Осип Назарук: «Роксоляна» у тіні державної справи, або невідома біографія ідеолога січового руху та журналіста-правника

Осип Назарук (1883–1940), відомий під літературними псевдонімами «Андрій Банашкевич», «Андрій Чекановський» та «Святослав Чужинець», по праву вважається однією з найяскравіших, але водночас найскладніших постатей українського державотворення першої половини XX століття. Його шлях — це драматична еволюція від радикального соціаліста до християнського консерватора та ідеолога гетьманського руху, що відображала бурхливі пошуки національної ідентичності та шляху до незалежності [1.4, 2.2].

На зламі епох: Правник і Січовий Стрілець

Народився Осип Тадейович 31 серпня 1883 року в місті Бучачі на Тернопільщині у родині кушнірського майстра [1.5, 2.1]. Після навчання у Бучацькій та Золочівській гімназіях, він здобув атестат зрілості у Львові (1902 р.) [1.1]. Освіту він продовжив, студіюючи право у Львівському, а потім у Віденському університетах, де став активним членом студентського товариства «Січ» [1.2]. У 1912 році О. Назарук захистив докторат зі світського та церковного права [1.1, 4.2]. До початку Першої світової війни він був активним членом Української радикальної партії (УРП), входячи до її Головної управи протягом 1905–1923 рр. [1.1, 4.2].

З початком Першої світової війни, 6 серпня 1914 року, Назарук вступив до лав Легіону Українських січових стрільців (УСС) у званні старшого десятника [1.1]. Втім, його військова кар’єра почалася з драматичного епізоду: 28 серпня 1914 року його було заарештовано за сфабрикованим звинуваченням у шпигунстві на користь Російської імперії, що призвело до ув’язнення у Станіславі (нині Івано-Франківськ) та перебування у сумнозвісному таборі Талергоф (Австрія) [1.1, 2.2]. На волю він вийшов у грудні того ж року [1.1]. Протягом 1915–1918 рр. О. Назарук очолював Пресову Квартиру УСС, де розгорнув активну публіцистичну діяльність, результатом якої стала ґрунтовна праця «Слідами Українських Січових Стрільців» (1916 р.) [2.1, 4.5].

Державотворець: Міністр ЗУНР та дипломат

У Львові в 1918 році Осип Назарук став членом Української Національної Ради ЗУНР [1.1, 2.1]. Його дипломатичні здібності були затребувані негайно: у листопаді 1918 р. він був делегатом на переговорах у Києві з гетьманом Павлом Скоропадським щодо військової допомоги у боротьбі проти Польщі [1.1, 2.3]. У грудні 1918 – квітні 1919 рр. Назарук очолював ключову структуру — Головне управління преси та пропаганди (на правах окремого міністерства) в урядах Всеволода Чехівського та Сергія Остапенка [1.1].

Цікавий факт (ЦФ 1): Назарук, як представник Директорії, проводив перемовини з представниками Антанти в Одесі. Його “бурхлива” стихійна сила та дотепність, як згадувала Мілена Рудницька, робили його “дуже небезпечним полемістом” на всіх фронтах [1.1, 1.5].

Після воєнних невдач, Назарук емігрував до Відня (листопад 1919 р.), де працював у редакціях часописів «Український прапор» та «Воля» [1.1]. У жовтні 1920 року він був членом делегації ЗУНР під час польсько-радянських перемовин на Ризькій мирній конференції [1.1, 4.2].

За океаном: Гетьманський ідеолог

У серпні 1922 року О. Назарук як надзвичайний представник уряду ЗУНР виїхав до Канади (Вінніпег) [1.1, 4.2]. Під впливом листування з В’ячеславом Липинським, Назарук еволюціонував у своїх поглядах, ставши прихильником монархістсько-гетьманської ідеї [2.2, 4.2].

З 1923 року він переїхав до Сполучених Штатів Америки за дорученням президента Євгена Петрушевича [1.1]. На американському континенті він став одним із головних ідеологів січового руху [1.1, 2.6].

Цікавий факт (ЦФ 2): У 1923–1926 рр. Назарук редагував тижневик «Січ» – орган гетьманського товариства в Чикаґо, а у 1926–1927 рр. був співредактором українського католицького часопису «Америка» у Філадельфії [1.1, 4.1, 4.4]. На 6-му Всесічовому з’їзді в Детройті (липень 1927 р.) він виступив із програмною доповіддю «Сучасне положення українців в Америці» [1.1, 4.4].

Літературна спадщина і «Нова Зоря»

Літературну славу Осипу Назаруку принесла історична повість «Роксоляна» [1.3]. Хоча він задумав її раніше, опублікована вона була у 1930 році після повернення автора до Львова [4.5]. Першою ж відзначеною працею була повість «Князь Ярослав Осмомисл» (1918 р.), яка отримала престижну «Михайлову премію» від товариства «Просвіта» [2.1].

Повернувшись до Львова у 1928 році, Назарук став помітною фігурою в політичному житті Галичини. Він був головним редактором часопису «Нова Зоря» (з січня 1928 до серпня 1939 р.) – офіційного видання Станіславської Митрополії УГКЦ (з 1930 р.) [1.1, 4.4, 4.3]. Він також був серед засновників освітнього товариства «Скала» (1931 р.) [1.1, 4.4].

Цікавий факт (ЦФ 3): Наприкінці 1938 року, попри активну публіцистичну та громадську діяльність, О. Назарук відкрив у Львові власну адвокатську канцелярію [1.1, 2.6].

Після окупації Західної України Червоною армією, 2 жовтня 1939 року, Назарук змушений був виїхати до Варшави, а потім до Кракова, де 31 березня 1940 року помер від інфаркту [1.1, 4.1]. Похований на Раковицькому кладовищі Кракова [1.1]. Його спадщина – публіцистика, що формувала ідеологію української державності, та історична проза – десятиліттями була під забороною радянської цензури, яка вважала його “однозначно ворожим” елементом [2.6].

Аристарх БАНДРУК

Список використаних джерел

1. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ). Осип Назарук – відомий український громадський та політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист (до 140-річчя від дня народження). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/node/6267 (Цитати та факти 1.1).
2. Україна молода. Життя, яскравіше за роман: історія автора «Роксоляни» та організатора Пресової квартири УСС Осипа Назарука. 7 квітня 2020. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.umoloda.kiev.ua/number/3580/196/145134/ (Цитати та факти 1.2, 1.3).
3. Електронний архів Тернопільського національного технічного університету (ELARTU). Васковський Р. Осип Назарук – ідеолог української державності. // Грані. – 1999. – № 3. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/13885/2/ProcNTShTB_2004v1_Vaskovskii_R-Osyp_Nazaruk_ideoloh_241-251.pdf (Цитати та факти 1.4, 2.3).
4. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. ОСИП НАЗАРУК. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.inst-ukr.lviv.ua/files/18/220Nazaruk.pdf (Цитати та факти 1.5).
5. Тернопільська ОУНБ. «Політик і майстер історичної прози»: у Тернопільській ОУНБ діє виставка до 140-річчя від дня народження Осипа Назарука. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tor.gov.ua/list/?type=view&id=19125 (Цитати та факти 2.1).
6. Збруч. Осип Назарук – від радикалізму до консерватизму та монархізму. 31 серпня 2013. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/12223 (Цитати та факти 2.2).
7. Терміново – новини Тернополя. Цього тернополянина радянська влада боялася більше за зброю: історія письменника Осипа Назарука, який представляв Україну в Канаді та США. 3 листопада 2025. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://terminovo.te.ua/news/127115/ (Цитати та факти 2.6).
8. Dovidka.biz.ua. Остап Назарук біографія коротка. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/ostap-nazaruk-biografiya-korotka/ (Цитати та факти 4.1).
9. НБУВ. Народився Осип Назарук, український громадський і політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/node/4256 (Цитати та факти 4.2).
10. Вікіпедія. Нова зоря (газета). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D1%80%D1%8F_(%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%82%D0%B0) (Цитати та факти 4.3).
11. Інститут історії України НАНУ. НАЗАРУК ОСИП ТАДЕЙОВИЧ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://history.org.ua/?termin=Nazaruk_O (Цитати та факти 4.4).
12. Тернопільська обласна бібліотека для молоді. Назарук Осип. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://tobm.org.ua/nazaruk-osyp/ (Цитати та факти 4.5).
13. Вікіпедія. Назарук Осип Тадейович. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%BA_%D0%9E%D1%81%D0%B8%D0%BF_%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 (Цитати та факти 4.7).