Книжковий інфобум – 2025: найкращі твори із понад 100

Щоби популяризувати твори українських авторів та сенси, які вони несуть читачам у складний період російсько-української війни, цього року Укрінформ започаткував  Національний рейтинг «Книжковий інфобум – 2025». Днями  оголосили переможців.

До довгого списку прискіпливо внесли загалом 118 книг, надрукованих упродовж року видавництвами Харкова, Києва, Одеси, Львова, Чернівців, Івано-Франківська, Тернополя, Житомира, Ужгорода та Бучі. Із цього числа 14 експертів обрали найнайкращих: книгу для дітей та юнацтва; поетичну; прозову та книгу публіцистики, нонфікшн.  У кожній із цих чотирьох номінацій також  був «Вибір Укрінформу».

Перший книжковий рейтинг Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», за аналогією до відомої приказки, не став глевким. Бо маємо велике число нових достойних творів української літератури і розуміння, що в період збройного відстоювання незалежності України важливо тримати форпости ідентичності та культури. А дислокуються вони і в тилу, і  на фронті. Серед переможців рейтингу «Книжковий інфобум –2025» троє військовослужбовців, а в довгому списку та сучасному літературному процесі – помітно більше.

Генеральний директор Укрінформу Сергій Череватий підкреслив, що нові книжки українських авторів є  літописом нинішніх подій та маркером життєздатності нації. «Укрінформ завжди готовий  розповідати про цю діяльність, показувати цей живий процес і постійно тримати руку на його пульсі», – сказав він.

ЛІТЕРАТУРНА І ФІЛОСОФСЬКА ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД: ЯРИНА ЧОРНОГУЗ І МАРИНА ПОНОМАРЕНКО

Сучасна українська література – це творче переосмислення дійсності, індивідуальне медитаційне поле і простір  для самореабілітації авторів і читачів у понад 1400 днях повномасштабної російсько-української війни, попри те, що збройна агресія РФ в Україні розпочалася у 2014 році. З огрому написаних творів до довгого списку Національного рейтингу «Книжковий інфобум – 2025» увійшли: 27 прозових книг, 19  –  поетичних,  30 – дитячих та 42 книги в жанрі публіцистики, нонфікшн, зазначила голова оргкомітету рейтингу Любов Базів. Переможців обирали за рейтинговою системою «один голос експерта   –  один бал».

Авторитет експертів «Книжкового інфобуму – 2025» беззаперечний. Оцінювали номінантів, зокрема, директорка Українського інституту книги Олександра Коваль; Ростислав Мельників – літературознавець, завідувач кафедри української літератури та журналістики імені професора Леоніда Ушкалова Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди; Ірина Старовойт –  літературознавець, доцентка кафедри культурології Українського католицького університету.

Оголошення переможців на церемонії нагородження в Укрінформі 24 грудня розпочали з номінації «Найкраща поетична книга». Лаконічність віршів перетворила їх на мейнстрим найважливіших сконцентрованих сенсів у час нападницької війни на території нашої незалежної держави України.

Уже назви збірок-номінантів говорять промовисто: Іван Андрусяк «Третя світова тиша»; Ілля Чернілевський «Час летіти мені…»; Оксана Стоміна «Лірика маріупольських бомбосховищ»; Гаська Шиян «Перехідний стан»; Лесик Панасюк «Сніданок поблизу чорної діри»; Надія Глушкова, Аліна Компанець «Всі ми були живими»; Анна Ютченко «Про неможливість приручити каміння»; Любомир Стринаглюк «Докричатися до живих»… Диплом переможця отримала книга «Нічийний шафран» 30-річної Ярини Чорногуз – учасниці Революції гідності, координаторки ініціативи «Переходь на українську», яка була спочатку бойовим медиком за контрактом, а нині розвідниця у 140-му окремому розвідувальному батальйоні Морської піхоти України.

Про авторку – випускницю Києво-Могилянської академії, лауреатку  Шевченківської премії за книгу поезій «[dasein: оборона присутності]» минулого року,   експертка рейтингу «Книжковий інфобум – 2025»  Ярослава Стріха сказала, що Ярина є володаркою багатьох нагород та читацьких сердець. Докторка філософії Гарвардського університету деталізувала, що збірка «Нічийний шафран» Ярини Чорногуз, з одного боку, дуже занурена в літературну  і філософську традиції, починаючи з назви, яка, вочевидь, є алюзією на «Нічийну троянду» Пауля Целана – німецькомовного поета єврейського походження, народженого на українських землях.

«І це не єдина літературна гра чи філософська гра, яка є на сторінках цієї книжки. І до того ж ця поезія занурена не лише в пил книжкових шаф, це поезія, яка уважна до буття, до межових досвідів», – сказала літературна оглядачка.

Коли на церемонії нагородження говорили про те, що передаватимуть диплом Ярині Чорногуз, яка не змогла відлучитися зі служби, ще не знали, що пунктом призначення відзнаки буде багатьом відома з перших місяців повномасштабної війни Чорнобаївка, поблизу Херсона.

У спеціальній номінації «Найкраща поетична книга. Вибір Укрінформу»  перемогла книга Марини Понамаренко «Путівник по урвищу і околицях».  Книжкова оглядачка, журналістка Укрінформу  Оксана Ускова, вручаючи нагороду, сказала, що поетка є народною авторкою, чиї поезії часто поширюють та активно цитують і репостять у соцмережах, інколи  навіть крадуть, що також є підтвердженням успіху поезії та її популярності.

«Я хочу подякувати за вірші, які дуже емоційні, терапевтичні та зцілювальні. Вони відкривають в нас наш гнів, наш біль і дають нам надію», – сказала Оксана Ускова.

 ВИСОКА ПОЛИЦЯ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА: ВОЛОДИМИР АРЕНЄВ І КАТЕРИНА ШТАНКО

Вісім книжок дев’ятьох авторів увійшли до короткого списку номінації «Найкраща книга для дітей та юнацтва» Національного рейтингу Укрінформу «Книжковий інфобум – 2025».  Це такі видання: Аліна Дихман «Сніжний Ізюм»; Анастасія Євдокимова «Що воно таке – українська література?»; Володимир Аренєв «Музиканти. Четвертий дарунок»; Галина Крук «Вельмишановна Мишо»; Галина Ткачук «Котулаки і цвіт папороті»; Катерина Єгорушкіна, Наталія Пшенична «У нас завівся невидимий тигр»; Катерина Штанко «Вершники дощу» та Любов Загоровська «Найкраще немодне заняття».

Найкращою книгою для дітей та юнацтва стали «Музиканти. Четвертий дарунок» Володимира Аренєва. Через трьох головних персонажів цієї історії оживають сюжети давніх українських легенд і казок. А головними у книжці є повнуватий рудий кіт; чорний незрячий собака породи ньюфаундленд та крихітна сова, яка майже ніколи не спить.

 Експертка Наталія Марченко, письменниця, зауважила, що в цьому разі йдеться про дитячу книжку як серйозну літературу.  На переконання книгознавиці, саме дитяча література має неймовірний вплив на формування нації, народу.

«За понад 30 років незалежності у нас уперше за всю історію дитячі письменники стали фаховими дитячими письменниками. Стали письменниками, які не ховаються в тінь», – сказала Наталія Марченко.

Володимира Аренєва експертка назвала письменником «високої полиці».  Його твори можуть читати діти й дорослі як взірці найкращого художнього письма. «Ця книжка – про війну, яку людство веде все своє життя», – так експертка охарактеризувала книгу «Музиканти. Четвертий дарунок».

Переможець у номінації «Найкраща книга для дітей та юнацтва» подякував усім, хто захищає країну в період російсько-української війни. «Книжкова серія була задумана як спроба поговорити про професії, представники яких, може, трішечки  незримо забезпечують те, щоб ми всі продовжували жити. Побутові досвіди війни (залізниця, лікарі тощо) будуть і в наступних творах», – сказав Володимир Аренєв та відзначив роботу художника видання Дмитра Кривоноса.

Експертка рейтингу, журналістка Укрінформу Ярина Скуратівська, авторка проєкту  «Правда чи міф»,  оголосила прізвище володарки спеціальної відзнаки інформагентства в сегменті дитячої літератури. Диплом отримали «Вершники дощу» Катерини Штанко.

Ця книжка пропонує сучасним підліткам, яким  доводиться дорослішати серед загроз війни,  спостерігати за  активною життєвою позицією героїв, їхнім спротивом та цікавими пригодами. Катерина Штанко – художник-ілюстратор. За її словами, перебуваючи на березі літературного потоку, пірнула в нього. До речі, доєдналася до дуже яскравого списку письменників-ілюстраторів, в якому  – Туве Янсон,  авторка Мумі-тролів; Корнелія Функе, Моріс Сендак, Ібан Барренетксеа, Джеральд Бром, Кетрін Петерсен та інші автори.

«Вершники дощу» – роман, який відразу запримітили й оцінили літературні оглядачі та критики, – це друга книга Катерини Штанко. У її створенні значну роль відіграло враження ще 19-річної студентки відділення живопису Кримського художнього училища, яка писала етюд, стоячи на зубцях Роман-Кошу – найвищої точки гори Ай-Петрі. Пронесені крізь роки спогади про природу українського Криму сформували деталі життя книжкових вершників дощу.

Коли вже були написані дві перші частини фантастичної повісті про творців погоди, в Україні почалася велика війна, яку неможливо було ігнорувати. Тому у «Вершниках дощу» виникла лінія спротиву вторгненню: твір став героїчною сагою. За сюжетом, головні герої мають назавжди покинути свої родини, фактично виборюючи для них життя…

Книжка візуальна й насичена образами та метафорами, розповіла Ярина Скуратівська. Експертка резюмувала: «Це особливий світ, вибір і пригоди – неймовірна книжка!». 

РЕАЛЬНІ ФАКТИ КУЛЬТУРИ, ДИПЛОМАТІЇ ТА ІСТОРІЇ: РАДОМИР МОКРИК І АРТЕМ ЧАПАЙ

Живими нервами сучасності, що часто переплітаються з минувшиною, є більшість книжок, які ввійшли до короткого списку претендентів на звання «Найкраща книга публіцистики, нонфікшн». Кілька назв із 12  є дослідженнями історії.

Увесь перелік: Артем Чапай «Не народжені для війни»; Артем Чех «Гра в перевдягання»; Богдан Коломійчук «Хороші передчуття»; Віра Агеєва «Проти культурної амнезії. Есеї про національну пам’ять та ідентичність»;  Дмитро Крапивенко «Усе на три літери»; Дмитро Кулеба, Володимир Ярославський «Дипломатична кухня воєнного часу»; Маріам Найем «Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації»; Мирослав Лаюк «Списки»;  Марчела Можина «Історії українських митців. Ніл Хасевич»; Олег Криштопа «Радіо Афродіта»; Радомир Мокрик «Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії»; Тетяна Огаркова, Володимир Єрмоленко «Життя на межі».

Хоча тим, кого цікавить фактаж українського минулого і сучасності та аналіз процесів, мають знати весь довгий список  номінації. У ньому також  такі книжки: Анна Грувер «Вільний у полоні. Книга-діалог із Ігорем Козловським»; Володимир В’ятрович «Генерал Кук. Біографія покоління УПА», інші.

У номінації «Найкраща книга публіцистики, нонфікшн» перемогла книга «Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії» Радомира Мокрика. Вибір Укрінформу – «Не народжені для війни» Артема Чапая.

У книзі «Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії» авторові вдалося доносити складні і важливі теми зрозумілою і цікавою мовою,  прокоментувала експертка Тетяна Гонченко, книжкова блогерка, авторка телеграм-каналу «Непозбувний книгочитун». Ця книга Радомира Мокрика, як і попередня «Бунт проти імперії: українські шістдесятники»,  написана доступною і зрозумілою мовою та досить легко читається, зважаючи на те, що подається науково вивірена інформація.

Історик, культуролог, науковий працівник Інституту східноєвропейських студій на філософському факультеті Карлового університету в Празі Радомир Мокрик зауважив, що для нього честь отримати відзнаку саме в  такій компанії номінантів. Роботу над книжками  у воєнний період назвав привілеєм та водночас обов'язком. Бо інформаційна складова – це дуже важливий вимір  для перемоги у російсько-українській війні.

«Усі знають, що з перших днів повномасштабної війни Артем Чапай  у війську, на найгарячіших позиціях», – нагадала Оксана Ускова. Перший рукопис «Не народжені для війни»  був написаний на позиціях у Покровську.

Загалом, автор-військовослужбовець спочатку написав книгу для французької аудиторії, та версія  вийшла друком минулого року й одразу потрапила у список найкращих. Цього року критики високо оцінили її  англійський переклад. The Washington Post  уніс книгу Артема Чапая до 50 найкращих нонфікшн-творів 2025 року.

«Для української аудиторії ця книга була суттєво переписана, – зауважила Оксана Ускова. Суттєво змінені акценти. Наприклад, для іноземної аудиторії пояснювали, що таке Розстріляне відродження, хто такий Тарас Шевченко. Українцям не треба пояснювати цього. Це відкриті рани для нас. Також додалося багато саморефлексії і філософського підтексту про те, як людина-пацифіст стала радикальним захисником України, української ідентичності».

Здавалося б, 116 сторінок – не так і багато.  Але сенси і зміст неоціненні.

НАЙКРАЩУ ПРОЗУ НАПИСАЛИ  ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ АРТУР ДРОНЬ ТА ЄВГЕНІЯ КУЗНЄЦОВА

Першість у номінації «Найкраща прозова книга» всі експерти одноголосно віддали твору 24-річного Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає». Хоча вибір було робити непросто, бо список претендентів налічує ще немало першокласних текстів.

Короткий список прозових видань рейтингу:  Анна Безпала «Кассандра курить папіроси»; Анна Грувер «Нерухомість»; Віра Курико «Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька»; Євгенія Кузнєцова «Вівці цілі»; Іларіон Павлюк «Книга Еміля»; Лєна Лягушонкова «Мій прапор запісяв котик»; Олена Стяжкіна «Чобіток Зельмана»; Павло Дерев'янко «Літопис Сірого Ордену (трилогія)»; Тамара Горіха Зерня «Шептуха».

Книга уродженця Івано-Франківщини  «Гемінґвей нічого не знає» вже здобула, зокрема, Премію імені Юрія Шевельова. Артур на початку повномасштабного російського вторгнення Росії в Україну пішов добровольцем у  125 окрему бригаду територіальної оборони ЗСУ. Цього року зазнав поранення та був демобілізований. Першу збірку віршів видав п’ять років тому.

Літературознавці і критики відзначають, що в романі Артура Дроня органічно поєднані художнє переживання та інтелектуальні роздуми. У творі «є інтенсивне та живе відчуття життя, відкритість до світу й людей, відповідальність за останніх. Автор пише відверто та щиро, з увагою до деталей та майстерністю узагальнення реального життєвого досвіду» (Тарас Пастух).

Експертка рейтингу «Книжковий інфобум – 2025» Анастасія Герасимова, літературна оглядачка, арт-критикиня, каже, що книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» дуже гучно завершує рік, отримує не першу нагороду. Донині літературознавці не зійдуться в єдиному визначенні, ця книга – художня проза, есеїстика, автофікшн чи синтетичний жанр,  характерний саме для сьогодення?

«Війна із 2014 року настільки ввійшла глибоко в життя кожного з нас, що важко відрізняти, де в літературі вигадка, а де те, що відбувається насправді. Бо події, які ми з вами переживаємо, здаються водночас і фантастичними, і такими, що лякають своєю реалістичністю. Тому книжка Артура – про війну, про людину, про кохання, про дружбу, про втрати; про все, що ми переживаємо зараз, і за що ми тримаємося, щоб залишатися людьми», – каже Анастасія Герасимова.

У спеціальній номінації «Найкраща прозова книга. Вибір Укрінформу» переможцем стала книга «Вівці цілі» Євгенії  Кузнєцової. Авторка її назвала у відеозверненні до учасників церемонії нагородження досить тривожною і меланхолійною, «скріншотом життя».

Скільки б переживань і навіть болю не було в книжках, вони надихають, мотивують і дають поживу для роздумів, переосмислення і віри.

Валентина Самченко, м. Київ

Фото Геннадія Мінченка