був учасником з’їздів та семінарів фахівців міжнародного рівня.

Мешкав у Львові у звичайній чиншовій кам’яниці кінця ХІХ століття. Знаходилась вона на тогочасній вулиці Сикстуській. Зараз це вулиця Дорошенка, 52. Станіслав Островський, лікар, військовий та політик, президент Львова, мешкав у цьому будинку до 1939 року. Охорони чи інших звичних атрибутів можновладців він не мав. Навпаки – невибагливий і простий, намагався бути прикладом для людей, на життя та побут яких пізніше безпосередньо впливав на своїй посаді.

Війна і після неї

Паралельно з наукою Станіслав Островський займався політичною діяльністю. Першим етапом було для нього обрання депутатом сейму Польщі (1930, 1935, 1938 роки). Там Островський курував питання охорони здоров’я, займався правами національних меншин. Від 1934 року він вже депутат Львівської міської ради, а також віце-президент міста. Упродовж 1936-1939 років президент Львова. На цій посаді у вересні 1939 року йому довелося “зустрічати” нацистів. Знаково, що Островський був проти перетворення Львова на форпост боротьби з ворожими військами. Він не хотів вуличних боїв, руйнувань та смертей. Водночас, продовжував виконував обов’язки навіть після приходу нацистів: опікувався санітарним станом міста, забезпеченням мешканців водою, хлібом.

У вересні 1939 року, після вторгнення до ІІ Речі Посполитої СРСР, Островського арештували НКВС. Спочатку його утримували в тюрмі на Лонцького у Львові, пізніше відправили в Москву, на Луб’янку. Відтак засудили до 8 років в таборах ГУЛАГу. Працював він там лісорубом, а пізніше лікарем Читинському виправно-трудовому таборі Бурятської АРСР. У 1941 році був амністований і залишив межі СРСР. Ще встиг повоювати проти німецьких частин у Італії, де був військовим лікарем. Після 1946 року Островський жив у Великій Британії. Працював лікарем-дерматологом. У 1962 році вийшов на пенсію.

Життя на пенсії лише розпочинається. Принаймні, у Станіслава Островського так було. Отож, після виходу на пенсію він повторно став президентом – цього разу вже країни. Островський співпрацював з президентом Польщі у вигнанні Августом Залеським. 24 лютого 1971 року той призначив його своїм наступником. 7 років Островський виконував президентські обов’язки, а тоді передав повноваження наступнику. Помер останній президент Львова у 1982 році, в Лондоні. Йому було 90 років. Характерно, що відбулося це саме у листопаді 1982 року. Прямо під час урочистостей з нагоди перемоги поляків у боротьбі за Львів в 1918 році Островський став погано почуватися. Наступного дня він помер у госпіталі.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Білан Б. Де мешкали знані нам всім львів’яни // Часопис “Ї”, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ji.lviv.ua/n68texts/De_zhyly_znani_lvivjyany.htm
2. Іпатов Є. Кам’яниця останнього президента Львова // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/kam-yanytsya-ostannoho-prezydenta-lvova/
3. Черніков С. Останній польський президент Львова // LVIV X, 2023 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lvivyes.com.ua/uk/eternal/ostannij-polskyj-prezydent-lvova