Повний келих санкцій: як Україна домоглася дискваліфікації "путінських" вин у США

Українська дипломатія провела ювелірну операцію, цього разу – не під софітами і телекамерами, а на, здавалося б, нейтральному закритому винному конкурсі в Сан-Франциско.

Ключовою зброєю стали не гучні заяви, а моніторинг ЗМІ, робота з партнерами та вміння використати пихатість росіян проти них самих.

Ось як все починалося.

У листопаді російські чиновники з помітним ентузіазмом розповіли: російські вина вперше масово потрапили на один із найавторитетніших дегустаційних конкурсів США – San Francisco International Wine Competition.

Спецпредставник президента РФ Борис Тітов, галузеві функціонери та профільні медіа подавали це як політичний сигнал: мовляв, "бар’єри падають", "ніякої ізоляції немає", російське вино знову на Заході.​.

Росіяни не просто інформували – вони хизувалися.

Російське видання "Коммерсант" та профільні ресурси детально описували схеми обходу заборони імпорту російського алкоголю до США, давши їй назву "Операція "Челнок".

Майже сотню пляшок везли з паспортом третьої країни як особистий багаж через Грузію, Катар та ОАЕ.

Примітно, що росіяни абсолютно не стидалися своєї ідеї провезти на конкурс вино справжньою контрабандою.

Розглядали й альтернативний варіант операції за назвою "Мексиканський койот", із доставкою вина через американський кордон "койотом", тобто людиною, яка нелегально переправляє людей або товари до США через мексиканський кордон.

Від цього варіанта відмовилися – але не через те, що це є прямим порушенням американського законодавства, а через "складність координації".

Російські акцизні марки заклеювали стікерами "Не для продажу" різними мовами, російське вино перемішувалося з грузинським та ізраїльським, щоб надати легшого вигляду нібито "колекційному" постачанню.​.

Так маскували вино, щоби уникнути санкцій.

Фото з гордістю оприлюднили у "Комерсанті".

Окрема деталь: серед учасників були не випадкові господарства, а ключові елементи путінської "винної імперії" – "Криница" та "Усадьба Дивноморское" біля знаменитого "палацу Путіна" в Геленджику.

А ще – виноробні, які ЗМІ пов’язують з патріархом Кирилом, головою "Сбербанку" Германом Грефом та іншими представниками російської еліти.

Саме ці об’єкти раніше описувалися у розслідуваннях медіа як дорогі іграшки кремлівської верхівки, що фінансуються структурами банку "Россия" на тлі війни й бюджетного дефіциту.

Дипломатичне айкідо: як пиха перетворюється на доказ.

Коли ці матеріали опинилися в полі зору дипломатів з генерального консульства України в Сан-Франциско, стало очевидно: йдеться не просто про "виноробство поза політикою", а про спробу Кремля показати світові, що навіть під санкціями його елітні вина спокійно отримують визнання у США.​ Далі почалася робота з деталями:.

проаналізовано російські публікації, список виноробень, маршрути ввезення вина до США й прямі свідчення про обхід санкцій;​.

звірено ці дані з американським санкційним режимом, який із березня 2022 року прямо забороняє імпорт алкогольної продукції російського походження; з 2014 року запроваджує заборону на імпорт до Сполучених Штатів будь-яких товарів з Криму;.

підготовлено звернення до організаторів конкурсу – The Tasting Alliance – з фактажною базою та акцентом на правових і репутаційних ризиках.

Паралельно до процесу залучили друзів України в Каліфорнії.

Велику допомогу надав конгресмен Майк Томпсон, який представляє винний регіон Напа та є співголовою Конгресового винного кокусу, та інші американські політики, що добре розуміють як винну галузь, так і контекст війни, а також місцеві активісти Деббі Альтер-Старр та Енді Старр, співзасновники ініціативи Napa Valley To Ukraine.

Ключовий прийом цього "дипломатичного айкідо" полягав у тому, що українська сторона не висувала гучних звинувачень.

Організаторам просто показали те, чим росіяни самі вихвалялися: їхні ж цитати про обходи санкцій, назви виноробень, пов’язаних із Путіним та іншим вищим керівництвом, і контекст пропагандистського "винного прориву".​.

Звісно, зверхнє ставлення до американців також не могло не зіграти проти самих росіян.

Рішення Сан-Франциско: "винний прорив" скасовано.

Після внутрішніх консультацій із юристами та керівництвом The Tasting Alliance оприлюднив офіційну заяву.

San Francisco International Wine Competition визначив, що "15 російських виноробень були помилково допущені до участі у конкурсі 2025 року" і що "ці виноробні не мають права брати участь через санкції США, запроваджені у відповідь на вторгнення Росії в Україну".​.

Російські виноробні формально відсторонили від конкурсу, їхні зразки не будуть оцінюватися та мають бути знищені, а організатори публічно взяли на себе відповідальність за початковий допуск.

В акаунтах конкурсу в соцмережах з’явився прямий, недвозначний меседж: рішення ухвалено саме через санкційні обмеження, пов’язані з агресією РФ проти України.​.

На цьому тлі російська риторика виглядала особливо контрастно.

Ще за кілька днів до оголошення результатів російська Асоціація виноградарів і виноробів (АВВР) писала про "безпрецедентну участь 95 російських вин", ділилася очікуваннями "перемог" та підкреслювала символічне значення конкурсу в Сан-Франциско.

Після дискваліфікації російська АВВР змушена була визнати: організатори вирішили зняти всі російські вина, а отримані оцінки оприлюднені не будуть.​.

Більше, ніж історія про кілька ящиків вина.

Ця історія – про боротьбу за рамки.

Росія намагається довести, що попри війну та санкції вона залишається "нормальним" учасником міжнародної спільноти: мовляв, її елітні вина отримують медалі в Сан‑Франциско, її бізнес бере участь у престижних заходах, а її "винні Діснейленди" на Чорному морі – це всього лише туризм і гастрономія.​.

Більше того, це небезпечна спроба представити захоплені виноробні в Криму як російські та легалізувати цей наратив.

Україна ж наполягає: не можна відокремити ці глянцеві історії від реальності – обстрілів українських міст, окупованого Криму, зруйнованих виноградників на півдні та використання захоплених активів на користь російського ринку.

Коли вина з маєтків поруч із путінським "палацом" виходять на американський конкурс, це не "поза політикою".​.

San Francisco International Wine Competition, можливо, не планував опинитися в епіцентрі геополітичної історії.

Але завдяки роботі українських дипломатів він став важливим черговим прецедентом: коли факти покладені на стіл, авторитетна інституція визнає помилку, коригує рішення й відкрито посилається на санкції.​.

Цей кейс демонструє кілька важливих висновків.

По-перше, санкції реально працюють там, де є політична воля й уважне ставлення до деталей.

Вони не обмежуються списками в офіційних документах – вони доходять навіть до дегустаційних залів у Сан-Франциско, якщо хтось готовий вчасно поставити правильне питання.

По-друге, сила України – у коаліціях.

Генконсульство, українська громада, локальні ініціативи на кшталт Napa Valley To Ukraine, американські політики, які мають авторитет у професійній спільноті, – разом вони створили критичну масу, яку неможливо було проігнорувати.

По-третє, українська дипломатія вміє використовувати проти РФ саме те, чим вона хизується.

Росія детально описала свої схеми обходу санкцій – Україна уважно прочитала, переклала мовою права та етики й домоглася рішення, яке зруйнувало кремлівський "винний прорив".

У підсумку Росія отримала не медалі, а публічне приниження.

Її вина офіційно визнані небажаними на одному з найпрестижніших винних конкурсів США через санкції, запроваджені за агресію проти України.

А Україна показала ще один приклад того, як системна дипломатія перетворює навіть нішевий майданчик на поле, де правила все ж таки мають значення.

Автор: Дмитро Кушнерук,.

генеральний консул України у Сан-Франциско.