У гармонії з природою: космос любові Єнджея Стенпака

У творчих практиках художників є явища, до яких вкрай складно підібрати ключ для фахової інтерпретації, а відтак для формування відповідного мистецького «паспорта». Кожен сам у собі феномен має локальну динамічну структуру й опирається будь-яким спрощеним оцінкам або підходам до авторської мови чи образних ідей. У таких випадках справжнє «відкриття» явища якби відкладається «на потім», щоби охопити максимально повну територію господарства, напрацьованого автором упродовж тривалого періоду життя.

Таке спостереження має відношення до творчого спадку видатного польського художника, перформера, архітектора, дизайнера, педагога, мрійника і гуманіста, професора Університету імені А. Міцкевича у м. Познань (Польща) Єнджея Стенпака / Jędrzej Stępak, життєвий шлях якого неочікувано перервався 10 травня 2023 року. Разом з ним відійшли у минуле його пристрасні діалоги про непізнані виміри сучасного креативного мислення з колегами з Польщі, України та багатьох інших країн. Залишилися нереалізованими нові ідеї, задумані ним в координатах смислових зв’язків між природною формою та геометрією, однією з ключових напрямних у концептуальних пошуках мистця останніх років. Тепер все уклалося у цілісній структурі авторської екзистенції, розкритою сміливими, унікальними, форматними творчими ансамблями, вписаними в ландшафти та локації по широкому периметру його невтомних життєвих мандрів.

Єнджей Стенпак (народився 3 грудня 1953 року у м. Познань, Польща)  культивував демократичну природу творчості. Ще з часу академічних студій у Державній вищій школі пластичних мистецтв у Познані (Państwowa Wyższa Szkoła Sztuk Plastycznych w Poznaniu), він обрав для себе ті професійні галузі, які би однаково активно впливали як на емоційну, так і на раціонально-функціональну сфери життя людини. Диплом захистив 1978 року у Майстерні гобелену, якою завідувала всесвітньовідома Магдалена Абаканович / Magdalena Abakanowicz, а також у Майстерні плакату, керівником якої був не менш іменитий художник Вальдемар Сьвєжи / Waldemar Świerzy. Відтоді, ще з кінця 1970-х років, різні галузі мистецтва (плакат та інші жанри графіки, текстиль, плетіння, сценографія, скульптура, інсталяція, перформанс) стали відкритою платформою для його естетичних досвідів.

Пройшовши різні стадії пізнань своїх творчих можливостей, він розбудовував власний вектор формально-образних пошуків. З роками цілеспрямованої праці визначився з пріоритетністю системи духова іманентність – об’єкт як смисловий конструкт – простір як широка палітра алюзій та асоціацій. Найбільш послідовно Єнджей Стенпак розвивав технології художнього плетення в природних матеріалах. Його авторська мова виробилася на межі антропології культури та метафізики. Елементами, завдячуючи яким «працювала» уява художника, стали артефакти архітектури, пластичного мистецтва і природи. З волі режисерського таланту художника вони «включалися» у взаємодію з простором і кожного разу творили унікальний, ексклюзивний мистецький образ.

Єнджей Стенпак володів рідкісним талантом розрізняти інтонаційні відмінності технік плетення в еквіваленті естетичного впливу на глядача. Ті чи інші рішення йому підказувала інтуїція, але для реалізації задуму автор домагався від себе максимальної точності і довершеності. Працював він як з автономними, так і ансамблевими монументальними формами. Композиційні ідеї інспірувало автентичне середовище – як відкритий, так і «закритий» простір. Вражає кількість відкрить, якими насичена творча біографія Стенпака. Художник не терпів повторів: кожна нова творча задача осмислювалася в усіх деталях. Лише сам процес імпровізації при вирішенні стратегічної мети міг вносити певні корективи техніко-технологічного рівня. При цьому значна пропорція образності його творів мала емоційне забарвлення і відповідала світогляду автора.

Мистецько-дидактичний досвід Єнджея Стенпака мав кілька рівнозначних похідних. По-перше, в роботі художник був пристрасним у коефіцієнті творчої волі, а щодо якості реалізації задуму – максималістом, в майстерності оперування формотворчими засобами він шукав щораз досконаліших навичок. По-друге, його асоціативне мислення мало багату семантичну основу й тяжіло до широких культурно-міфологічних знань. В цьому секрет непередбачуваності його мистецтва. По-третє, в своєму розумінні суспільної місії художника він завжди був носієм гуманізму, а, отже, його творчість була актом ствердження краси і величі життя.

Велика жага творити виробила в Єнджея Стенпака доволі унікальний алгоритм реалізації своїх задумів. Сам художник не мав часу на детальну каталогізацію власної творчості, і лишень після його смерті дружина Кароліна, спільно з донькою Марією та колом близьких друзів зуміли зібрати і систематизувати його різнобічний доробок в одному альбомному виданні «STĘPAK. Przestrzenie / Spaces» (Poznań, 2024). І книга ще більшою мірою підтвердила масштаби ідей, які вдалося реалізувати Єнджею Стенпаку від 1977 року, коли у місті Познані відбулася його перша персональна виставка «Тканина і рисунок», і до 2023 року, коли у Міській повітовій публічній бібліотеці м. Новий Томисль / Nowy Tomyśl відбувся його останній прижиттєвий індивідуальний показ «Від плетення до тканини».

Загальнонаціональну польську, а також всесвітню славу Єнджею Стенпаку принесли сотні виставок, перформенсів  та творчих резиденцій, через які художник розбудовував власне етичне кредо (на платформі гуманістичних вартостей) та погляди на морфологію сучасного мистецтва. Ще від початку 1980-х років територія його зацікавлень набувала стрімкого розширення, а репрезентативні локації показів сягали багатьох країн світу, крім Польщі – Німеччини, Голландії, Франції, Португалії, Швеції, Іспанії, Бельгії, США та ін. Працюючи з різними м’якими (текстильними), а згодом з природніми матеріалами, молодий автор сміливо входив як у реальний, так і в метафізичний простір, згодом стверджуючи, що «Космос супроводжує мене весь час».

З роками активних технологічних експериментів Єнджей Стенпак генерально зосередився на жанрі інсталяції, досягаючи дедалі більшої віртуозності при творенні просторових ансамблів. У свої докторській праці «Зелень. Різьбярська матерія» (2001) він, зокрема, писав: «Будування в гармонії з природою є для мене особливою пригодою. Протягом багатьох років лоза була захоплюючим матеріалом для втілення моїх ідей. Живий матеріал відповідної форми стає колекцією архітектурних цитат, рослинних укладів, внутрішніх просторів, зовнішніх та внутрішніх краєвидів».

Ця ключова теза стосується найбільш значимих праць художника, зокрема авторської інсталяції для Польського павільйону виставки EXPO 92 (Севілья, Іспанія, 1992), інсталяції «Біжуча стіна» (Сан-Франсиско, США, 1995), конструкції «Кіш 2000 – Гігант» (Новий Томисль, Польща, 2000), що вписана у Книгу рекордів Гіннеса, сценографії Брами Третього Тисячоліття (Ледніца, Польща, 2001), інсталяції «Відліт» у дворі Центру культури Замок (Познань, Польща, 2002) та багато ін.

Своїми інсталяціями, архітектонічними «фантазіями» в різних техніках художнього плетення, концептуальною пластикою і графікою, а також менеджерськими проєктами Єнджей Стенпак комунікував з Людиною як інтегральною частиною «Часопростірного Космосу» в широкому діапазоні філософічних і поетичних сенсів, розкриваючи власну ідентичність і запрошуючи сучасників до співучасті в творенні унікальної естетичної реальності. З такою наснаженістю життям і творчістю він увійшов і в простір діалогів зі сучасним українським мистецтвом, беручи участь у ряді едицій ініційованого мисткинею і педагогом Зеновією Шульгою Міжнародного мистецького проєкту «Екологічний ракурс».

Він став відкриттям для відвідувачів виставок у Коломиї, Яремчі, Винниках, Глинянах, а персональні виставки в Національному музеї у Львові (2017) та історико-етнографічному музеї «Бойківщина» в Самборі (2019) тривалий час резонували в культурному житті України. Він охоче ділився своєю майстерністю з шанувальниками творчості рядом майстер-класів, зокрема серед дітей. Висока людська гідність, відкритість у спілкуванні, органічне сприйняття традиції через культурно-антропологічні проникнення в структури універсальних сенсів-архетипів суттєво збагатили форми міжкультурних діалогів між Україною та Польщею. В такому етично-ціннісному векторі життя і творчості й буде надалі відчитуватися багата, високоталановита спадщина Єнджея Стенпака, однієї з найбільш яскравих постатей польського і світового мистецтва кінця XX – перших десятиліть XXI століття.

Роман ЯЦІВ

 У публікації використані світлини автора, а також репродукції з видання: «STĘPAK. Przestrzenie / Spaces» (Poznań, 2024).