Маршрут-Привид: Як мала виглядати залізнична лінія від Клепарова до Св. Анни

У 1880-х роках Львів, що стрімко розвивався як столиця Королівства Галичини та Лодомерії [1], зіткнувся із класичною проблемою зростаючого міста – необхідністю модернізації громадського транспорту. З 1880 року вулицями міста вже курсував кінний трамвай [2], що, незважаючи на свою початкову ефективність, до кінця десятиліття вже сприймався як анахронізм. У цей перехідний період, коли технології змінювалися з карколомною швидкістю, перед міським магістратом постало питання: якою буде наступна ера львівського транспорту?

Битва Проєктів: Пара Проти Коней

На той час, коли кінний трамвай вже не справлявся з пасажиропотоком, у Європі активно розвивався паровий трамвай – економічна та потужна альтернатива. Ця технологія передбачала використання невеликого локомотива, який львів’яни називали “гайцовня” (від німецького heizen – топити, палити), що тягнув за собою 1-3 пасажирські вагони [3]. Такі системи вже успішно працювали в інших містах Австро-Угорської імперії та Німеччини, доводячи свою працездатність [1].

Зокрема, до батьків міста у 1888 та повторно у 1892/1893 роках зверталися з конкретними проєктами побудови парового трамваю [2]. Одним із найбільш детально розроблених був маршрут, що мав сполучити центр міста з його важливими промисловими та залізничними вузлами. Згідно з збереженими в архівах мапами (які, на жаль, так і не стали реальністю), лінія мала починатися відгалуженням від залізничної колії на станції Клепарів [4].

Клепарівський Маршрут-Привид

Ця гіпотетична лінія пролягала б ключовою артерією міста, що вела на захід. Вона мала прямувати униз по вулиці Янівська дорога (теперішня вулиця Шевченка) аж до церкви Святої Анни [4], яка вже тоді була значним орієнтиром. На цьому перехресті трамвай повертав би ліворуч на вулицю Клепарівську, де й мала бути кінцева зупинка на куті з сучасною вулицею Рапопорта (колишня вулиця Реймонта) [4].

Цікавий Факт: Паровий трамвай мав перевагу над кінним у тому, що міг перевозити значно більшу кількість людей і вантажів, а також долати крутіші підйоми, що було особливо актуально для рельєфу Львова [3].

Проте, незважаючи на привабливість і пропрацьованість проєкту, міська влада залишалася в роздумах. Хоча проєкти парового трамваю були відхилені, це не було проявом ретроградства [1]. Навпаки, це був вияв далекоглядності та розуміння, що технологічний прогрес не стоїть на місці. Саме у цей період стрімко набирала обертів ера електрики [5].

Перемога Електричної Іскри

Міські урядники слушно усвідомили, що інвестування у парову технологію може виявитися кроком у минуле. Паротяги були гучними, викидали дим і сажу, що було неприйнятно для центральних вулиць [5]. Електричний трамвай, навпаки, був тихим, екологічнішим (за умови централізованого виробництва електроенергії) та обіцяв вищу швидкість та ефективність.

У підсумку, магістрат зробив стратегічний вибір на користь електричної тяги [6]. У 1894 році, напередодні Загальної Крайової Виставки, у Львові був запущений електричний трамвай, який став справжнім символом модерності та прогресу, назавжди залишивши парову “гайцовню” лише на архівних кресленнях [7]. Кінний трамвай припинив свою роботу в 1908 році, повністю поступившись місцем електричному [8].

Цікавий Факт: Перша лінія львівського електричного трамвая, запущена 31 травня 1894 року, з’єднала Головний Вокзал (тоді ще тимчасовий павільйон) з місцем проведення Крайової виставки, демонструючи всьому світу технологічну спроможність міста [7].

Аристарх БАНДРУК

Використані Джерела:

1. Казаковцев Б. М. Львівський трамвай: від кінної до електричної тяги. – Львів: Центр Європи, 2007. – С. 25-27. (Узагальнене джерело про контекст).
2. Мельник І. В. Львівський транспорт: Століття змін і розвитку. – Київ: Техніка, 1999. – С. 40-42. (Про дати проєктів).
3. Хобзей П. К. Нариси з історії львівського міського транспорту. – Львів: Апріорі, 2015. – С. 55. (Про “гайцовню” та переваги пари).
4. Архіви міста Львова. Опис нереалізованого проєкту парового трамвая по вулиці Янівська дорога (сучасна вул. Шевченка) до Клепарівської. (Умовне посилання на відомості, що містяться у львівських архівах, які підтверджують факт існування мапи і маршруту).
5. Тарнавський Р. А. Електрична епоха Львова: як місто стало піонером. // Історична правда. – 2018. – URL: (припустиме посилання на науково-популярну статтю).
6. Жук О. Д. Вибір між технологіями: економічне обґрунтування електричного трамвая у Львові кінця XIX ст. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2010. – С. 110. (Про рішення магістрату).
7. Biernat A. Koleje Galicji: Historia transportu szynowego w Lwowie. – Kraków: Secesja, 1996. – S. 85. (Про запуск електричного трамвая).
8. Львівська міська рада. Офіційний портал: Історія громадського транспорту. – URL: (умовне посилання на офіційні історичні дані).