На Львівщині стартує проєкт «Дитячі оселі» за унікальною данською концепцією. Ми поговорили про неї з директором ВЕЛЮКС Україна Юрієм Ткаченком

В Україні стартував проєкт «Дитячі Оселі» (Children’s Living Places) — спільна ініціатива СОС Дитячі Містечка, SOS Children’s Villages Denmark, VELUX та партнерів міжнародної коаліції. Він передбачає створення трьох кластерів низьковуглецевих, здорових і сталих будинків, де діти, позбавлені батьківської опіки, житимуть у прийомних сім’ях, отримуватимуть психосоціальну підтримку та матимуть доступ до спільних рекреаційних просторів.

Проєкт «Дитячі Оселі» впроваджується за інноваційною концепцією Living Places, розробленою компанією VELUX спільно з архітекторами EFFEKT та інженерами Artelia, із залученням українських архітекторів. Концепція поєднує енергоефективність, комфорт і безпечні умови проживання, демонструючи, як можна поєднати принципи соціальної сталості з низьковуглецевим дизайном житла.

Проєкт покликаний створювати кращі умови догляду та підтримки для дітей, які цього потребують, а також зменшити кількість випадків, коли діти потрапляють до інтернатних закладів. Завершення будівництва у першій локації — місті Дубляни Львівської територіальної громади — заплановано на початку 2026 року, а нові локації будуть оголошені протягом року.

Про те, як проєкт допоможе відновленню країни та чому Living Places може стати моделлю сталого житла майбутнього, «Хмарочос» поговорив із генеральним директором компанії ВЕЛЮКС Україна Юрієм Ткаченком.

І в ньому ми виступаємо в багатьох ролях: як фінансовий донор, як продуктовий і технологічний донор. Концепцію «Living Places» дозволить побудувати не просто житло, в якому будуть жити діти, але і щось, що може бути прикладом відбудови: як можна швидко і здорово відбудувати Україну. 

Які виклики у сфері житла сьогодні стоять перед Україною? Чим вони подібні або відрізняються від тих, що є в Європейському Союзі?

Це означає, що якість приміщення впливає на все: на самопочуття, здоров’я, працездатність тощо. В Україні я би виділив найочевидніші виклики: 

• Енергоефективність. Велика частина нашого житлового фонду вона не енергоефективна, була побудована давно, ніколи не відновлювалася і не переобладнувалася. 
• Підвищення вологості та грибок. Це інша крайність насправді, бо в нас часто в одній ситуації будинки, де ми живемо, приміщення не енергоефективні, з іншого боку іноді ми все утеплюємо, ставимо все найкраще, але утворюємо фактично «термоси», в яких починає накопичуватися грибок, і це так само нездорово. 

Це дві крайності, і вони зараз однаково проблематичні.

В Європі проводиться багато досліджень стосовно житла. І одне з таких досліджень – це Healthy Buildings Barometer — щорічне дослідження, яке оцінює якість житла. За його даними, один із трьох європейців живе в приміщеннях із підвищеною вологістю та ризиками для здоров’я. Приблизно 69 мільйонів з 300 мільйонів європейців живуть у невідповідних житлових умовах, у будинках із вологістю та пліснявою, яка може негативно впливати на здоров’я.

Існує також поняття енергетичної бідності — коли люди не можуть належно опалювати своє житло, а температура в приміщенні не відповідає комфортним нормам. Таких домогосподарств у Європі також багато — близько 50 мільйонів. Усі ці чинники взаємопов’язані між собою. В Україні, на жаль, ці фактори також посилюються.

Якщо подивитися на стан самих будівель, то й вони далеко не ідеальні. Один із чотирьох європейців живе в будинку з неякісним повітрям, а понад 30 мільйонів — у приміщеннях із недостатнім природним освітленням. Це також впливає на самопочуття, продуктивність і сприйняття простору.

Усі ці фактори стали ще відчутнішими після пандемії COVID-19, коли змінився наш спосіб життя і роботи. Робота з дому стала звичною практикою: хтось працює постійно, хтось — кілька днів на тиждень, але загалом ми проводимо більше часу в закритих приміщеннях. Саме тому умови, у яких ми живемо, стали ще важливішими.

Які дані чи спостереження свідчать про неефективність житлового фонду України та необхідність його оновлення?

Було проведено багато досліджень, більшість із них — ще до війни. Зараз ці цифри, напевно, виглядали б ще гірше, але навіть до повномасштабного вторгнення дані були дуже промовистими.

Тоді застосовувалися зовсім інші будівельні норми, які не відповідають сучасним стандартам.

Багато будинків, зведених до 1990 року, коштували копійки й будувалися дуже просто. Зараз ситуація кардинально змінилася, і найбільша проблема полягає в тому, що більшість цих будівель ніколи не проходили капітального ремонту. Їх збудували 30, 40 чи 50 років тому — у такому вигляді вони й залишилися.

Через це існує проблема зношеності та старіння житлового фонду. Житловий сектор споживає приблизно 40% усієї енергії в Україні, і енергоємність українського житла (якщо можна так сказати) — одна з найвищих у Європі.

На один квадратний метр житлової площі в Україні витрачається приблизно вдвічі більше енергії, ніж у ЄС. Є навіть конкретні цифри: середнє питомe енергоспоживання в Україні становить 186–264 кВт·год на квадратний метр, тоді як у Європі — близько 90 кВт·год. Тобто в 2–3 рази менше, ніж у нас.

А чому існує така різниця? Що в Україні зроблено не так, як в Європі?

Факторів багато. Перший — це те, що в Європі вартість енергії значно вища, і саме це спонукало як домогосподарства, так і державу, активно інвестувати в модернізацію та утеплення будівель. Існує безліч програм, які підтримують ці процеси — і вони дійсно працюють.

В Україні цей процес почався пізніше. І що цікаво — якщо говорити про неефективність житлового фонду, є такий показник, як частка будівель, що модернізуються щороку. В Україні цей показник становить приблизно 1%, тоді як у Європі (за довоєнними даними) — від 0,4% до 1,2%. Тобто різниця не така вже й велика. Але Європа ставить за мету підняти цей показник до 3% на рік, що вже є суттєвим прогресом.

Європа бачить цю проблему дуже чітко. Як я вже казав, у багатьох країнах існують мільйони домогосподарств, які не можуть повністю оплачувати рахунки за енергію або роблять це з великими труднощами. Тому модернізація житлового фонду — це загальноєвропейське завдання, спрямоване на те, щоб допомогти цим людям.

Різниця лише в тому, що Європа почала цей процес 30–40 років тому, а в Україні він триває лише близько 10 років. 

Також недостатнє фінансування у нас завжди було проблемою, але це очевидний виклик, який потрібно не просто визнавати, а вирішувати.

Чому для України важливо говорити не лише про швидке відновлення, а про якісне, енергоефективне та стале житло?

Так, часто виникає спокуса будувати швидше. Але я би сказав — не швидше, а звичніше. І саме в цьому — одна з ключових проблем.

Після Другої світової війни було зведено багато будинків, і в більшості з них люди живуть досі. Але вони мають свої наслідки — для здоров’я, комфорту, працездатності, для всього, що формує якість нашого життя.

Тому, коли йдеться про відбудову, важливо не просто будувати швидко, простіше і так, як звикли. Багато чого в нашому житті вже змінилося і продовжує змінюватися, і тому завдання полягає в тому, щоб будувати так, аби людям було комфортно жити в тому, що буде зведено, протягом наступних 30–50 років. І враховуючи, що ймовірність того, що таке житло буде перебудоване, мінімальна.

Які принципи енергоефективності та циркулярної економіки можуть бути впроваджені у відбудову України?

Насправді війна змінила дуже багато. І деякі речі, які вважалися дешевими і дуже доступними, такими перестали бути. Наприклад, умовно енергоємні матеріали — цемент, бетон, вогнетривкі матеріали, які вимагають великих затрат енергії. Зараз це не настільки доступно: можуть бути проблеми з енергією в деяких регіонах, можуть бути обмеження на енергію, і її вартість зараз суттєво вища, ніж була до війни. Тобто сама вартість цих матеріалів стала зовсім іншою.

Також дуже багато будівельних матеріалів в Україні виготовлялось на обладнанні, яке було застарілим, яке залишилось із радянських часів. Таким чином, самі матеріали виходили дешевими, але зараз частина обладнання була пошкоджена, частина не обслуговувалась або мала мінімальне обслуговування. Поступово ця перевага дешевого обладнання, з якого виготовляються будівельні матеріали, зникає. Треба інвестувати, купувати нові виробничі лінії, нові матеріали. Не завжди це легко і доступно, і в багатьох ситуаціях це призводить до того, що нові матеріали, які постачатимуть, уже дорожчі. Тобто їх не можна продавати за такими цінами, як раніше. Тому використання нових підходів, нової логіки стає просто неминучим.

Умовно — виготовити матеріали, завезти в якусь далеку зону, де розбиті дороги, важче, ніж, наприклад, узяти на місці дерево, обробити його, і з нього щось збудувати. Тому існує багато нових підходів, які можна використовувати. Дерево — це не єдиний підхід.

Інший підхід, наприклад, стосується проєктування та функціонування будинку. Є звичний підхід до кондиціонування, який споживає багато енергії. А є підхід, який дозволяє використовувати, наприклад, природну вентиляцію або сонячний захист. Тобто якщо температура в приміщенні підвищується — автоматично опускається штора, що працює від сонячної батареї, і приміщення не перегрівається. Якщо потрібно зменшити рівень CO₂ чи вологість — ключові параметри для здорового будинку — вікно відкривається, і простір провітрюється.

Вікно також працює від сонячної батареї, і це набагато простіше й дешевше, ніж використовувати складні, дорогі та енергозатратні системи кондиціонування і вентиляції. Тому існують різні підходи, які не потребують великих витрат, але дозволяють вирішувати ті самі проблеми іншим способом. І це не лише про деревину, не лише про освітлення чи вентиляцію — це сукупність багатьох факторів. Це вже відбувається, і ми не можемо цього ігнорувати.

Як проєкт Children’s Living Places враховує українські реалії — клімат, економічну ситуацію, доступні матеріали, участь місцевих громад?

Я наведу кілька прикладів. Перше – багато елементів цього проєкту виготовляються з місцевих матеріалів.

Дерев’яні конструкції будинків — це економія на багатьох етапах: від транспортування до зменшення потреби у складній будівельній техніці. Крім того, для реалізації таких проєктів не потрібен висококваліфікований персонал — достатньо фахівців середнього рівня, які зможуть звести будинок. А це, своєю чергою, означає, що місцеві громади можуть залучати максимальну кількість своїх працівників.

У концепції Living Places також є такий важливий елемент, як простота. Є п’ять основних принципів, на яких вона базується, і один із них — саме простота. Це означає, що всі інженерні системи мають бути максимально простими у використанні та обслуговуванні. Звісно, є складніші речі, але навіть якщо це складна система, повинен існувати простий спосіб її ремонту або заміни.

Що це означає на практиці: наприклад, якщо це якась панель чи плита, її має бути легко зняти, відправити туди, де можна провести ремонт, і встановити назад. Це важливо, бо специфіка України в тому, що є багато віддалених населених пунктів, де можуть виникати труднощі з експлуатацією чи ремонтом.

Ви згадали, що загальна концепція складається з п’яти елементів, один з яких простота, а які інші чотири?

Перший принцип — це здоров’я. Тут маються на увазі навіть два складники: відповідальне ставлення до людини і до природи. Це взаємопов’язані речі, адже природа — це навколишнє середовище, яке впливає на людину так само, як і мікроклімат всередині приміщення.

Другий принцип — це спільнота. І це поняття має кілька вимірів. Один із них — відповідальне ставлення до навколишнього середовища. Зокрема йдеться про те, що певні речі можуть використовуватися спільно, і це зменшує навантаження на довкілля. Наприклад, якщо є поселення й у ньому створено спільну альтанку, її можуть використовувати всі мешканці, що робить її використання ефективнішим. Це спрощений приклад, але він добре ілюструє суть.

Третій принцип — це простота. Йдеться про прагнення до простих рішень, які легко впроваджуються, використовуються й обслуговуються. Це важливо для масштабованості, адже дає змогу застосовувати такі системи в різних регіонах без потреби у висококваліфікованих фахівцях — достатньо майстрів із базовими навичками.

Четвертий принцип — адаптивність. Він полягає в тому, що житло можна легко пристосувати до різних потреб: наприклад, спроєктувати будинок для сім’ї з чотирьох осіб, для пари чи для однієї людини, зберігаючи при цьому всі характеристики. Самі принципи проєктування та модульні елементи дозволяють створювати рішення для будь-якої сім’ї без необхідності повної адаптації.

І останній, п’ятий принцип — масштабованість. Вона пов’язана з доступністю: ідеться про те, щоб ці рішення були доступними як у плані будівництва, так і в плані подальшої експлуатації.

У мене виникло запитання саме щодо клімату, адже українські зими значно холодніші, ніж данські?

Ми обираємо тепліші, енергоефективніші вікна — і, в принципі, це вирішує багато питань: будинок стає теплішим, зменшується потреба у додатковому опаленні, усе працює комплексно. Насправді для українців найбільшим викликом є не зима, а літня спека. Тут є кілька аспектів. По-перше, це кліматичні зміни: зими стають теплішими, а літа — спекотнішими. По-друге, ми багато речей просто забули.

Ми забули, як правильно будувати, бо наші батьки будували з того, що було під рукою, не надто замислюючись над кліматом. І багато корисних рішень втрачено. Наприклад, у більшості регіонів України традиційно закривали будинки ззовні — це могли бути навіси, дерев’яні решітки чи інші елементи, які створювали затінок і допомагали зберігати прохолоду влітку. Зараз ця практика майже забута. У Європі ж це досі поширено і є стандартним елементом сучасних «зелених» будинків, а в Україні — радше виняток. Ми про це забули й лише поступово повертаємося до таких рішень.

Але кондиціонери мають свої обмеження. Вони залежать від електроенергії, а це означає, що у випадку перебоїв система перестає працювати. До того ж це дуже неефективне з погляду енергоспоживання рішення, особливо якщо кондиціонер працює постійно.

Тому для України кліматичний виклик дещо інший, ніж у Данії. І, мабуть, коротка відповідь така: побачимо це на практиці, коли перший проєкт буде збудовано. Бо якщо порівнювати в цілому, дуже багато принципів залишаються однаковими — вони працюють універсально.

Як поєднується соціальна місія — підтримка сімей у складних обставинах та дітей позбавлених батківської опіки — з екологічною сталістю та інноваціями в будівництві?

У концепції є багато соціальних елементів, які впливають не лише на будинки як об’єкти, а й на людей, які в них живуть — і на дітей, і на дорослих.

Один із таких елементів — побудова спільноти. Сам концепція передбачає, що якщо є можливість спільно використовувати певні простори чи елементи, це варто робити. Це не концепція, де кожен будинок відгороджується парканом, а мешканці живуть у своїх капсулах, не виходячи назовні. Навпаки — це середовище, де люди спілкуються, соціалізуються, і це особливо важливо для дітей. Це цікаве поєднання сталості й соціалізації. Для нашого суспільства, травмованого війною, вміння соціалізуватися, не закриватися в собі — надзвичайно важливе.

Ще один важливий аспект — це вплив природного освітлення та якості повітря на розвиток дітей. Існує багато досліджень, які доводять пряму залежність між рівнем денного світла, якістю повітря і тим, як діти навчаються, наскільки вони зосереджені та як розвиваються. Отже, сталість — це не лише про клімат і зменшення викидів CO₂, а й про створення здорового середовища для розвитку людини.

Як зберегти доступну вартість таких будинків? Адже доступність — одна з ключових цінностей проєкту.

Це означає, що використовуються базові матеріали, які доступні в більшості регіонів. Living Places може реалізовуватися по-різному — із різними конструкціями стін, з можливістю обирати те, що простіше й доступніше саме в цьому регіоні. Це перше: використовувати те, що дешевше та легше дістати на місці. При цьому технічні параметри залишаються стабільними, просто адаптуються. Також Living Places дає гнучкість у виборі та заміні матеріалів, що дозволяє зменшити витрати.

Інше — це простота інженерних рішень. Йдеться не про складні системи, а про використання базових речей: природної вентиляції, максимального використання денного світла, якісного повітрообміну, озеленення навколо. Усе це розглядається в комплексі.

Важливим є й вибір оптимальної площі домогосподарства та модульність — мінімум складних рішень і відсутність додаткових витрат на проєктування.

Living Places оцінює ефективність проєкту протягом усього життєвого циклу — від виготовлення або заготівлі матеріалів до їх утилізації. Це довгий шлях, але саме він дає можливість створювати стале, економічне й ефективне житло.

І ще один важливий момент — спільне використання простору. Там, де можливо, передбачені зони, які можна використовувати разом, без шкоди для приватності сімей. Це теж впливає на загальну вартість експлуатації.

Чи правильно я розумію, що зводити будинок за концепцією Living Places окремо, наприклад серед звичайних будинків, не дасть повного ефекту? Тобто якщо збудувати лише один такий дім без цілісного середовища, його показники будуть гіршими?

Якщо говорити про показники, то є два основні. Перший — це клас мікроклімату, тобто наскільки комфортні умови для людей усередині. Другий — це рівень викидів CO₂, які будинок генерує протягом усього життєвого циклу.

Окремий будинок за цією концепцією цілком можливий — він буде працювати. Параметри мікроклімату при цьому не зміняться, а от показники експлуатації можуть бути трохи гіршими, адже для окремого будинку доведеться створювати індивідуальні рішення, які в комплексній забудові могли б бути спільними. Це зробить будівництво дешевшим як при будівництві — не треба будувати речі, які повторюються та доступнішим в експлуатації.

Living Places — це про варіативність. Можна зробити трохи простіше або трохи краще, але концепція дає чітке розуміння, у якому напрямі рухатися і що саме потрібно вдосконалювати, щоб покращити загальні показники.

Як, на вашу думку, має відбуватися масштабування таких проєктів в Україні? Що потрібно змінити або врахувати, щоб концепція Living Places могла стати частиною ширшої відбудови країни?

Якщо говорити про масштабування, то насамперед я би радив бути «відкритими». Це стосується всіх — і людей, і будівельників, і місцевої влади. Світ змінюється, і разом із ним змінюються підходи до будівництва. Тому відкритість до нових рішень — це правильний напрям. 

Друга велика, глобальніша річ — це впровадження поняття «здоровий будинок» у практику будівництва. Варто орієнтуватися не лише на утеплення чи енергоефективність, а й на те, як людині буде жити в цьому будинку. Адже це середовище на 20–50 років, і воно безпосередньо впливає на працездатність, здоров’я, а в ширшому сенсі — на всю економіку країни. Наскільки здорове суспільство — настільки стійка й ефективна економіка.

Тому я би радив ставити мету будувати здорові будинки й обов’язково внести вимоги до «здоровості» в українські ДБН — державні будівельні норми, щоб на це звертали увагу на всіх рівнях. Часто це ледь не єдині орієнтири для забудовників.

І ще одна важлива річ, яку ми бачимо під час реалізації нашого проєкту, — це необхідність впорядкування земельної документації. В Україні є величезна кількість громад, які готові до розвитку, мають бажання реалізовувати проєкти, але стикаються з труднощами навіть на базовому рівні — оформити правильний пакет документів, підготувати земельну ділянку, узгодити право користування.

Як професійна спільнота може скористатись напрацьованими концептами «Living Places»? 

Ця концепція відкрита, тобто безкоштовна. Є напрацювання данських колег — це пакет документації, креслення, принципи, розрахунки. Ми свідомо не викладали їх у відкритий доступ так, щоб будь-хто міг просто завантажити все одним кліком. Але будь-яка людина чи організація, яка зацікавлена, може звернутися до нас — і ми поділимося всіма матеріалами. Насамперед ми орієнтуємося на професіоналів — архітекторів, будівельників, проєктантів. Якщо вони мають потребу, можуть звернутися, і ми надамо повний пакет документів. Це перший напрям. 

Другий — коли в Україні вже будуть зведені перші проєкти, ми зможемо говорити на основі фактів: показувати цифри, результати, розрахунки, адаптовані саме до наших кліматичних та економічних умов. Я впевнений, що з’являться певні зміни й адаптації, адже концепція Living Places дозволяє варіювати рішення залежно від локальних потреб. Це буде наступний етап, і ми також плануємо ділитися цими напрацюваннями.

Як, на вашу думку, зміниться життя звичайного українця, який житиме не в типовому будинку, зведеному до 90-х років, а в сучасному будинку, побудованому за такими принципами?

Я думаю, що така людина в цілому почуватиметься краще. Коли людина почувається добре, вона по-іншому взаємодіє з оточенням, з родиною, з колегами. Це формує більш позитивне ставлення до життя. Я впевнений, що такі люди житимуть довше.

Якщо прибрати негативні фактори — вологість, цвіль, нестачу світла — які серйозно впливають на здоров’я, зменшиться ризик багатьох хвороб. Люди менше витрачатимуть грошей і часу на лікування, зможуть жити комфортніше.

У таких будинках простіше працювати і навчатися — і дорослим, і дітям. Це означає кращу концентрацію, більшу продуктивність і, зрештою, вищу якість життя. Бо самопочуття людини впливає на все: на її здоров’я, матеріальний добробут і стосунки з іншими людьми.