Міжкультурний зв'язок: Надія Шаповал створила колекцію для бренду Zacapa

Засновниця Nadiia, дизайнерка та стилістка, дослідниця етнографії Надія Шаповал багато років вивчає українські традиції та спадщину, але готова виходити за географічні кордони однієї країни і занурюватися глибше в міжкультурні зв'язки. Поринути у новий світ їй допомогла співпраця з брендом гватемальського рому Zacapa, чия історія сягає 70-х років минулого століття. У межах колаборації мисткиня створила серію об’єктів з гутного скла та унікальну тацю, інкрустовану соломою. Нам вона розповіла всі подробиці творчого процесу.

Я обожнюю ставити перед собою нові виклики та розширювати поле власних досліджень, тому пропозицію Zacapa прийняла з ентузіазмом і щирим бажанням створити щось нове на стику двох світів. Усе почалося з вивчення історії бренду. Важливою точкою дотику між Zacapa та нашою культурою для мене стала жінкоцентричність бренду: головним його міксологом є жінка, а пляшку рому прикрашають традиційні обідки з пальмового листя, сплетені гватемальськими майстринями.

Саме ці обідки надихнули мене створити об’єкт, що допоможе розкрити всю красу українського плетіння із соломи. Я давно захоплююся творчістю Олександра Саєнка, якого називають новатором у роботі з цим матеріалом. У свій час він продемонстрував, що солома може бути не лише декоративним елементом, а й основою для оформлення інтер’єрів та створення монументальних образів.

Для Саєнка зір був єдиним засобом зв’язку з навколишнім світом: у дитинстві він утратив слух після скарлатини, що вирувала в Україні на початку XX століття. Його підхід до роботи з соломою був унікальним, а роботи сповнені надзвичайної динаміки та ритму. Ці відчуття хотілося передати й у нашій колаборації з Zacapa — так народилася таця, інкрустована соломою, яка гармонійно пасуватиме до пляшки, декорованої пальмовим листям.

Виготовити тацю мені допомогли в одеській студії Ruda, що створює унікальні меблі. Разом з її майстрами та художницею з Кам'янця-Подільського Наталею Сойко ми розробили ескізи та мотив, у якому квітка орхідеї — ще один важливий символ Zacapa — стала частиною вінка поруч з українськими традиційними квітами. Для мене ця таця — приклад справжнього люксу, непідвладного часу та трендам.

Її створення — кропітка робота, що вимагає величезної майстерності й уваги до деталей. Це продовження традиції українського декоративного мистецтва, з якою світ тільки починає знайомитися. Так, за кордоном уже добре знають про різноманіття нашої вишивки чи кераміку, але я мрію показати інкрустацію соломою — бо це справжнє мистецтво.

Ще одна техніка, яку я використала в цьому проєкті, — гутне скло. Це давнє народне ремесло, традиції якого сягають часів Київської Русі, а найбільший розквіт припав на добу козацтва. На жаль, сьогодні в Україні техніка виробництва гутного скла майже втрачена — залишилося всього кілька справних печей на Львівщині, хоча колись вони були майже в кожному регіоні.

Я звернулася по допомогу до майстрів, які працюють на печі Тараса Дзиндри. Вони експериментують із кольорами та формами, створюючи не лише ужиткові предмети, а й дизайнерські об’єкти. На цьому ми й зійшлися: у межах колаборації я придумала набір із кількох келихів різних форм, прикрашених квіткою орхідеї. Тут теж стався справжній міжкультурний метч: країни Центральної Америки вважаються батьківщиною багатьох сортів орхідей, а водночас ці квіти надзвичайно популярні в Україні — орхідею можна знайти майже на кожному підвіконні.

Працювати з гутним склом — це мистецтво й виклик водночас. Піч працює цілодобово, температура — надвисока, і скло за таких умов поводиться непередбачувано: ніколи не знаєш, який отримаєш результат. Для мене саме це й відрізняє справжній крафт від фабричної штамповки — тут завжди є частка магії.

Виготовлення наших келихів з орхідеями стало справжнім викликом і для мене, і для майстрів: ми вручну підбирали всі пігменти, прагнучи досягти насиченості кольору, і навіть розробили свою унікальну техніку роботи. На кожному келиху — три бутони з тендітними пелюстками, які потрібно було обережно закріпити та рівномірно "запекти" у печі. Працювати доводилося швидко й делікатно водночас. Увесь процес зайняв понад вісім годин, але результатом я задоволена: нам вдалося підкреслити тендітність кожної квітки й досягти потрібної глибини кольору, що ефектно контрастуватиме з відтінком самого напою.

Під час роботи я багато думала про продукт і про естетику його використання. Саме тому ми розробили келихи різної форми: ром — важлива складова сучасної міксології, і мені хотілося розкрити його по-новому. Для мене ця співпраця стала можливістю не лише знайти точки перетину культурної спадщини обох народів, а й поєднати барну культуру з модою, адже найцікавіше народжується в найнесподіваніших союзах.

Інтервʼю: Віолета Федорова
Режисура: Анна Бугакова
Відеографія: Поліна Гребеник
Редагування: Марина Шулікіна
Звукозапис: Олесь Губенко
Постпродакшн звуку: Ксенія Виноградова
Фото: Поліна Гребеник
Стиль: Юлія Остапчук
Макіяж та зачіска: Дарія Жадан
Художнє освітлення: Михайло Азябін
Продакшн: Марина Сандугей-Шишкіна, Марія Ніколаєнко

Promotion