"Завантаження" в обхід Орбана. Нова ідея ЄС про обхід вето на переговори з Україною

Менше ніж два місяці лишилося до початку різдвяних канікул у європейських інституціях – це останній термін, коли Данія у ролі головуючої в ЄС держави може "протиснути" змістовні рішення щодо України та її вступу до Європейського союзу.

Після цього на нас чекають пів року головування Кіпру – не найбільш проукраїнської держави ЄС.

Уряд Кіпру вже оголосила, що на пів року змістить увагу з України на інші питання.

А доки цього не сталося, данська прем'єрка Метте Фредеріксен прагне пробити стіну угорського вето і розпочати з Україною змістовні переговори про вступ до ЄС.

Коли ще на початку літа Фредеріксен пообіцяла президенту Зеленському знайти шлях та рецепт для відкриття першого кластера (і за ним усіх інших) – у Копенгагені та у Брюсселі були переконані, що це вийде зробити за лічені тижні.

На практиці задача видалася значно складнішою.

Втім, наближення крайнього терміну змушує друзів України у ЄС шукати альтернативні шляхи.

Публічно відомо про пропозицію Антоніу Кошти з цього приводу: президент Євроради зараз переконує усі держави-члени реформувати системи ухвалення рішень і відмовитися від вимоги одностайності для технічних кроків, як-то для відкриття переговорних кластерів та глав.

Згодом з'явилася ідея про членство з обмеженими правами.

Її прибічники вважають, що відмова Києва від права вето пом'якшить позицію частини противників.

Але жодна з цих ідей не має значних шансів на схвалення, стверджують численні співрозмовники ЄП у Брюсселі.

Оцінки інсайдерів з цього приводу коливаються між категоричним "план Кошти вже мертвий" до більш м'якого, але безперспективного "консенсусу немає, і ближчим часом навряд чи буде".

Та є альтернативний план.

Шанси на його затвердження – украй високі.

Цей план просувають у Раді ЄС, його підтримує Європейська комісія, і віднедавна мін має загальну підтримку України.

І хоча деталі не узгоджені, цей план вже має назву.

Англійською вона звучить як Frontloading.

Це слово не має зв'язку із вантажами; його можна приблизно перекласти як "зосередження зусиль на початковому етапі".

Переклад довгий і не дає розуміння, про що йдеться, тому зазвичай і українські посадовці вживають його як "фронтлоадинг".

Європейська правда пояснює, про що йдеться.

Не чекати "загибелі" Орбана.

Загалом, у ЄС побутує впевненість у тому, що нинішнє вето Орбана – тимчасове.

Мовляв, у квітні в Угорщині відбудуться вибори, і після них блокування буде знято.

Про це, зокрема, заявив євродепутат Міхаель Галер, висловивши думку, що до квітня відкриття кластерів для України не буде.

"У квітні переговори відкриються, так чи інакше.

Або Орбан "закінчиться", або ж він отримає нові причини, чому йому краще припинити це блокування", – сказав євродепутат.

Та навіть якщо взяти на віру думку про те, що угорські вибори автоматично знімуть вето – просто сидіти і чекати на зміну угорської влади не видається розумним.

Вибори в Угорщині відбудуться 12 квітня 2026 року.

Далі – ще з місяць на початок роботи парламенту.

Потім новий парламент і новий уряд будуть вирішувати найбільш термінові питання, до числа яких українські переговори точно не входять….

На практиці до зняття вето з України і початку переговорів можна дійти лише десь у червні, як раз під завершення кіпрського головування.

А це – аж за 8 місяців.

Втрачати цей час, просто чекаючи на початок переговорів – неприпустима розкіш для України.

Варто додати, що далі буде рік, сприятливий для сміливих рішень.

Після Кіпру, з 1 липня 2026 року, у Раді ЄС головує Ірландія (а вона є дуже проукраїнською і активною у просуванні членства); відразу за неї буде головування Литви (тут пояснювати навряд чи потрібно, це наш ключовий лобіст).

У Києві розраховують, що у цей період Україна буде готова до наступних кроків і зможе закрити частину переговорних глав.

Але ґрунт для цього треба готувати вже зараз.

І ось у цьому місці світогляд Києва та європейських столиць – розходиться.

"Ви і без початку переговорів можете проводити реформи.

Просто беріть європейське законодавство і ухвалюйте", – кажуть у Брюсселі.

І формально вони абсолютно праві.

Політична реальність України – дещо інша.

Не секрет, що "монобільшість" існує лише на папері.

Багато депутатів втратили інтерес до роботи ВР, а провести перевибори і оновити депутатський корпус – неможливо до завершення воєнного стану.

А ті парламентарі, хто продовжує працювати – часто мають недовіру до законопроєктів, які уряд маркує як євроінтеграційні.

І часом ця недовіра є небезпідставною.

Як наслідок, збір депутатських голосів навіть за ті проєкти, що дійсно потрібні для вступу в ЄС – стає непростою вправою.

Через це для успіху реформ дуже бажано мати європейську підтримку ключових проєктів (такий собі "знак якості"), а також формалізований перелік вимог ЄС, який зазвичай виникає вже під час вступних переговорів.

Як провалилися усі "плани Б".

Від весни 2025 року – відколи влада Угорщини почала відкрито заявляти про свій намір блокувати рух України до членства – держави та інституції ЄС вже кілька разів бралися шукати, як обійти її вплив.

Один з етапів був улітку, коли Данія та Україна домовлялися з іншими країнами про зухвалу і не дуже правову схему, яка дозволила би "кинути" угорського авторитарного лідера.

Втім, ця ініціатива, про яку розповідала "Європейська правда", померла у липні, разом зі зміною українського ряду та одночасними атаками Банкової на антикорупційні органи та активістів.

Але чи варто списувати на всі проблеми з подоланням вето виключно на "антикор"? Ні, ситуація складніша.

Атака на НАБУ і САП дійсно посилила тих, хто виступав проти створення спецпроцедури для допомоги Україні – але ці противники існували і до липневих рішень Києва.

Для низки столиць збереження їхнього вето у ЄС є політично важливим.

Тож дії української влади у липні відразу стали і досі лишаються зручним аргументом для тих, хто і без того намагався би заблокувати такі поступки.

Тож коли президент Європейської ради Антоніу Кошта спробував знову переконати колег піти на поступки і домовитися про те, що технічні, підготовчі процедури (як-то відкриття кластерів) можна буде запускати кваліфікованою більшістю голосів - ця ініціатива зустріла жорсткий опір кількох столиць.

Ключовим противником несподівано виявилися… Нідерланди.

Ця держава послідовно підтримує Україну, але для низки голландських партій розподіл повноважень між Брюсселем і державами членами – є політично дуже вагомим питанням.

А зараз у Нідерландах триває передвиборча кампанія, коли подібні питання набувають особливої ваги.

Тому на засіданні парламенту у Гаазі 1 жовтня прем'єр Дік Схооф був змушений дати політичну обіцянку, що уряд Нідерландів за будь-яких обставин не погодиться на відхід від одностайності щодо України.

Це не лише поставило хрест на ініціативі Кошти, а й зробило політично неможливим відхід від одностайності голосувань.

Бо можна дискутувати ідею про те, щоби "кинути" Угорщину, яка дістала багатьох у ЄС; але Нідерланди – у іншій ваговий категорії.

"Фронтлоадинг" – альтернатива обходу Орбана.

Все це змусило до поступок як друзів України в ЄС, так і саму Україну.

Як наслідок, у Брюсселі придумали ще одну схему, яка формально не порушує червоні лінії для держав членів, але дозволяє Україні не лишатися у глухому куті.

Цій ініціативі у Брюсселі дали назву "фронтлоадинг" (Frontloading), що можна перекласти як "зосередження зусиль на початковому етапі".

Досі розмови про "фронтлоадинг" були лише непублічними.

У середу на панельній дискусії Accession Exchange Forum у Києві представник українського уряду зробив цю ініціативу публічною, а також підтримав її.

"Раніше були різні креативні рішення (щодо відкриття кластерів попри угорське вето).

Тепер у нас є новий термін– фронтлоадинг.

І це може спрацювати", – заявив Олександр Ільков, очільник урядового офісу з координації євроінтеграції.

Численні джерела Євро.

Правди в Брюсселі стверджують, що зараз "фронтлоадинг" розглядають як єдиний реальний варіант, що дозволив би зрушити з мертвої точки у ситуації, коли Орбан зберігає вето.

Ця ініціатива має підтримку данського головування, профільних підрозділів Єврокомісії та Ради ЄС.

Іронія у тому, що попри таку широку підтримку деталі ініціативі ще не узгоджені.

Є лише загальне розуміння того, як це працюватиме, але деталі мають значення.

По суті, йдеться про домовленість головування, Єврокомісії, за згоди ключових держав-членів, про те щоби перейди до неформальних вступних переговорів без офіційного відкриття кластера.

"Будуть регулярні зустрічі та все, що має відбуватися на звичайних переговорах.

Можливі навіть міністерські зустрічі, як-то міжурядова конференція", – пояснило одне з джерел ЄП.

"Але ми розглядаємо це як тимчасовий формат, до подолання угорського вето.

На практиці це, імовірно буде як раз до кінця кіпрського головування", пояснив інший співрозмовник.

Ідея полягає у тому, щоби провести максимум дій, реформ тощо.

А коли Угорщина зніме вето і кластери відкриють (наприклад, через поразку Орбана) – Україна вже перебуватиме на просунутій стадії переговорів.

Однак низка деталей цього формату лишаються не визначеними.

До прикладу, Київ розраховує, що у рамках "фронтлоадингу" Брюссель офіційно передасть Україні проєкт своєї переговорної позиції за кількома кластерами.

Переговорна позиція, серед іншого, визначає ті напрямки реформ у державі-кандидатці, оцінка яких є пріоритетними для ЄС, і дозволить Україні фокусуватися на ключових реформах.

Зазвичай держава кандидат отримує цей документ лише після офіційного старту переговорів.

Варто зауважити, що Україна ще донедавна була скептично щодо неофіційного треку.

Зараз це змінилося, від кількох посадовців ЄР чула про принципову підтримку ініціативи.

В Уряді зрозуміли, що Орбан не відмовиться від вето, нормальні "плани Б", що передбачали відкриття кластерів – заблоковані, в отже, треба робити хоч щось.

Утім, є одна вимога, якою Київ точно не поступиться.

Якщо ми заходимо у "фронтлоадинг" то маємо робити це разом з Молдовою – щоби уникнути нашого розділення на шляху до ЄС.

У Кишиневі про цю ініціативу знають і принципово ставляться до неї з розумінням.

"Фронтлоадинг – це нова креативна ідея, і вона може спрацювати.

Але треба розуміти, що це не є варіантом, як обійти вето Угорщини.

Зрештою все одно має бути одностайне голосування про відкриття кластерів", – пояснює Юліан Гроза, виконавчий директор кишинівського аналітичного центру IPRE, що опікується європейською інтеграцією.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор Європейської правди,.

Брюссель-Київ.