«Цікава філософія» в норвезькому антуражі від Юстейна Ґордера

Словосполучення «норвезька література» напевне асоціюватиметься у не заглибленого в тему читача з іменами класиків — Кнута Гамсуна та, може, ще Генріка Ібсена. Твори першого доволі непогано представлені в українських перекладах нової доби різними видавництвами. Це тішить, та й положення зобов’язує — лауреат Нобелівської премії 1920 року за твір «Плоди землі». Ібсен сучасних видавців цікавить значно менше, вочевидь, як і читачів (бо й охочих до п’єс не так багато, як споживачів повістей та романів).

Та якби хтось зайнявся підрахунком норвезьких творів, наявних на полицях сучасних книголюбів в Україні, то в його рейтингу лідером із великим відривом виявився б Юстейн Ґордер. Не надто впізнаване ім’я? Можливо. Зате його провідний твір «Світ Софії» відомий значно краще. Адже ця книга є без перебільшення унікальною. Понад 500 сторінок філософії для підлітків, поданої у формі детективної історії: 14-річна Софія отримує загадкові листи, у яких просто й доступно викладено доктрини мислителів від античності до сьогодення (де, щоправда, із серйозною філософію давно вже скрутно).

Виданий 1991 року, цей твір Юстейна Ґордера практично відразу став світовим бестселером і був перекладений чотирма десятками мов. На пострадянському просторі пригоди Софії у світі філософії в російському перекладі вперше вийшли 1997 року. А українською книгу переклали 2007-го, й відтоді перевидавали неодноразово, не менш як п’ять разів, востаннє — 2023-го.

Для популяризаторського посібника з філософії (а саме таким і був задум автора, колишнього викладача любомудрості: написати щось на кшталт допоміжного підручника з не надто популярної, але необхідної для майбутніх студентів дисципліни) — більш ніж непогано. Український переклад зробила Наталія Іваничук, невтомна тлумачка норвезьких (утім, також і німецьких, і шведських) літературних творів загалом і творчого спадку Юстейна Ґордера зокрема.

Звісно, у книжки знайшлися й критики, зокрема стосовно методики викладання історії філософської думки. А прискіпливі знавці виявили й кілька історичних ляпів у автора. Втім, критикувати його можна, а от порівняти особливо нема з ким — інших зіставних популяризаторів філософії для молодої аудиторії (до якої можна легко долучитися в будь-якому віці) в літературному світі не так багато.

Лунали в соцмережах, іще в часи перших видань книги, й сумніви в якості перекладу, — але, знов-таки, порівнювати нема з чим, тим паче якщо спробувати порівняти з норвезьким оригіналом. Можна додати, що «Світ Софії» двічі перенесли на екран: 1999-го — як найдорожчий норвезький фільм у жанрі фентезі та фантастики «Коридори часу», й того ж року — як однойменний восьмисерійний телефільм.

Загалом для занурення у світ норвезької літератури варто дослухатися до порад її пристрасної фанатки Наталії Іваничук. У давньому, ще за 2012 рік, пості для літературного сайту «Читомо» вона виклала цілий список «Топ-10 норвезьких авторів, вартих читання». Серед яких вищезгаданий Кнут Гамсун — на третьому місці й «не потребує реклами, неперевершений письменник». Головний герой цієї статті Юстейн Ґордер розташувався на сьомому з приміткою: «Українською перекладено майже все. Найцікавіші в художньому сенсі романи «Світ Софії», «Помаранчева дівчинка», «Замок в Піренеях». Хто автор майже всіх перекладів — здогадатися неважко.

Можна сподіватися, що народжений 1952 року герр Юстейн, з огляду на високі показники соціального розвитку його рідної країни, проживе довго й, відповідно, напише ще не один твір. Щодо його «Замку в Піренеях», то цю книжку, зовсім іншого порівняно зі «Світом Софії» формату і за змістом, і за обсягом, варто читати тим, хто або вже бував у Норвегії, або ретельно планує туди подорож. Хай нікого не збиває з пантелику назва — жодних Піренеїв у книзі не буде (ерудований читач вгадає або докопається, що річ тут в алюзії на однойменну картину сюрреаліста Рене Магрітта), а дія у знов-таки епістолярному жанрі (але не у вигляді листів, як у випадку із Софією, а в переписці вже багатьма майже забутими імейлами) відбуватиметься виключно на тлі чудових норвезьких ландшафтів із конкретними прив’язками до місцевості — такий собі літературний путівник країною гір та фіордів.

І якщо в навчальній книзі знайшлося місце детективу, то в цій — містиці, котра зрештою може виявитись і подорожами в часі, й викривленням простору, якими можна пояснити природу загадкової Брусничної Жінки, що добряче оживляє на перший погляд банальний сюжет роману. (Тут уже хто як трактуватиме трохи навіть моторошну розв’язку ніби й нуднуватої історії любовних стосунків двох уже немолодих, колись закоханих одне в одного людей). Утім, як і у випадку із Софією, викладач філософії не зраджує себе — конфлікт двох героїв багато в чому полягає у світоглядних розбіжностях (насамперед атеїзм проти релігійності), яким присвячено чимало місця в їхній електронній переписці (це ж треба, виявляється, навіть цей бездушний замінник тепло-лампових паперових листів був куди змістовнішим за сучасні короткі меседжі).

Стверджуючи, що українською у Юстейна перекладено майже все, Наталія Іваничук не надто перебільшувала. Наразі доступними є принаймні вісім книжок автора (з творчого доробку у два десятки творів). Це значно більше, ніж зазвичай представлено сучасних майстрів світової літератури на українських книжкових полицях.