8 найкращих міських проєктів 2025 року в Україні

Редакція нашого медіа проаналізувала основні та важливі проєкти та рішення, які відбувались у сферах міського розвитку, транспорту, дизайну, реставрації та архітектури протягом 2025 року, також поспілкувались з експертами, переглянули найактивнішу реакцію читачів на наші матеріали та склали список найвдаліших змін, які покращили українські міста.

В добірці проєкти Києва, Львова, Чернівців та інших міст України.

Дивіться також наші підсумкові статті за минулі роки:

• Найкращі урбан-проєкти в Києві та Україні у 2021 році
• Міські перемоги 2023 року в Україні
• ТОП-8 урбаністичних перемог 2024 в Україні

Тимчасовий простір на Контрактовій площі

Контрактова площа в Києві багато років була місцем, яке люди швидко перетинали, не залишаючись там для відпочинку чи спілкування. Велика асфальтована площина без тіні й можливості комфортно сісти перетворювала простір на транзитний коридор між Поштовою та Подолом. У 2025 році ситуацію спробували змінити через тимчасове рішення TORV — проєкт тактичного урбанізму, покликаний зробити з Контрактової громадський простір, який би став для містян і гостей місцем для відпочинку, дозвілля та активного проведення часу.

Проєктна координаторка Жанна Аншукова розповідада, що ідея проєкту виникла приблизно за пів року до старту: ініціатором став урбан-дизайнер і популяризатор велотранспорту Мікаель Колвілл-Андерсен, який живе на Подолі й регулярно буває на площі. За її словами, він бачив Контрактову не як мертвий асфальт, а як простір із потенціалом, який можна швидко активувати невеликими інтервенціями.

Для реалізації залучили спонсорські кошти: найбільша фармацевтична компанія Данії «Novo Nordisk» виділила шість мільйонів гривень, а загальний бюджет на момент підготовки становив 7,2 мільйона. Команді було важливо залучити киян до планування, тому вони проводили онлайн-опитування, а згодом планували воркшопи, слухання, толоки та спільну реалізацію.

Простір планували оформити так, щоб площею можна було вільно рухатися, але водночас з’являвся маршрут, який затягує всередину. Передбачали збереження транзиту пішоходів і велосипедної смуги, облаштування спортивних локацій та зелених елементів, а також розглядали можливість автономного живлення через сонячні панелі чи вітрову енергетику.

Паралельно звучала й критика. Активіст і автор телеграм-каналу «Містознавство» Володимир Петренко ставив під сумнів фокус на «здоров’ї» та спорті саме на Контрактовій, адже поруч уже є спортмайданчик на Спаській і простори для активностей біля Поштової. На його думку, публічний простір має відповідати дослідженим потребам містян, а не лише сфері діяльності спонсорів, тим паче коли йдеться про іконічну площу в центрі столиці. Також він порушував питання утримання простору: хто і за які кошти доглядатиме об’єкти, ремонтуватиме інвентар і прибиратиме сміття, а також чи вистачить ресурсу на два роки роботи локації.

Ми поспілкувалися з Жанною Аншуковою вже після реалізації проєкту. За її словами, загалом команді вдалося реалізувати майже все, що було заплановано. Всі основні інсталяції втілили, а деякі з них навіть вдосконалили вже під час монтажу. Не реалізували лише одну з ідей на асфальті — додатковий «маршрут здоров’я» на 500 метрів. Жанна пояснює це браком бюджету на фарбу.

За її словами, проєкт реалізовано успішно, простір на площі «ожив» — влітку там багато людей, які п’ють каву, грають у шахи та спілкуються.

«Щодо бюрократичного аспекту — ми зрештою уклали договори з містом на догляд за рослинами та прибирання сміття. Усе було погоджено», — розповідає Жанна.

Наразі простором опікується інша команда. Зміни відбулися через внутрішні організаційні моменти, а також брак часу у самої Жанни, щоб і надалі повноцінно вести цей проєкт. З новою командою нашій редакції, на жаль, не вдалося поспілкуватися.

Говорячи про майбутні плани, Жанна розповідає про іншу ідею — створення зеленого простору через призму пам’яті. Йдеться про занедбані ділянки, яких на Подолі чимало: вони огороджені парканами, мають незрозумілий статус власності чи оренди, і при цьому поруч часто бракує повноцінної зеленої зони для мешканців, дітей та вигулу тварин. Вона каже, що отримувала такі запити від людей і зараз придивляється до конкретних місць.

«Я бачила в Києві схожі приклади — наприклад, на Трухановому острові, де дерева висаджені в пам’ять про конкретного загиблого», — розповідає Жанна.

Вона пов’язує цю ідею з наслідками війни для довкілля: зруйнованими природними територіями, згорілими лісами та втратою зелених зон. У такому підході висадження дерев стає способом поєднати памʼять і відновлення міського середовища. 

Терапевтичний сад на ВДНГ

На території київського ВДНГ у 2025 році запустили Терапевтичний сад— публічний простір, який передусім створювали для реабілітації ветеранів і ветеранок, військових та їхніх родин, але який буде відкритим для всіх. Ідея саду полягає в тому, що контакт із природою та продумані активності мають допомагати відновленню: через рух, роботу з землею, тілесні практики, творчі заняття й можливість побути наодинці.

«Ідея Терапевтичного саду з’явилася тоді, коли ми на ВДНГ почали шукати наступний проєкт, який може допомогти вирішити запити й болі суспільства. Разом із партнерами Big City Lab з’ясували, що у світі вже давно існують терапевтичні сади — спеціальні простори для відновлення людей, зокрема ветеранів. Стало зрозуміло, що саме така локація для відвідувачів ВДНГ буде вкрай важливою і цінною», — розповів Директор з розвитку ВДНГ Євген Мушкін.

Проєкт розробляли урбан-бюро Big City Lab у партнерстві з архітектурним бюро PUPA, за участі профільних фахівців і з опорою на міжнародний досвід. 

«Терапевтичні сади це загалом доволі новий формат для України. І ми тільки вчимося їх створювати та наповнювати. Адже це не просто приємна локація, де ростуть красиві квіти. Це простір, який має зцілювати та заспокоювати, заземляти, допомагати повернути втрачені навички», — пояснює засновник Big City Lab Макс Яковер.

За його словами, паралельно вирішували дві великі задачі: як фізично спроєктувати сад і як наповнити його терапевтичними програмами. 

«Ми досліджували, як створити такий Сад фізично: які простори передбачити, які рослини висадити, як розташувати все таким чином, щоб люди не порушували особистий простір одне одного, мали можливість усамітнитися або ж долучитися до практик. А по-друге, в рамках проєкту команда фахівців розробляє терапевтичні програми, яких до цього не було в Україні і які будуть доступні на території Саду», — каже він.

Команда консультувалася з іноземними фахівцями з Литви та Великої Британії, а також багато працювала з майбутніми користувачами. 

Сад спроєктували як простір «п’яти чуттів»: він має працювати через зір, нюх, слух, дотик і смак. Тут передбачили зони терапевтичного садівництва, тілесних практик (йога, ерготерапія), адаптивний спортивний майданчик, простори для арттерапії, лекцій і групових занять, індивідуальні місця для відпочинку та «розвантаження», а також окрему зону для дітей, чиї батьки беруть участь у сесіях. Рослини висадили без чіткої симетрії, ближче до «природної» логіки, з різними періодами цвітіння, щоб простір змінювався протягом року.

Важливою частиною концепції стала безбар’єрність: тверді та нековзкі покриття, підняті мобільні грядки для тих, кому зручніше працювати сидячи або в кріслі колісному, лавки зі спинками й підлокітниками, місця для колісних крісел і дитячих візків. Також розробили навігацію для людей із порушеннями зору: мнемосхему території, великі контрастні написи та дублювання інформації шрифтом Брайля.

«Оскільки цей проєкт пілотний як для нашої команди, так і для України загалом, то одним з найбільших викликів був пошук фінансування і залучення партнерів, які підтримають проєкт», — розповів Макс Яковер.

Зрештою, за його словами, вдалося зібрати сильну коаліцію підтримки: ПриватБанк, Visa, Expolight, Work.ua та Український Червоний Хрест.

«Ми домовилися з одним із донорів про підтримку проєкту на суму 8 млн грн, це була суттєва частина загального бюджету. Втім, у останній момент донор відмовився від участі. Зрештою, нам довелося виділити додаткове фінансування з власних коштів, ми скасували частину інших проєктів розвитку ВДНГ, запланованих на цей рік», — додає Євген Мушкін.

Були й технічні сюрпризи на самій ділянці. Мушкін розповідає, що під час підготовки з’ясувалося, що територію з радянських часів використовували як своєрідне звалище будівельних матеріалів. Команда вивезла значну кількість відходів, а згодом натрапила на велику бетонну брилу, яку довелося розбивати й теж вивозити, через що етап підготовки зайняв багато часу і вимагав понаднормової роботи.

«Терапевтичний сад на ВДНГ був закладений 17 жовтня, але фактично це лише перша черга проєкту. Бо Сад – це живий організм і йому потрібен час на ріст», — пояснює Макс Яковер. 

Друга черга, за його словами, має стартувати навесні 2026 року і включати павільйон для подій, щоб програми могли працювати цілий рік.

«Ми плануємо зробити павільйон, який дозволить проводити терапевтичні програми під накриттям і не залежати від погодних умов. Наразі в нас є все, щоб завершити проєкт навесні наступного року, і ми впевнено рухаємося до цієї мети», — каже Мушкін.

Наразі команда завершує розробку терапевтичних програм, з якими ветерани та члени їхніх родин почнуть працювати на території саду вже навесні. Далі, за його словами, команда спостерігатиме, як простір справді виконує свої ключові задачі: відновлення, психоемоційне розвантаження і створення відчуття затишку та спокою. Ще один показник, який він називає важливим, це суспільний інтерес до ініціативи: ще під час закладання саду про готовність допомагати на волонтерських засадах заявили понад сто людей.

На думку Євгена Мушкіна, з точки зору урбаністики вже зараз можна говорити про те, як спроєктована і технічно працює локація, але повноцінно оцінити терапевтичний сад можна буде лише після запуску програм. Саме тоді з’явиться більше відгуків від військовослужбовців і ветеранів і стане зрозуміліше, які рішення працюють добре, а що потребує доопрацювання.

У цій пілотності команда бачить і сенс проєкту для країни. За словами представників Big City Lab, терапевтичний сад на ВДНГ розглядають як модель, яку згодом можна буде адаптувати й масштабувати в інших контекстах. Наприклад, при лікарнях, шпиталях, реабілітаційних відділеннях і в публічних просторах по всій Україні. Наразі команда вже працює з одним із українських міст над створенням терапевтичного саду біля реабілітаційного центру.

«Ми мріємо, щоб подібні простори з’являлися по всій країні, тому створювали Терапевтичний сад як гідний приклад і прототип, ми готові приймати представників громад у себе, показувати простір, розповідати, як він працює, і ділитися напрацьованими рішеннями», — каже Євген Мушкін.

Оновлена мармурова зала в Університеті ім. Федьковича у Чернівцях

У Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича завершили реставрацію Мармурової зали — одного з найрепрезентативніших інтер’єрів історичної резиденції митрополитів Буковини й Далмації. Роботи виконали завдяки гранту Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини (AFCP) на суму понад 11 мільйонів гривень. Реставрацію завершили напередодні 150-річчя університету, який відкрили восени 1875 року.

Мармурова зала є частиною ансамблю резиденції, яку зводили з 1864 року протягом майже двадцяти років за проєктом чеського архітектора Йозеф Главка. Цей комплекс із 2011 року входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

Необхідність реставрації назрівала давно. За інформацією університету, повноцінні реставраційні роботи в Мармуровій залі не проводилися з кінця ХХ століття. З часом фахівці зафіксували втрати в живописному оформленні кесонної стелі, арок і склепінь, що створювало ризики для збереження автентичного вигляду інтер’єру. Саме це стало підставою для проведення комплексних реставраційних заходів.

Реставрацію живопису кесонної стелі, арок і склепінь виконували за кошти гранту AFCP, повідомили нам в ректораті. Роботи тривали з квітня по вересень 2025 року. Виконавцем стало товариство з обмеженою відповідальністю «Стройрефір», яке працювало відповідно до укладеного договору. Основним принципом реставрації було максимальне збереження первинного вигляду та характеру декоративного оздоблення. Усі втручання здійснювали з дотриманням вимог щодо збереження історичної та художньої автентичності інтер’єру.

Університет наголошує, що потреба в реставраційних роботах для таких об’єктів є постійною. Йдеться про унікальний історико-архітектурний ансамбль, який вимагає регулярного фахового догляду, а можливість проведення подібних робіт напряму залежить від наявності фінансування та грантової підтримки.

Business-center HORIZONS & ZAG-GALLERY у Львові

Zenyk Art Gallery у Львові працює з лютого. Простір розташований на вулиці Шота Руставелі, 7 і став першим в Україні мистецьким осередком, спроєктованим за міжнародними стандартами доступності. Галерею заснував Зіновій Козицький — ініціатор благодійного фонду We and the World та виставкового проєкту «Ми і світ», який від початку повномасштабного вторгнення системно представляє українське мистецтво за кордоном. Зіновій Козицький входить до сотні найбагатших українців за версією Forbes. Його основний бізнес – розвідка та розробка газових родовищ, видобуток природного газу

Назва Zenyk Art Gallery має особисте й символічне значення. Простір названий і присвячений пам’яті онука засновника — Зеника Козицького Молодшого, який помер у липні 2024 року у 19-річному віці від онкологічного захворювання. Галерею задумували не лише як виставкову інституцію, а як місце осмислення памʼяті, спадковості та зв’язку поколінь. Простір, у якому мистецтво працює з тишею, порожнечею і людським досвідом втрати.

Від моменту відкриття ZAG працює як повністю безбар’єрний мистецький простір. Усі зали адаптовані для відвідувачів на кріслах колісних і людей з протезами, передбачені зрозумілі маршрути руху, доступні санітарні зони, інформаційні панелі зі шрифтом Брайля, аудіогіди, відеоматеріали з субтитрами. Галерея свідомо закладає інклюзивність не як додаткову опцію, а як базовий принцип роботи.

Окрім галереї, в будівлі знаходяться офісні приміщення бізнес-центру HORIZONS. Реконструкцію будівлі проєктувала київська архітектурна майстерня AIMM. Проєкт номінували на європейську архітектурну премію Mies van der Rohe Awards.

Соціальне житло для центру Unbroken 

У січні 2025 року у Львові презентували перший збудований будинок соціального житла для людей, які проходять реабілітацію в центрі UNBROKEN Ukraine. Це стартовий об’єкт великого інклюзивного житлового комплексу на вулиці Миколайчука, який має забезпечити тимчасове проживання пацієнтів центру та їхніх родин на період лікування і відновлення.

Перший будинок розрахований на 24 квартири і є одним із восьми запланованих. Тут мешканці можуть жити до року, залишаючись у безпосередньому зв’язку з медичною та реабілітаційною інфраструктурою UNBROKEN. Квартири передають із повністю готовим ремонтом, меблями та побутовою технікою, а під час проживання люди перебувають під постійним наглядом лікарів і можуть оперативно отримувати необхідну допомогу.

У перспективі весь комплекс зможе прийняти до 700 пацієнтів центру UNBROKEN та членів їхніх сімей. Будинки належать місту й є частиною ширшої екосистеми реабілітаційного кластеру на півночі Львова, де паралельно з житлом розвивається медична, терапевтична й соціальна інфраструктура.

Проєкт соціального житла розробили Drozdov & Partners спільно з AVR Development. Архітектори заклали принцип максимальної інклюзивності: квартири мають ширші дверні прорізи, адаптовані санвузли, зручні планування для людей з інвалідністю та тих, хто користується кріслами колісними. У будинках передбачені безбар’єрні входи, ліфти та спільні простори.

Усі вісім будівель комплексу матимуть по шість поверхів і 24 квартири кожна, загалом майже 200 квартир, а також комерційні приміщення. Житлові секції зводять за комбінованою технологією зі збірних залізобетонних елементів і моноліту. Фасадні панелі виготовляє українська компанія «Будова»: вони утеплені, мають різну текстуру й спеціальне покриття, що зменшує ковзання. Будівництво ведеться з використанням BIM-моделювання, що дозволяє паралельно виконувати монолітні роботи й виготовляти фасади.

Комплекс орієнтований не лише на житло, а й на щоденну реабілітацію та соціальну взаємодію. На терасі загального користування заплановані спортивні й дитячі майданчики, зони відпочинку. Поруч триває будівництво нового реабілітаційного корпусу UNBROKEN, який створюють на базі старої поліклініки. Там передбачені зали з підвісними підйомниками, басейн для водної терапії, роботизовані системи ходьби, екзоскелети та інше сучасне обладнання. Окремо запланована ерготерапевтична квартира з кухнею та імітація магазину, де пацієнтів навчатимуть виконувати повсякденні побутові дії.

Фінансування житлового проєкту здійснюється за підтримки Європейського Союзу: Єврокомісія надала грант у розмірі 19,5 мільйона євро, а місто Львів профінансувало будівництво укриття та взяло на себе подальше утримання будинків. 

Паралельно місто готується до наступного етапу розвитку цієї території. Львів оголосив архітектурний конкурс на проєкт нового кварталу соціального житла на вулиці Миколайчука, вже для довгострокової оренди сімей загиблих військових, переселенців, людей із низьким доходом, дітей-сиріт та інших соціально вразливих груп. Попередньо йдеться про близько тисячі квартир на площі 3,8 гектара, які мають сформувати новий зразок соціального житла європейського рівня.

Меморіал українським розвідникам у Києві

У червні 2025 року в Києві відкрили меморіал українським розвідникам. Простір створили архітектори Guess Line Architects спільно зі скульптором Назар Білик. Меморіал розташований на закритій території, тому відвідати його можна лише у визначені дні.

Композиція меморіалу побудована навколо двох видовжених стел, що нагадують крила, застиглі в русі. Їхня форма не є симетричною чи статичною: рельєф поверхні змінюється залежно від освітлення і створює відчуття напруги, руху й боротьби. 

У центрі композиції розташоване коло, символ вічності та безперервності. Це місце для покладання квітів і тихої зупинки всередині простору. На внутрішніх стінах меморіалу розмістили таблички з іменами загиблих розвідників, що формує інтимний, зосереджений характер пам’яті, відокремлений від зовнішнього світу.

Якщо дивитися на меморіал зверху, його форма нагадує око, символ розвідки, пильності та непомітної присутності. 

Стели виготовили з довговічних композитних матеріалів, стійких до впливу часу й природних умов. Архітектура меморіалу не апелює до прямої героїзації, натомість працює з абстрактними формами, світлом і тінню, створюючи простір для особистого переживання втрати та пам’яті.

Проєкт меморіалу також номінували на європейську архітектурну премію Mies van der Rohe Awards. 

Реставрація будинку Розенфельда у Харкові

У Харкові завершили реставрацію історичної будівлі магістра фармації Лазаря Розенфельда на вулиці Чорноглазівській, 8, прибуткового дому 1913 року, який харків’яни давно називали «домом, наповненим сонячним світлом». Таку неофіційну назву будівля отримала завдяки великим арочним вікнам, через які інтер’єри буквально залиті природним світлом.

Будинок майже сорок років стояв порожнім: мешканці виїхали ще у 1980-х, згодом обвалився дах, а наприкінці 1990-х, на початку 2000-х спробу реконструкції зупинили на етапі встановлення металевого каркаса за фасадом. У 2013 році після серії експертиз споруду навіть планували знести, однак цього не сталося. Наприкінці 2010-х у будинку з’явився новий власник, і у 2019 році почали говорити про повноцінне відновлення за проєктом девелопера Alter Development.

Реставраційні роботи стартували у січні 2022 року. За початковим задумом, висоту й поверховість будівлі вирішили не змінювати, історичні віконні переплетення зберегти, а фасад виконати у стриманій пастельній гамі між світло-сірим і бежевим. Також планували облаштувати відкриту зону відпочинку на даху, а допоміжну чотириповерхову будівлю у дворі пристосувати під офісні функції. Будинок мали здати в експлуатацію влітку 2022 року, однак початок повномасштабного вторгнення Росії призупинив роботи. Згодом реставрацію відновили.

Упродовж 2022–2025 років фахівці поступово відновлювали будівлю, використовуючи архівні матеріали, фото та сучасні 3D-моделі. Основний акцент зробили на збереженні автентичності: відновили декоративні елементи фасаду, пропорції й пластику об’ємів, історичні віконні рішення та характерне світлове середовище інтер’єрів. Роботи завершили у другій половині 2025 року.

Після реставрації будівля повернулася до активного міського життя. Передбачається, що на першому поверсі працюватимуть публічні комерційні простори, зокрема кав’ярні чи ресторани, а верхні поверхи використовуватимуть під офіси або коворкінги.

Євроколія з Ужгорода

З вересня 2025 року з Ужгорода почали курсувати перші прямі пасажирські поїзди європейською колією до столиць ЄС — Братислава, Будапешт та Відень. Запуск став можливим після завершення будівництва ділянки євроколії стандарту 1435 мм між Чопом та Ужгородом, роботи на якій стартували у травні 2024 року і тривали близько півтора року.

Перші рейси вирушили 12 вересня і одразу перевезли близько 280 пасажирів. Зараз з Ужгорода курсують поїзди №961/618 до Братислави та №146 до Будапешта і Відня. Вони дозволяють дістатися європейських столиць без пересадок на кордоні, що раніше було головною перешкодою через різну ширину колії. 

Запуск євроколії в Ужгороді став першим практичним кроком інтеграції української залізниці в європейську мережу TEN-T. За кілька місяців маршрутом уже скористалися тисячі пасажирів, а держава паралельно готує нові проєкти, зокрема будівництво євроколії від польського кордону до Львова. Усе це поступово зменшує транспортну ізольованість країни й робить залізничні подорожі між Україною та ЄС простішими та швидшими.