Рецензія на фільм «Жодного вибору»

Пошуки роботи можуть бути дуже стресовим періодом у житті будь-якої людини. Особливо, якщо на її плечах відповідальність за свою родину та іпотека за будинок свого дитинства, який дуже не хочеться продавати. Але співбесіди тягнуться й тягнуться, а перспектив ніяких... І тоді в голову починають лізти жахливі думки... Саме про таку небезпечну ситуацію розповідає культовий південнокорейський режисер Пак Чхан Ук у своєму новому фільмі «Жодного вибору», де він майстерно поєднує напружений трилер з чорною комедією.

У сучасному світі, де начебто класовість залишилася у минулому, статус людини в суспільстві — та все її життя — визначає робота. Так було і в Ман-су, головного героя стрічки «Жодного вибору». Він багато років пропрацював на паперовій фабриці, мав гарну зарплату, тож його дружина виховувала дітей та була домогосподаркою. Вони взяли в кредит будинок його дитинства, куди він вклав багато сил та любові, мали дві престижні машини, діти навчалися у кращих репетиторів, у дворі бігали дві чарівні собаки... Аж раптом на роботі відбувається скорочення, і тепер Ман-су безробітний. Схожі історії щодня трапляються в різних країнах, адже багато процесів автоматизовують заради підвищення ефективності, а тоді керівники масово звільняють людей. І ці люди, які пропрацювали на одному місці все своє життя, опиняються посеред чорної діри, що засмоктує їх, бо вони й гадки не мають, як шукати нову роботу, й не знають, як працювати в іншій галузі. Це вибиває землю з-під ніг. Тож тепер Ман-су з усіх сил намагається знайти вихід з жахливої ситуації, щоб його родина не втратила будинок. І він його знаходить.

Відсутність грошей інколи штовхає людей переступити межу й опинитися по той бік закону, і Ман-су опиняється саме в їхньому числі. Але він не хоче грабувати багатіїв чи банк, ні, він просто хоче знову працювати на паперовій фабриці. Проте конкуренція на ринку праці зростає, тож одного дня він вирішує... прибрати можливих конкурентів. Вигадавши підставну компанію, Ман-су вивчає резюме потенційних кандидатів, а тоді друкує на 3D-принтері пістолет й вирушає на полювання. Проте він ще ніколи не чинив злочину, тим більше нікого не вбивав, тож його плани постійно перетворюються на вбивчий фарс, де невідомо, чи вдасться йому скоїти заплановане, чи він сам опиниться в морзі після таких пригод.

Фільм «Жодного вибору» не дарма порівнюють з оскароносною стрічкою ще одного південнокорейського режисера Пона Чжуна Хо «Паразити». Тут теж велику роль у мотивації головного героя відіграє бажання отримати гарну роботу й мати статус у суспільстві, що підводить його до вбивства. Усе це наштовхує на думку, чи все там добре в Південній Кореї, раз кінематографісти показують таку жорстоку безвихідь від безробіття на великому екрані. Одразу згадується і популярний серіал «Гра в кальмара» зі схожою тематикою... До речі, роль Ман-су якраз переконливо грає актор Лі Бен Хон, який втілював Фронтмена у «Грі в кальмара». Тільки там він був впевненим у собі головним антагоністом, який керував долями людей, а тут він періодично нагадує переляканого оленя, якого засліпило світло від фар автомобіля, і тепер він таранить його з величезною силою, завдаючи й собі ран. Чи зможе він таким чином отримати омріяну роботу? Чи буде воно того варте наприкінці?

Якщо вам сподобалися «Паразити» й «Гра в кальмара», то у «Жодного вибору» теж є гарний шанс вас порадувати. Проте новий фільм Пака Чхана Ука вже не здається такою свіжою та революційною критикою сучасного суспільства, як стрічка Пона Чжуна Хо чи серіал від Netflix. Однак цей досить захоплюючий сатиричний трилер вже отримав три номінації на премію «Золотий глобус», включаючи номінацію в категорії найкращий іноземний фільм, і очікується, що Американська кіноакадемія також відмітить його такою ж номінацією на «Оскар».