ТОП-7 архітектурних пам’яток в Києві, які потребують реставрації, за версією експертів

У Києві багато культурної спадщини, яку важливо зберегти для нащадків, і, безперечно, всі пам’ятки, які наразі перебувають в занедбаному стані, є цінними. Але врятувати все і одразу немає можливості через брак ресурсів, тому важливо визначити пріоритетність. Це ми і намагались з’ясувати в даному матеріалі: які пам’ятки в Києві потребують реставрації найпершими?

Ми попросили п’ятьох експертів та експерток у сфері реставрації та збереження культурної спадщини скласти свій власний топ пам’яток столиці, керуючись як суб’єктивними вподобаннями, так і конкретними критеріями:

• архітектурна цінність
• знаковість/символічність для киян (історична цінність)
• терміновість потреби у реставрації
• оціночна вартість 
• потенціал для подальшого використання.

Ми проаналізували ці рейтинги, звели їх до спільного знаменника та визначили ТОП-7 пам’яток Києва, які потрібно зберегти найшвидше. 

Читайте також: Топ-12 зелених зон Києва за версією архітекторів та урбаністів

№7. «Будинок з хлібною лавкою»

Вул. Ярославів вал, 27
Пам’ятка архітектури місцевого значення 

Ця двоповерхова будівля є найстарішою на вулиці. Зараз розгледіти її заважають будівельні риштування та зелена сітка, які з’явилися зовсім нещодавно. Будинок є одним із небагатьох зразків пізнього класицизму в Києві. Неофіційна назва пам’ятки пов’язана з тим, що за переказами спочатку на першому поверсі була хлібна лавка до 1877 року, а на другому жили люди. Іншою назвою є садиба Кобилянських, бо саме ця родина володіла цим будинком доти, доки він не перейшов разом із сусідніми у власність страхового товариства «Саламандра» в 1915 році. На Мапі реновації зазначено, що в довіднику за 1916 рік за цією адресою була вже їдальня. За радянських часів у цих стінах працювали різноманітні установи, а планування будинку неодноразово змінювалося під їхні потреби. У 2000-х роках в будівлі містився офіс продажу будматеріалів, а пізніше турфірма з авіакасами. 

«Якщо караїмська кенаса на Ярвалу, 7 — це шедевр архітектури, то цей будинок менш примітний зовні. Він 1860-х років будівництва, проєкт Павла Спарро, доволі відомого архітектора тих часів. Для Києва це дуже цінна хронологічна глибина. Будинок належить до найбільш раннього періоду забудови цієї вулиці та сусідніх. Не зовсім ясно, звідки ця назва — Будинок з хлібною лавкою, чи була там крамниця насправді, точно невідомо. Але на цінність будівлі це на сьогодні не впливає. Небайдужі кияни намагаються її зберегти. Будинок у приватній власності, там багато років ведуться роботи, але невідомий їхній статус», – каже Олена Мокроусова, дослідниця архітектури, кандидатка історичних наук, історикиня архітектури Києва, заступниця генерального директора з наукової роботи Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури та заповідних територій.

Наразі пам’ятка архітектури місцевого значення понад 15 років стоїть порожня і потребує протиаварійних робіт. У 2009 році земельну ділянку передано фінансово-інвестиційній компанії «Старе місто» для реставрації та експлуатації, однак єдиною зміною став новий колір фасаду — теракотовий замість жовтого. Пізніше власниками будівлі називали в ЗМІ компанії «Ерров Тім» і ТОВ «Фер-ма». У 2022-23 роках під виглядом «протиаварійних робіт» новий власник розібрав внутрішні перекриття та частину внутрішньої стіни. Департамент охорони культурної спадщини видав припис про зупинку незаконних робіт і наклав 340 тисяч гривень штрафу, однак власник незабаром поновив роботи, які неодноразово намагалися зупинити громадські активісти та поліція. Улітку 2025 року Київська міська прокуратура заявила, що звернулася до суду і вимагає привести пам’ятку до належного стану. У прокуратурі нагадали, що об’єкт входить до охоронної зони «Старий Київ» і є унікальним зразком міської садибної архітектури 19 століття. А в листопаді цього року раптом прозвучала публічна заява, що в аварійному Будинку з хлібною лавкою планують відкрити ветеранський ресторан.

«Охоронний договір для Будинку з хлібною лавкою підписаний — пізніше, ніж треба, але підписаний. Тут є навіть проєкт реставрації. Якщо підписаний цей договір, то кожен власник знає, що він має не лише права, але й обов’язки, і не може нічого зробити з будівлею без дозволу консультаційної ради при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА», – пояснює кураторка ГО «Справжній Київ» Неллі Чудна.

№6 Замок барона Штейнгеля

Вул. Бульварно-Кудрявська, 27
Пам’ятка архітектури національного значення

Навіть у занедбаному стані залишки колишнього маєтку німецького барона Рудольфа Штейнгеля на Кудрявці вражають. Неоготичного стилю замок набув лише після перебудови 1877 року під орудою архітектора Володимира Ніколаєва, коли інженер шляхів сполучення і статський радник Штейнгель викупив у попередньої власниці з княжим титулом двоповерхову садибу-кам’яницю. Окрім самого особняка у вигляді замку, на території садиби пізніше з’явився також флігель у готичному стилі та великий англійський парк-сад зі ставком, алеями, клумбами і фонтаном. Саме тут зростав майбутній посол Української Держави в Берліні Федір Штейнгель, який обіймав також посаду генерального секретаря торгівлі й промисловості Центральної Ради. 

«Ця садиба публікувалася в журналі як одна з найкращих садиб свого часу. Будівля схожа на готичний замок зі спеціальною щоглою для підйому баронського прапору, коли власник маєтку був удома. Будинком володіли спадкові німецькі барони, тому замок там було відтворено в найдрібніших деталях», – розповідає дослідник Києва та екскурсовод Кирило Степанець.

1901 року маєток продали лікарю і професору Київського університету Михайлу Лапінському, який зробив тут фізіотерапевтичний санаторій із лікуванням водою, світлом та електричним струмом. Для санаторію Лапінського дуже згодився парк, а з протилежного боку садиби лікар-невролог збудував багатоповерховий прибутковий будинок у стилі готичного замку з приміщенням для двірника у вигляді середньовічного барбакану, який зберігся до наших днів.

У 1920-х з приходом до влади більшовиків санаторій для душевнохворих з замком Штейнгеля відійшов у власність Всеукраїнському державному дитячому інституту з пологовим відділенням. Саме тут 1926 року народилася Катерина Кричевська, онука автора державного герба УНР і творця українського архітектурного модерну Василя Кричевського, яка потім теж продовжила династію українських художників, але вже в США. З 1952 року замок Штейнгеля увійшов до складу державної установи під назвою Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України, яка працює тут досі.

«У 1980-х замок розрізали навпіл, а всередину, як картридж для приставки, вбудували новий корпус. Як не парадоксально, більшість людей дізнаються про замок Штейнгеля або на екскурсії або на лікуванні в Інституті ортопедії», – каже Кирило Степанець.

У 1976-1981 роках частину особняка на території інституту попри протести громадськості було знищено. Зберегли лише прибудову, яку відреставрували в 1980-х роках за проєктом архітекторки Валентини Корнєєвої. За словами Степанця, в Інституті ортопедії йому розповідали, що в 1990-ті роки фірма Siemens хотіла викупити будівлю, але їм не дозволили, тоді вони спонсорували ремонт в обмін на оренду.

Наразі цегляна будівля з підвалом та вежами, яка була флігелем замку Штейнгеля, перебуває в аварійному стані та державній власності. На Мапі реновації зазначено, що частково її було зруйновано пожежею. «Ми залазили на мінус другий поверх, він уже скоро завалиться. У готичному замку всередині все зруйновано повністю. Там підземні води, які підмили фундамент. Той корпус, який використовується Інститутом ортопедії, у кращому стані, там ремонту років двадцять», – розповідає кураторка ГО «Справжній Київ» Неллі Чудна.

№5 Будинок Вертипороха

Вул. Межигірська, 33/19
Пам’ятка архітектури місцевого значення

Ця будівля на розі Межигірської та Щекавицької вулиць на Подолі біля кінотеатру «Жовтень» має сумну історію та ще більш сумний вигляд руїни в історичному центрі Києва. Колишній прибутковий будинок Олексія Вертипороха є пам’яткою архітектури у стилі неоренесанс і вже багато років перебуває в аварійному стані. Будівля пережила кілька пожеж у 2010-х роках і стала об’єктом тривалої судової тяганини між державою і приватним власником «Подол Інвест». У липні 2025 року Київська прокуратура заявила, що оглянула  пам’ятку: «Будинок перебуває в аварійному стані — відсутній дах, наявна динаміка руйнації як окремих елементів, так і конструкції будинку в цілому, що може призвести до його повного знищення». У 2025 році судовий розгляд, який тривав 4 роки, завершився. Суд першої інстанції задовольнив позов прокуратури і зобов’язав «недобросовісного власника укласти охоронний договір на вказану пам’ятку та провести протиаварійні та невідкладні консерваційні роботи».

У Департаменті охорони культурної спадщини КМДА повідомили, що триповерховий будинок побудований наприкінці 1890-х рр. – на початку ХХ ст. у стилістиці історизму з використанням неоренесансних елементів в архітектурі. Автор проєкту не встановлений. Будинок є однією з небагатьох історичних споруд, що збереглися в забудові кварталу між вулицями Межигірською, Щекавицькою, Костянтинівською та Введенською. 

«Будинок Вертипороха є доволі цікавим кейсом: там достатньо складні реставраційні роботи в плані проєктування та в протиаварійної складової. Водночас з точки зору будівельних робіт реставрація буде дешевшою через те, що більшість будівлі вже зруйновано. Фактично йдеться про нове будівництво з відновленням лише фасадної частини. Відповідно будівельний кошторис буде значно дешевший, ніж він міг би бути. Це звучить цинічно і особисто я та моя компанія категорично проти доведення пам’яток архітектури до такого стану, але інвестиційно це дуже привабливий об’єкт», – коментує архітектор-реставратор Микола Віхарев.

Віхарев також наголошує на вигідній локації будинку Вертипороха: «Подібної локації на Подолі більше немає, бо він розташований біля чи не єдиної зеленої зони в цій місцевості. Це не просто центральний парк усього Подолу, це єдиний зелений острівець, оточений будівлями. Близькість таких культурних магнітів, як синагоги на Щекавицькій, кінотеатру «Жовтень», ресторанів і кафе, спорткомплексу з тенісним кортом поруч із метро Тараса Шевченка та іншої інфраструктури Подолу, робить будинок Вертипороха дуже привабливим місцем для готелю чи висококласних апартаментів. Потенціал будинку Вертипороха недооцінений, як і всієї України, і він може бути щасливою картою для майбутнього девелопера».

За його словами, з точки зору архітектурної реставрації це цікавий об’єкт і є надія, що інвестор нарешті почне реставраційні роботи, поки будинок остаточно не зруйнувався.

Архітектор звернув увагу на унікальну особливість будинку Вертипороха: «Рідко таке можна зустріти, щоби парк плавно переходив у будівлю, а тут її інтеграція в парк можлива напряму. Це дуже унікальна історія для пам’ятки архітектури. Колись мене вразив приклад вілли Борґезо в Римі, де вілла історично опинилася оточена парком просто посеред міста. Тут скромніша аналогія, але історична будівля, яка може інтегруватися в парк, — це розкіш для Києва».

№4 Будинок Сікорського

Вул. Ярославів вал, 15б
Пам’ятка історії національного значення

Цей непримітний і напівзруйнований будинок у дворі на вулиці Ярославів вал в усіх на слуху, бо тут народився і виріс авіаконструктор Ігор Сікорський, один із основоположників світової авіаційної техніки. 

У Департаменті охорони культурної спадщини зазначають, що Сікорський мешкав у садибі родини у 1889-1912 роках, а з 1904 року жив у цьому будинку: «На території садиби, в шестикутній альтанці, що стояла в просторому саду Сікорських, обладнав столярну майстерню, де виготовляв деталі літаків та гелікоптерів. Тут він побудував два перші гелікоптери в 1909-1910 роках». Триповерховий будинок в стилістиці історизму розташований у глибині садиби паралельно фасадному будинку. Він був зведений 1904 року в садибі, що належала з 1885 року батьку авіаконструктора — професору медичного факультету Університету святого Володимира Івану Сікорському, відомому психіатру. З 1950-х років будинок підпорядкувався готелю «Зірка», тут були готельні номери. Готель проіснував до 1992 року, після чого був зачинений на реставрацію, яка так і не розпочалася. 

У 2000 році державне підприємство Міністерства оборони України «Готель «Козацький» уклало договір оренди з міжнародним благодійним фондом «Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського» щодо оренди будинку Сікорських на 49 років. Цей фонд мав відремонтувати та забезпечити охорону будівлі. Однак у 2015 році за рішенням суду договір оренди було розірвано, бо орендар не виконував умови договору та не робив капітальний ремонт будинку протягом 15 років. У 2016 році жовтий цегляний будинок у другій лінії Ярвалу було визнано пам’яткою історії національного значення після того, як з’явилося оголошення про його продаж. На Мапі реновації останніми пунктами в таймлайнах будівлі є арешт, який наклав на будинок Печерський суд Києва у лютому 2018 року, і руйнування підпірної стіни у квітні того ж року.

«Історія з будинком Сікорського тягнеться десятиліттями, а будинок в аварійному стані. Власником досі є Міністерство оборони України. Якщо візуально будинок не всі знають, бо він стоїть у дворі, то через його відомого мешканця він в усіх на слуху. Сам будинок менш цікавий архітектурно, але з історичного погляду дуже цінний. Ініціатива багатьох киян — створити там музей Ігоря Сікорського», – розповідає Олена Мокроусова.

№3 Садиба Терещенка

Бульвар Шевченка, 34/15а
Пам’ятка архітектури та історії місцевого значення

У цьому білосніжному неоготичному замку 39 років прожила родина українських «цукрових» підприємців Терещенків. На Мапі реновації вказано, що будівництво замовляли не Терещенки, а дружина колезького асесора Феліція Модзелевська 1874 року. Після Терещенків будинок  прихистив генеральне секретарство шляхів сполучення Української Центральної Ради та Міністерство шляхів сполучення Української Держави і УНР.

«Терещенки — легендарна київська родина українських меценатів і філантропів кінця 19 та початку 20 сторіччя. Їхня садиба розташована в знаковому місці. Це маленький компактний замок у неоготичному стилі. Усередині там майже все знищено, збереглися лише дуже класні ковані сходи. Хотілося б там музей родини Терещенків, але це штука дотаційна», – каже дослідник Києва та екскурсовод Кирило Степанець.

Кураторка ГО «Справжній Київ» Неллі Чудна підтверджує,що всередині все демонтовано, аж до цегли: «Коли ходиш усередині, то таке враження, що хотіли, щоб будинок завалився. Але при цьому демонтаж проведено грамотно: абсолютно цілий, відремонтований дах, знято всі радянські нашарування. Коли будинок був у приватній власності, то всередині сидів охоронець.

Тепер садиба в комунальній власності і зайти може будь-хто: там часто ночують безхатьки». За словами Чудної, садибу Терещенків навряд чи коли-небудь реставрували: реконструкція за радянських часів і поточні ремонти, не дуже схожі на реставрацію. «А що там хотів зробити Центрелеватормлинбуд, не знаю, проєктів не бачила, але на відновлення садиби в первісному вигляді надії не було», – каже кураторка ГО Справжній Київ.

№2 Гостиний двір

Контрактова площа, 4
Пам’ятка архітектури та містобудування національного значення

Гостиний двір важко не помітити, якщо ви потрапляєте на Поділ у Києві, бо він розташований у серці цього історичного району, на Контрактовій площі. На жаль, після того, як громадськість відвоювала будівлю у приватного власника за часів Януковича після спроби реконструкції, і вона перейшла в державну власність, Гостиний двір перебуває в стані занепаду. 

У Департаменті охорони культурної спадщини КМДА, який тепер очолює Марина Соловйова, що була в лавах захисників Гостиного двору як правозахисниця, нагадали, що будівлю занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку архітектури та містобудування національного значення.

Цікаво, що будівля Гостиного двору доволі нова, але побудована за первісним проєктом архітектора, який не був реалізований у 19 сторіччі. Монументальну будівлю, яку ми бачимо на Контрактовій, збудували в 1983-1990 роках за проєктними матеріалами архітектора Л. Руска, датованими 1809 роком.

«Гостиний двір — будинок 1980-х років будівництва. Це було нове будівництво за проєктом початку 19 сторіччя, який не був реалізований тоді. Хоча сьогодні це вже цікаве досягнення  українських реставраторів (робота Валентини Шевченко і її колег). Але попри роки боротьби киян за об’єкт, сьогодні це руїни посеред Контрактової площі. Гостиний двір у 2010-х роках якось опинився у приватній власності, тепер знову у державній, можливо, потрібно передати в комунальну, щоб зрушити питання реставрації з місця. Будівля потребує великих коштів для реставрації, але, можливо, не таких великих, як попередні. На мою думку, там може бути туристичний центр з інформаційними послугами для туристів Києва, якісь відділи Музею історії Києва», – вважає Олена Мокроусова.

Сучасна двоповерхова споруда Гостиного двору цегляна, потинькована і має прямокутну форму у вигляді каре. Всередині відкрите замкнене подвір’я з шістьма проїздами та металевими воротами. Зовнішні сторони двору оточені арковими галереями, а фасади прикрашені пілястрами. Гостиний двір звели у 1809 році замість старого двору 1760-х років будівництва за проєктом архітектора Івана Григоровича-Барського. Первісно будівля була одноповерховою. Першу реконструкцію здійснив у 1828 році архітектор А.Меленський, а в другій половині 19 ст. будівлю знову перебудували: замурували аркові галереї.

У 2000-х у Гостиному дворі, перш ніж його закрили на реконструкцію, були Театр на Подолі, архітектурно-будівельна бібліотека, кафе «Полонез», магазин побутової хімії та інше. «У 2013 році мені поталанило побувати у підвалах Гостиного двору. Це символічна для Києва будівля. На мою думку, там мають бути торгові ряди, як і раніше. Це перше призначення цієї будівлі. Уже потім було все підряд: мої батьки купували в Гостиному дворі холодильник, наприклад. А я був там колись у бібліотеці на презентації книжки Дмитра Малакова про Київ», – коментує києвознавець та екскурсовод Кирило Степанець. 

№1 Будинок Товариства швидкої медичної допомоги

Вул. Рейтарська, 22
Пам’ятка архітектури місцевого значення

Саме ця будівля набрала найбільше балів серед опитаних експертів. Кияни дуже добре знають цю будівлю, а старше покоління пам’ятає її як лікарню. Будівля почала занепадати, коли там закрили медичну установу років десять тому. Наразі будинок у комунальній власності і вже багато років перебуває в незадовільному стані. Але навіть у такому вигляді це палац. У дворі є флігель, він у більш-менш нормальному стані. 4-поверховий будинок на Рейтарській має ошатний фасад, вирішений у неоренесансних формах. 

У Департаменті охорони культурної спадщини називають це однією з найкращих робіт архітектора Зекцера і типологічно рідкісним зразком архітектури медичного закладу. Появі цієї будівлі ми завдячуємо київським меценатам, які 1901 року заснували Товариство швидкої медичної допомоги. На Мапі реновації в описі цієї будівлі вказано, що в Києві перша швидка з’явилася раніше, ніж в інших містах російської імперії та навіть Парижі.

Будинок розташований по червоній лінії забудови вулиці в садибі, що належала Товариству швидкої медичної допомоги. Автор проєкту будівель — відомий київський архітектор Зекцер. Урочисте закладення будинку відбулося 19 травня 1913 року. Будівництво велося швидко, остаточно було закінчено на початку 1915 року. У травні-грудні 1918 року в садибі містилося Міністерство народного здоров’я Української Держави; у грудні 1918 – лютому 1919 року — Міністерство народного здоров’я й опікування УНР. А в 1920-х роках сюди повернули Станцію швидкої медичної допомоги. У цій будівлі робив операції на серці Микола Амосов. У цьому венеційському палаці помер архітектор Йосип Зекцер, який її будував — його привезли сюди після того, як він потрапив під трамвай на Подолі. Кажуть, що останніми словами архітектора стали: «Я багато будував, тепер хай будують інші».

«Зараз будинок використовують як склад: на першому поверсі зберігають архіви, усе решта там розвалено. Він у жахливому стані, мені доводилося там бути пару років тому. Уже немає перекриттів, можна зберегти тільки фасад. Бічні стіни всі в тріщинах», – каже дослідник Києва Кирило Степанець.

За його словами, з огляду на те, що вулиця Рейтарська стає сьогодні магнітом для молоді, можна було б зробити в Будинку товариства швидкої медичної допомоги бізнес-центр.