Владник руських народних мелодій, або отець Порфирій

Є професії та види діяльності, коли причетна до них людина повинна вміти все. Серед таких, очевидно, є й служіння священників. У кожну з епох, але особливо у ХІХ столітті, коли священники були духовними пастирями, наставниками народу, лідерами національного та світоглядного становлення, підтримували та спрямовували громаду усіма можливими способами. Відтак їм часто доводилося робити неможливе і навіть трохи більше. Усе сказане є актуальним і щодо персони отця Порфирія Бажанського. Будучи греко-католицьким священиком, він опікувався багатьма справами. Зокрема, займався музикою та бджільництвом. Кінець грудня – нагода пригадати життя і діяльність, заглибитись у спадщину цього непересічного й талановитого сина української землі.

Роки зростання та становлення

Порфирій Іванович Бажанський народився 24 лютого 1836 року в селі Белелуя, що на Снятинщині (Івано-Франківська область). Його родина, ймовірно, походила з Наддніпрянщини. Батько був дяком і ще в молодому віці навчав сина нотної грамоти. Пізніше Порфирій Бажанський навчався у Бучачі, в гімназії при місцевому монастирі отців василіян. Також у гімназіях Станіславова (Івано-Франківськ) та Чернівців. Врешті, у 1865 році закінчив Львівську духовну семінарію. Одним із вчителів Бажанського був знаний український композитор, автор музики до національного гімну, священник Михайло Вербицький. Також Бажанський навчався у С. Воробкевича, І. Лаврівського, І. Гуневича і ін.

Уже після навчання, упродовж 1863-1871 років, Порфирій Бажанський працював вчителем музики у Львові. У 1871-1920 роках він був парохом у селі Сороки (зараз Сороки-Львівські) на Львівщині й селі Жаб’є (зараз Верховина) на Івано-Франківщині. У той час вже відзначався активною громадською позицією і регулярно публікувався у часописах: “Діло”, “Слово”, “Зоря” і ін. Паралельно дбав також про будівництво шкіл, дерев’яних церков.

Досягнення і здобутки

У першій декаді ХХ століття Порфицій Бажанський видав одну зі своїх найбільш знакових праць. Це “Русько-народні галицькі мелодії”. Мова про понад 4000 народних мелодій. Частину з них о. Порфирій зібрав самотужки, частину – записали інші збирачі фольклору. Також о. Порфирій був автором праць, присвячених церковному співу, музичній ритміці, мелодиці і ін. Між усім іншим, він співпрацював із театрами та регулярно писав п’єси. Його перу належать такі твори, як “Довбуш”, “Олеся”, “Весілля” тощо. “Сузанна” і “Параня” були адаптовані для виконання з симфонічним оркестром. Загалом твори Бажанського – це ще та головоломка. Написані вони сумішшю різних мовних систем: є “язичіє”, архаїзми, трапляються полонізми, німецькі слова, досить часто діалекти. З іншого боку, саме у цьому і їх найбільша оригінальність та неповторність.

Була ще одна сфера, у якій відзначився о. Порфирій. Між іншим, він цікавився бджолами і пасічництвом. Настільки, що йому навіть вдалося спроектувати вулик власної конструкції. Він також запровадив новий метод роювання бджіл. Одне й інше мало позитивний вплив на кількість зібраного меду. Свій досвід у бджільництві, винаходи та досягнення, отець Порфирій описував у профільній літературі. Зокрема, у відповідних журналах, які видавали у Львові. Відтак навіть написав на тему бджільництва декілька книжок, більшість з яких були опубліковані у Львові.

Пам’ять про отця Порфирія

Отець Порфирій Бажанський був переконаний, що українські музиканти повинні детально знайомитись із європейськими традиціями, але не копіювати їх, а творчо осмислювати цю спадщину, адаптувати її до місцевого ґрунту. При цьому, він критикував “одягання” народної музики в “західноєвропейську одежу”. Не всім сучасникам подобалася музика о. Порфирія та його позиція. На нього не дивилися як на фахового композитора, професіонала, його підходи до роботи і стиль музикування багатьох відштовхували, його критикували. Проте це ніяк не відобразилося на бажанні отця Порфирія Бажанського працювати й продуктивності праці.

Помер отець Порфирій 29 грудня 1920 року у Львові. Поховали його на Личаківському цвинтарі. У його рідному селі Белелуя є пам’ятний знак, який вшановує цього діяча та його спадщину. Донька отця Порфирія, Ольга-Олександра Бажанська-Озаркевич, також була добре знаною й помітною особистістю. Це відома громадська діячка, одна з перших професійних піаністок в Галичині. Вона також збирала і досліджувала фольклор, була письменницею і має у послужному списку спільні виступи з Соломією Крушельницькою.

У Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові є рукописи творів отця Порфирія Бажанського. За підтримки Українського культурного фонду Львівський органний зал та Галицьке музичне товариство запустили проект “Опери Бажанського: від рукопису до аудіосеріалу”. Серед завдань такої співпраці – повернути спадщину Порфирія Бажанського та його ім’я до публічного простору.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Антошевська В. Порфирій Бажанський. Біографія // Ukrainian Live Classic [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ukrainianlive.org/bazhanskyi-porphyriy
2. Медведик П. Бажанський Порфирій Іванович // Енциклопедія сучасної України, 2003 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://esu.com.ua/article-38810
3. Порфирій Бажанський – фундатор професійного музичного мистецтва у Галичині // Навчально-методичний центр культури і туризму Прикарпаття [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://cultcenter.if.ua/porfyrii-bazhanskyi-fundator-profesiinoho-muzychnoho-mystetstva-u-halychyni/
4. Сидорак М. Порфирій Бажанський: особистий погляд на оперний жанр // Музика. Український інтернет-журнал, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://mus.art.co.ua/porfyriy-bazhanskyy-osobystyy-pohliad-na-opernyy-zhanr/
5. Терещук Г. Порфирій Бажанський – забуте ім’я священника-композитора, яке повертають сучасники // Радіо Свобода, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/svyashchennyk-halychyna-muzyka-ukrayinska-kultura/31437404.html