Шампанське, мазурки та конфетті, або як львів’яни “пропивали” старий рік сто років тому

Початок XX століття у Львові — це час, коли Новий рік (або Сильвестр) остаточно вийшов за межі родинних віталень у публічний простір. Головним центром тяжіння 31 грудня була вулиця Академічна (нині — проспект Шевченка) та площа Марійська (нині — Міцкевича) [1].

Найпрестижнішою локацією вважався готель «Жорж» (пл. Міцкевича, 1). У 1901 році після перебудови за проєктом бюро Фельнера і Гельмера він став епіцентром світського життя. Бал тут починався о 21:00. Цікавий факт: тогочасні львівські гурмани вважали за краще замовляти вино не пляшками, а «батареями», що вишиковувалися на столах за зростом — від найменшої до найбільшої [5]. Меню обов’язково включало фазанів, омарів та знамените французьке шампанське, яке охолоджували у срібних відерцях з льодом, принесеним з річки Полтва (хоч вона вже й була схована в колектор) [2, 8].

Для середнього класу — чиновників та інтелігенції — ідеальним місцем був готель «Брістоль» (вул. Академічна, 19 — нині пр. Шевченка, 21). Тут панувала більш розкута атмосфера. Опівночі, коли годинник на Ратуші брав останню ноту, в залі за традицією на 60 секунд гасили світло — це називали «хвилиною для поцілунків», після чого оркестр врізав гучну мазурку [3]. Цікавий факт: у «Брістолі» на Новий рік 1904 року вперше застосували електричні гірлянди, що викликало справжній фурор серед львів’янок [8].

Традиція “Сильвестра” мала і кулінарний символ — коропа. Вважалося, що луска святкового коропа, ретельно висушена та покладена в гаманець, принесе багатство наступного року [4]. На вулицях міста, попри морози, працювали кіоски з гарячим пуншем. У газеті «Kurjer Lwowski» за 1 січня 1905 року згадується, що молодь часто розважалася «конфетті-війнами». Цікаво, що конфетті тоді продавали не пакетами, а спеціальними великими мішками, і за ніч бруківка на вул. Карла Людвіга (пр. Свободи) вкривалася шаром паперу завтовшки в кілька сантиметрів [6].

Якщо ви хотіли зустріти Новий рік з богемою, шлях пролягав до «Касино Міського» (вул. Академічна, 13 — нині пр. Шевченка, 13). Саме тут відбувалися найгучніші маскаради. Цікавий факт: правила етикету дозволяли дамам на маскарадах бути без супроводу чоловіків, що в звичайні дні вважалося неприпустимим [7].

Завершувалося святкування зазвичай «білим сніданком» (snіadanie białe) о 5-й чи 6-й ранку. Виснажені танцями гості переходили до кав’ярні «Монополь» (на розі пр. Шевченка та пл. Міцкевича, будівля не збереглася), де подавали гарячий борщок, флячки або міцну каву, щоб «протверезити» організм перед першою ранковою месою в Латинській Катедрі [1, 9].

Для тих, хто не потрапив на бали, розваги пропонувала ковзанка в Стрийському парку або на ставу Димета (район нинішньої вул. Сахарова). Там влаштовували «бал на льоду» з живим оркестром, а дерева навколо прикрашали паперовими ліхтариками [3, 10].

Наталка СТУДНЯ

Список використаних джерел:

1. Лильо І., Лильо-Откович З. Прогулянка Львовом. Путівник. — К.: Балтія-Друк, 2005. — С. 48-52 (Опис кав’ярень та готелів).

2. Котлобулатова І. Львів на фотографії. 1860-2006. — Львів: Центр Європи, 2006. — С. 112 (Фото та опис ілюмінації готелів).

3. Козицький А. (ред.) Енциклопедія Львова. Том 2. — Львів: Літопис, 2008. — С. 345-348 (Традиції дозвілля та Сильвестр).

4. Центр міської історії Східної Європи. Проект “Інтерактивний Львів”. Стаття: “Культура відпочинку в австрійському Львові” [lvivcenter.org].

5. Gazeta Lwowska. — Випуск від 31 грудня 1910 року. — С. 3 (Реклама новорічних меню та винних льохів).

6. Kurjer Lwowski. — Випуск від 2 січня 1905 року. — С. 2 (Опис вуличних розваг та конфетті).

7. Мудрий М. Львів: місто, суспільство, культура. — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 1999. — С. 156-160 (Соціальні норми на балах).

8. Харчук Х. Архітектура готелів Львова кінця XIX — початку XX ст. — Львів, 2008. — С. 74 (Технічне оснащення готелів).

9. Стаття: “Кав’ярні старого Львова” // Сайт «Фотографії старого Львова» [photo-lviv.in.ua/kavyarni-staroho-lvo-va/].

10. Діло. — Число від 2 січня 1912 року. — С. 4 (Репортаж про новорічні вечірки).