Найкращою готельною мережею Іспанії управляє держава. Так зберегли сотню унікальних пам’яток архітектури

Уявіть, що ви ночуєте у середньовічному замку, снідаєте у монастирській трапезній або спостерігаєте світанок із башти фортеці. В Іспанії це не фантазія, а реальність: уже майже століття тут діє державна мережа готелів Paradores, що перетворила майже сотню пам’яток на прибуткові туристичні локації. 

У мережі є з чого вибрати: замки, монастирі, палаци, навіть старовинні фортеці на скелях, а також сучасні будівлі у мальовничих місцях. Більше того це прибутковий та успішний проєкт, наприклад, у 2023 мережа отримала 328 мільйонів євро доходу та 25 мільйонів євро прибутку. 

29 готелів Paradores розміщені у природних зонах особливої цінності, а 24 — в історичних міських локаціях. Також готелі Paradores присутні у 11 з 15 іспанських міст, включених до переліку локації світової спадщини ЮНЕСКО. І все це робить держава.

«Хмарочос» розповідає про історію Paradores, принципи роботи та рішення, які можуть стати корисними й іншим державам.

Як усе почалося?

Ідея створення мережі Paradores виникла ще у 1910 році, коли уряд Іспанії вирішив розвинути туристичну інфраструктуру, якої тоді фактично не існувало. Тогочасний прем’єр-міністр доручив створити систему державних готелів, що мали б приймати мандрівників і водночас покращити міжнародний імідж Іспанії.

Уже в 1911 році з’явилася Королівська комісія з туризму, яка почала шукати локації в мальовничих місцях і містах із багатою культурною та архітектурною спадщиною. Окрім розвитку туризму, за мету ставили й збереження історичних будівель від руйнування.

У 1926 році за особистим рішенням короля Альфонсо XIII перший готель почали будувати в горах Сьєрра-де-Гредос — між Мадридом і Авілою. Через два роки, 9 жовтня 1928-го, він урочисто відкрив Parador de Gredos, який працює й сьогодні.

Уже в 1930 році відкрився Parador de Oropesa в середньовічному замку поблизу Толедо — перший готель мережі, розташований у пам’ятці архітектури. 

Громадянська війна (1936–1939) на певний час зупинила розвиток мережі — частину готелів було пошкоджено або перетворено на шпиталі. Після війни режим Франко розпочав масштабну реставрацію, а в 1960-х роках, під час туристичного буму, кількість Paradores зросла з 40 до 83.

У 1980-х роках компанія пройшла реструктуризацію та модернізацію: застарілі об’єкти закривали, а стандарти якості переглядали.

До речі, найстарішим готелем країни Іспанії та одним із найстаріших у світі, що працюють без перерв, вважається Hostal dos Reis Católicos у Сантьяго-де-Компостела, заснований у 1499 році. Згодом він став частиною мережі Paradores — і сьогодні відомий як Parador de Santiago de Compostela.

До 2025 року Paradores прославився як один з лідерів у сфері іспанського туризму. Компанія активно просуває бренд за кордоном через участь у провідних міжнародних виставках — WTM, IMEX, IBTM.

Родзинка мережі полягає в розташуванні готелів у різних будівлях — від середньовічних замків і монастирів, як Parador de León, до новітніх будівель в ексклюзивних локаціях, як Parador de Cádiz з його відкритими терасами над океаном.

Як це працює?

Від самого початку мережа Paradores з’явилася як державна ініціатива, покликана поєднати дві цілі — зберегти архітектурну спадщину й розвинути туризм. Держава взяла на себе повний цикл процесів: від реставрації замків, монастирів і палаців до їхнього перетворення на прибуткові готелі. Залежно від епохи акценти змінювалися — іноді на користь архітектури, іноді туризму, — але в усіх випадках саме держава фінансувала роботи й управляла об’єктами, напряму або через підрядників.

Спершу управління готелями здійснювалося через договори оренди з приватними підприємцями. Та вже з 1930-х років уряд вирішив взяти об’єкти під власний контроль — без посередників.

Початковий задум був таким: держава мала лише будувати чи купувати будівлі, а потім передавати їх в управління приватним бізнесам. Проте охочих виявилося замало, і зрештою уряду довелося самому взятися за керування мережею. Так поступово сформувалася державна готельна система — з чіткою структурою та посадою адміністратора, яку можна було обійняти лише за результатами конкурсу. Працівники готелів отримали статус державних службовців.

У 1958 році управління мережею було централізовано в окремому органі, що займався лише управлінням, а не будівництвом чи просуванням. Згодом його функції перейшли до нинішньої державної компанії Paradores de Turismo de España, S.A., створеної у 1991 році.

Створення іспанської мережі готелів відбулося без єдиного спільного плану: перші заклади створювалися з різних мотивів. Наприклад, Parador de Gredos (1928) мав стимулювати автомобільний туризм і давати прихисток туристам чи мисливцям у Сьєрра-де-Гредос.

Натомість Parador de Mérida (1933) був відповіддю на потребу розміщення відвідувачів римських археологічних розкопок. Перший орієнтували на природу і спорт (полювання), другий — на культурний туризм.

Паралельно зі створенням мережі Paradores держава запустила програму Crédito Hotelero — спеціальний механізм підтримки приватного будівництва готелів. Її започаткували у 1928 році. Програма надавала державні кредити під низькі відсотки для зведення нових готелів.

Наприклад, Hotel Atlántico de Cádiz (нині Parador de Cádiz) став одним із перших великих туристичних проєктів Іспанії. Він мав обслуговувати пасажирів трансатлантичних лайнерів, що прибували з Америки, і символізував амбіції країни стати міжнародним туристичним напрямком.

Попри успіх перших прикладів, сама програма виявилася недосконалою — більшість власників готелів не мали будівель, а лише орендували приміщення, і не могли повертати кредити. Тому держава поступово взяла на себе і будівництво, і управління готелями, заклавши основу системи, з якої і утворилась мережа Paradores de Turismo de España.

Королівська комісаріатура з туризму й художньої культури (1911–1928) стала першим державним органом, що взявся за розвиток туристичної інфраструктури. Саме вона започаткувала два перші об’єкти майбутньої мережі Paradores, заклавши два базові архітектурні типи: «новобудову» — Parador de Gredos, і «реабілітацію» історичної споруди — пристосування під готель колишнього монастиря-госпіталю Еремітів Ісуса в Мериді.

Вже ці перші приклади показали складність повторного використання старих будівель: простір виявився надто обмеженим для готельних потреб, тому доводилося добудовувати нові крила чи додаткові поверхи.

На початку втручання в архітектуру при відкритті нового готеля мали радше функціональний, ніж творчий характер: головним завданням було забезпечити мінімальний комфорт і придатність для прийому туристів. З часом, коли туризм в Іспанії почав активно розвиватися й став масовим явищем, підхід держави до реставрації пам’яток змінився. Якщо раніше основною метою було збереження та пристосування історичних споруд до нових функцій, то згодом акцент змістився на створення для мандрівників привабливої «картинки» країни. Історичні будівлі почали оформлювати так, щоб вони не лише зберігали свою автентичність, а й відтворювали ідеалізований образ Іспанії.

Паралельно з реставрацією історичних будівель держава зводила дванадцять нових «придорожніх заїжджих дворів» для автомобілістів. Ці перші втручання були радше переобладнанням інтер’єрів, де велике значення мав дизайн усередині. 

Повну реабілітацію здійснили лише в Убеді — Parador de Úbeda. 

Палац, у якому нині розташований готель, збудували у XVI столітті як резиденцію маркіза де Манцанеда. До XX століття будівля занепала, поки у 1930-х архітектори не реставрували будівлю для готелю. Вони зберегли історичний вигляд палацу, відновили внутрішній двір і додали нові крила в тому ж стилі, щоб збільшити кількість номерів. Проєкт став першим прикладом повної реабілітації історичної будівлі в межах мережі Paradores і заклав модель, яку застосували не один раз.

Підхід до реставрації та будівництва парадорів змінювався з часом. У 1940-х держава почала проводити комплексні відновлення історичних споруд, пристосовуючи їх під готелі, і такі роботи часто виконувалися зовнішніми підрядниками. У цей період головну увагу приділяли не стільки автентичності, скільки створенню привабливого образу пам’ятки для туристів. У 1950–1960-х, на тлі туристичного буму, мережа розширювалася швидкими темпами: малі об’єкти перетворювали на великі комплекси, добудовували нові корпуси, реконструювали руїни, іноді навіть переносили архітектурні елементи з інших споруд. Це дозволяло створювати комфортні готелі, але часто призводило до втрати історичної автентичності. У 1970–1980-х, коли держава переосмислила роль спадщини, акценти знову змістилися — замість нового будівництва перевагу почали надавати реставрації, прагнучи зберегти історичну суть і характер кожного об’єкта.

Останні десятиліття в Іспанії сформувалися два основні підходи до оновлення історичних будівель під готелі Paradores. Перший — «класичний парадор», коли головна увага зосереджена на збереженні автентичності, а сучасні елементи вводяться максимально непомітно. Другий — «новий парадор», який навпаки підкреслює сучасне архітектурне втручання.

Як це працює зараз?

Наразі Paradores de Turismo de España повністю належить уряду Іспанії. Тобто будівлі, у яких розташовані парадори, є державною власністю, а сама компанія виступає оператором, який забезпечує їхню експлуатацію, розвиток і прибутковість. Усі доходи спрямовуються назад у бюджет або у фінансування нових реставрацій і проєктів.

Попри державну форму власності, Paradores працює як автономна комерційна структура, орієнтована на ефективність і отримання прибутку. Мережа створює робочі місця в малих містах і віддалених місцевостях. Рішення про відкриття нових готелів приймає Turespaña — державне агентство, яке відповідає за національну туристичну політику. 

Фінансова модель Paradores de Turismo de España ґрунтується на кількох джерелах доходу. Велику частину становляють прибутки від роботи самої мережі готелів: у 2023 році Paradores отримала понад €328 млн доходу та близько €25 млн чистого прибутку — найкращі результати в історії компанії. 

Крім цього, Paradores фінансує програми реставрації та модернізації своїх історичних будівель за підтримки держави Іспанії та Європейського Союзу. Наприклад, у 2024 році на відновлення об’єктів культурної спадщини мережі було виділено понад €80 млн у межах програми NextGenerationEU.

У щоденній роботі Paradores функціонує як класичний готельний оператор. Кожен готель має власного менеджера, персонал проходить навчання, а забронювати номер можна на звичайних сайтах з цією функцією. При цьому кожен об’єкт має свій локальний характер: меню ресторанів складається з регіональних страв, інтер’єри враховують місцеві традиції, а заходи — від винних фестивалів до ремісничих ярмарків — відображають культурну ідентичність регіону. Частина парадорів розташована в пам’ятках архітектури, тож будь-які зміни їх фасаду погоджуються з Міністерством культури.

Сьогодні мережа налічує 98 готелів і готується відкрити сотий. Середня заповненість становить 71%, а кількість працівників перевищує чотири тисячі осіб. 

Висновок

Досвід Іспанії показує, що зацікавлена держава може розвинути внутрішній і зовнішній туризм, при цьому зберегти та відновити пам’ятки архітектури. 

Для України цей приклад особливо актуальний, хоча зараз й існує зворотній вектор на приватизацію державних об’єктів, які часто неефективно управляються.

Ми маємо величезний потенціал — тисячі історичних будівель, від замків і садиб до старих промислових об’єктів, які часто занепадають без належного догляду чи сучасного використання. Системний підхід, подібний до іспанського, міг би стати каталізатором для розвитку регіонів: відновлені історичні споруди можуть перетворитися на готелі, музеї, культурні центри або туристичні комплекси, що приносять дохід місцевим громадам і державі.

Такий підхід допоміг би уникнути зруйнованих пам’яток, створити робочі місця та залучити кошти до бюджету. Іспанія створила державну компанію, яка діє за бізнесовою логікою, але з культурною метою. Україні потрібна подібна структура, здатна перетворити хаотичні ініціативи на єдину політику збереження й використання спадщини.

Критики таких підходів можуть вказати на можливі корупцію та «кумівство» (уявіть, наскільки привабливою буде посада менеджера такого державного готелю), але будь-яку систему можна налаштувати, зменшивши ризики та забезпечивши якісний контроль за господарською діяльністю. Іспанія теж не позбавлена корупції, але щорічний прибуток мережі в кілька мільйонів євро та регулярні всесвітні готельні нагороди говорять самі за себе.

Бонус: 5 найцікавіших готелів мережі Paradores

Parador de Ronda

У самому серці Андалусії, на краю знаменитої ущелини Ель-Тахо, стоїть Parador de Ronda — один із найвідоміших готелів Іспанії. Його зведено на місці колишньої ратуші, просто біля легендарного мосту Пуенте-Нуево, що з’єднує дві частини міста. Відкритий у 1994 році, цей парадор вражає панорамними видами.

Розташований у провінції Куенка, в історичному селищі Аларкон, цей готель займає замок VIII століття, споруджений маврами на скелястому виступі над річкою Хукар. Після століть оборонної історії його перетворили на невеликий, але надзвичайно атмосферний готель. Parador de Alarcón відкрився у 1966 році, зберігши вузькі кам’яні переходи, стародавні башти й автентичний характер середньовічної цитаделі.

Parador de Jaén

Цей парадор височіє над андалузьким містом Хаєн, у межах середньовічного замку Санта-Каталіна, що стоїть на горі висотою понад 800 метрів. Фортеця бере початок із мавританського періоду, а сучасний комплекс поєднує елементи готичної архітектури з модернізованими інтер’єрами. Parador de Jaén відкрився у 1965 році.

Parador de Baiona

Розташований на північному заході Іспанії, у Галісії, на півострові Монтерреал над Атлантичним океаном. Готель відкрили у стінах стародавньої фортеці Кастільйо-де-Монтерреал, що колись захищала узбережжя від піратів і завойовників. Після ретельної реставрації споруду перетворили на розкішний готель, який відкрився у 1966 році.

Parador de Zafra

Розташований у місті Зафра, в автономній спільноті Естремадура, цей готель займає палац герцогів Ферія — монументальну фортецю, зведену у 1437 році на місці колишньої арабської цитаделі. Він відкрився у 1968 році.