Рецензія на фільм «Абатство Даунтон: Величний фінал»

Поки Голлівуд останнє десятиліття клепає численні сиквели й рімейки сумнівної художньої цінності, британський кінематограф з високо піднятою головою зняв успішну кінотрилогію, що стала продовженням культового історичного серіалу «Абатство Даунтон». Як не дивно, усі ці фільми підкорили й глядачів, й кінокритиків, і заключна частина під назвою «Абатство Даунтон: Величний фінал» не стала винятком. Адже після її перегляду хочеться незмінно аплодувати кожному й кожній, хто брав участь у створенні цього чудового й душевного фільму.

Прем'єра серіалу «Абатство Даунтон», що розповідає про життя аристократичної англійської родини Кроулі на тлі різноманітних історичних подій першої половини 20 століття, відбулася у 2010 році, за рік до ще одного хітового серіалу «Гра престолів», тож вони йшли по телебаченню в один період. Але поки «Гра престолів» намагалася розважити глядача інтимними сценами, вбивствами й драконами, «Абатство Даунтон» показувало щоденне життя аристократів та їхньої прислуги, що постійно змінювалося, їхні сімейні та любовні переживання, дружбу й зради, і зрештою ця історія завершилася без скандалів та вимог перезняти фінальний сезон. Бо фінальний сезон був чудовим, а далі послідували не менш чудові фільми, що є величезною рідкістю в історії серіалів, які намагалися підкорити великий екран (наприклад, популярний серіал «Секс і місто» отримав лише два фільми, які публіка зустріла досить прохолодно). Тож якщо ви досі не бачили повнометражні продовження «Абатства Даунтон», хоча полюбили цей серіал, то ви багато втрачаєте.

Події серіалу стартували у 1912 році, адже в першій серії Кроулі дізнаються про катастрофу Титаніка, де загинув їхній спадкоємець, а стрічка «Абатство Даунтон: Величний фінал» переносить нас вже у 1930-ті роки, тож нам показують дві декади з життя героїв, яке навіть без драконів було сповнене захоплюючими подіями. У центрі сюжету третього фільму знаходиться розлучення леді Мері (Мішель Докері), яку кинув зрадливий чоловік (це було лише питання часу, адже він був відсутній у другому фільмі), а в ті роки це було великим скандалом для аристократичної родини. Вона може стати персоною нон ґрата для вищого суспільства, але родина робить усе, щоб підтримати й не допустити цього. Бо вони Кроулі, а Кроулі завжди стоять горою одне за одного, хоча й не завжди мають однакову думку і періодично сперечаються у своїй британській манері, проте завжди роблять це з любові й прагнення зберегти їхній спільний спадок.

Цікаво, що для попередніх фільмів «Абатство Даунтон» і «Абатство Даунтон: Нова епоха» творець серіалу Джуліан Феллоуз вигадував масштабні події, як приїзд короля та королеви Великої Британії, зйомки кіно в Даунтоні та подорож у Францію, проте у заключній частині франшизи «Абатство Даунтон: Величний фінал» він вирішив сконцентруватися на родині Кроулі та прислузі, що стали нам усім рідними за ці 15 років. Але сценарій тримає планку, тож навіть без таких великих подій дивитися цю костюмовану драму надзвичайно цікаво. І це не лише моя думка, адже фінальна стрічка отримала оцінку 7,4 на сайті IMDb, обійшовши значно популярніші й прибутковіші блокбастери року «Майнкрафт», «Супермен», «Світ Юрського періоду 4» та «Ліло і Стіч». Бо великі бюджети й великі прибутки — це ще не все, і Феллоуз завжди це знав. Ті фільми забуваються, щойно виходиш з кінотеатру, проте «Абатство Даунтон» ще довго житиме в серцях глядачів.

Тож творець серіалу підводить історію кожного з персонажів — графа й графині Ґрентем (Г'ю Бонневілль і Елізабет МакҐоверн), леді Мері та леді Едіт (Мішель Докері й Лаура Кармайкл), Тома Бренсона (Аллен Ліч), леді Ізобель Мертон (Пенелопа Вілтон), містера Карсона та місіс Г'юз (Джим Картер і Філліс Логан), містера та місіс Бейтс (Брендан Койл і Джоенн Фроґґатт), місіс Патмор (Леслі Нікол), Дейзі (Софі МакШера), Томаса (Роб Джеймс-Колльєр), містера Моузлі і місіс Бакстер (Кевін Дойл і Ракель Кессіді) — до свого логічного фіналу, і вас точно порадує те, як усе обернеться для кожного з них, що нечасто буває в таких довгих франшизах (чимало серіалів так і не знайшли для своїх героїв правильний хепі-енд). За ці роки ці актори стали нероздільними зі своїми персонажами, навряд чи вони зіграють більш відомих героїв, і це зовсім не погано, адже ці персонажі стільки всього пройшли, стільки всього пережили, стільки боролися за краще життя для себе та наступного покоління, що ними неможливо не захоплюватися.

Особливо хочеться відзначити леді Едіт, адже протягом серіалу її часто недооцінювали, а в заключному фільмі дали нарешті проявити весь свій розум і характер, а ще у неї (нарешті!) прекрасний гардероб. Та й вони з Мері вже стали дорослими й зрозуміли, щоб потрібно не ставити одна одній палки в колеса й не заздрити, а бути собою й підтримувати одна одну. Сибіл ними б пишалася. Як вона пишалася б і Дейзі, яка від помічниці стала головною кухаркою, що тепер готуватиме звані вечері для іменитих аристократів. І ще вона точно пишалася б своїм батьком, графом Ґрентемом, який вчасно пішов на пенсію, щоб зберегти Даунтон. Адже це завжди було метою та мрією всього його життя.

Неможливо не згадати наприкінці леді Вайолет Кроулі, яка була однією з найкращих героїнь не тільки серіалу, а й взагалі сучасного британського телебачення. Саме пам'яті Меґґі Сміт присвячено «Абатство Даунтон: Величний фінал», і її незрима присутність відчувається протягом усього фільму. Графиня-вдова завжди знала, що Мері стане новою головою родини, тож вона була б задоволена таким фіналом. Але не забудьте про хустинки, бо в останній сцені неможливо втримати сльози.