Палац Ходкевичів у Млинові: гетьман, винахідник і Біла пані

За 22 кілометри на північний схід від міста Дубно на Рівненщині розташувалося мальовниче селище Млинів, на території якого люди проживали ще в І тис. до н. е. і в історію якого вкарбовано чимало відомих імен, у той чи інший спосіб з Млиновом пов’язаних. Так, тут гостював закоханий у Волинь найбільш плідний письменник в історії польської літератури Юзеф Крашевський, ім’я якого є у "Книзі рекордів Гіннеса" для позначення своєрідного рекорду творчості – понад 600 томів. Через Млинів пролягав шлях однієї з найбільш визначних і яскравих постатей в польському національному пантеоні й водночас національного героя Білорусі та США Тадеуша Костюшка. Ця місцина на деякий час стала домом для українського громадського діяча і поета Данила Братковського, який брав участь у народно-визвольному русі проти поляків та мав зв'язки з козацькими ватажками Семеном Палієм, Самійлом Самусем та Захаром Іскрою.

Славний чоловік Григорій Ходкевич

Григорій Ходкевич, фото: Вікіпедія

У 1566 році Млинів – як посаг представниці українського магнатського роду Вишневецьких Катерини Вишневецької – став власністю одного з найвідоміших представників свого роду – магната, литовського гетьмана, талановитого воєначальника та відомого державного діяча Григорія Ходкевича. Ревний противник Люблінської унії, який на знак протесту проти об’єднання з Польщею в Річ Посполиту 1569 року відмовився від усіх державних посад, Григорій Ходкевич увійшов в історію також як фундатор типографії в Заблудові (нині місто в північно-східній Польщі), що мала друкувати книжки  з використанням кириличних шрифтів, та чи не головний ініціатор поїздки до Москви українського культурно-освітнього діяча, письменника і перекладача, ченця Ісайї Кам’янчанина – офіційним завданням якого став пошук рукописів і книжок, що могли бути корисними для православних русинів. До речі, до роботи в типографії Григорій Ходкевич запросив  і чергових утікачів з Москви – Івана Федоровича (Федорова) та Петра Мстиславця. Саме тут були надруковані "Учительне Євангеліє" і "Псалтир з Часословецем".

Як у Млинові з’явився палац і що з ним сталося

фото: rivne1.tv

Будівництво палацу розпочалося у 1790-х рр. на березі річки Ікви. Вважається, що ініціаторкою будівництва родового гнізда Людвики (доньки гетьмана великого коронного і краківського воєводи Вацлава Жевуського та Анни Любомирської) та Яна Миколая Ходкевичів у Млинові, які вподобали для цього місце на високому розлогому пагорбі, над річкою, у полоні розкішних дерев, була графиня Людвика Ходкевич. Саме на її замовлення  придворний архітектор польського короля Єфраїм Шредер створив проєкт палацового ансамблю. За задумом Шредера, млинівська садиба Ходкевичів мала вивищуватися на два поверхи й мати високий дах. На головному фасаді вхід мав бути оформлений чотирма колонами корінфського ордера, а на задньому – два ризаліти. На зображеннях плану Шлегеля видно його досить оригінальне рішення – зробити внутрішні сходи у вигляді кола. Однак з незрозумілих причин Людвика Ходкевич від цього проєкту відмовилася. 

Відтак втілити ідею палацу був запрошений варшавський архітектор Кароль Шютц, який лише дещо переробив проєкт свого попередника. Наприклад, замість чотирьох колон на головному фасаді – стало шість. А от елементи декору майже не відрізнялися від тих, які пропонував Шредер. Завершилося будівництво – уже під наглядом архітектора Яна Слонєвського – на початку ХІХ століття. 

Монументальна мурована споруда з шістьома колонами на головному вході відповідала архітектурному стилю класицизму. До колонади з обох боків і по центру вели під'їзні доріжки. На фронтоні ризаліту виднівся родовий герб власників маєтку – родини Ходкевичів. На фасадах у проміжках між вікнами виділялися пілястри. За часів проживання в палаці його фундаторки – Людвики Ходкевич, садиба отримала багатий внутрішній декор: розписи стін та стелі на різні сюжети, ліпнину з рослинними мотивами й інше.  

Крім садиби палацовий ансамбль Ходкевичів складали пейзажний парк зі скульптурами, музичний павільйон Темплум, замислений первісно для музичних цілей, але згодом перетворений у літній салон, "Філософський будиночок", костел, павільйон "Літня кухня" з їдальнею, стайня для коней та тунелі під палацом.

Особливої краси палацовому комплексу Ходкевичів надавав пейзажний парк. Господиня садиби Людвика Ходкевич задумала, аби парк мав вигляд "італійського саду" і для цього замовила цілий ряд дерев, кущів та квітів. Відтак поблизу садиби висадили італійські, ломбардські та бальзамічні тополі, а також липи, вишні, берези, осики, граби, клени, горобину, ліщину, тиси, яблуні, сливи, ялівці, жасмин, бузок, виноград, та багато різноманітних квітів. Закладенням парку займався  відомий садівник Діонісій Маклер. Таку, створену руками людей, красу Млинів бачив уперше.

У 1915 році крізь Млинів пролягла лінія фронту Першої світової Війни. Палац зазнав руйнувань, адже перебував у стані боїв упродовж дев'яти місяців - в маєток потрапило 138 артилерійських снарядів. 

У травні 1919 року у палац увірвався революційний загін. Графиню Юлію Ходкевич та її доньку вбили.

Велику резиденцію знищили і розграбували. До наших днів зберігся флігель (бічна прибудова до головної споруди, "крило" цієї споруди). У 1977 році в приміщенні збереженого малого палацу заснували Млинівськй краєзнавчий музей.

"Філософський будиночок" і Олександр Ходкевич

"Філософський" будиночок у Млинові. Фото з книги Афтанази “Історії резиденцій на давніх окраїнах Речі Посполитої”, фото: Фотографії Старого Львова

Про "Філософський будиночок" варто сказати окремо. Саме тут любив проводити час син Людвики та Яна Миколая Ходкевичів Олександр. Властиво, цей павільйон він і збудував ще за часів графині. "Філософським будиночком" споруду назвали сучасники. Це був такий собі мініпалац, чудернацький зовні й розкішний усередині, з оштукатуреними під скельний камінь стінами, гонтовим дахом, а з боку каналу — стіною з низкою напівкруглих отворів. До будиночка прилягала печера, збудована з глини й землі з додаванням якихось хімічних домішок., що складалася з кількох аркад на різних рівнях і використовувалася Ходкевичем для наукових експериментів. У пізніші часи її використовували як спуск по крутому схилу до стежки вздовж каналу. Над входом до павільйону висіла кам’яна табличка з незрозумілими арабськими написами, що додавало будівлі ще більшої загадковості. Всередині будиночок мав окремі багато оздоблені житлові кімнати, передпокій, їдальню та гардеробну. Окремо було облаштовано приміщення для дослідів та зберігання реактивів. Натхненний модними науковими віяннями XVIII століття, Олександр Ходкевич любив проводити час за науковими експериментами.

Пишуть, що Ходкевич стояв біля витоків створення сучасного дефібрилятора — приладу для ліквідації порушення серцевої діяльності шляхом впливу на серце електричного імпульсу. У галузі фізики займався зокрема побудовою повітряного термометра й спеціального телескопа для вимірювання відстані та метеорологічних спостережень. У галузі хімії підготував семитомний підручник, розрахований на учнів ліцеїв та вищих шкіл і зробив кілька відкриттів (приміром, що йод можна отримати з фукусу (вид водоростей), а калій — з калійних солей).  Олександр Ходкевич видав перший у Польщі посібник з пивоваріння, у якому вмістив не лише рецепти унікального пива, а й описав і зобразив у малюнках технологію виготовлення напою, обладнання броварні тощо – книгу, якою користуються і нинішні броварі. Займався фармацією, мінералогією, колекціонуванням, театральною критикою, писав драми. Досліджував таємниці життя й смерті, зокрема й з’яву привида своєї вбитої сестри, намагаючись знайти цьому наукове пояснення.

Фантом палацу у Млинові

Розалія Любомирська, уроджена Ходкевич, фото: Вікіпедія

Відомий польський письменник, краєзнавець, енциклопедист та мемуарист Юзеф Дунін-Карвицький, якому випало бувати у Млинові, у своїх записах стверджував, що одного разу вранці  Людвика Ходкевич сиділа за столиком на першому поверсі палацу та обмірковувала плани на день. Раптом двері з грюкотом розчинились. Людвика злякалася і пішла подивитися, хто б  це міг бути. Однак – нікого не побачила. Тоді почала зазирати в кожну кімнату, сподіваючись знайти того нахабного жартуна. В одній її чекала несподіванка: там вона побачила постать своєї 26-літньої доньки княгині Розалії Любомирської. Фантом мав вигляд справжньої живої дівчини, але з  головою, відділеною від тулуба. Від побаченого жінка заніміла, а коли почала гукати на поміч, то привид, як туман, поволі щез.

Рідні та знайомі почала переконувати Людвику, що це  був лише сон. Однак яким же було здивування родини Ходкевичів, коли через певний час до них долетіла із Франції сумна звістка: їхню дочку Розалію, яка була близькою подругою і сподвижницею французької королеви, дружини Людовика XVІ Марії-Антуанетти, в Парижі гільйотинували якобінці. Разом із королевою. Понад те, страта відбулася в той самий день і ту саму годину, коли в далекому від Франції Млинові з’явився фантом, який, по суті, сповістив про вбивство.