Для Києва немає альтернативи централізованому опаленню, каже Кличко. Чи це справді так?

Лише великі ТЕЦ можуть покрити потреби мегаполіса, заявив міський голова Віталій Кличко, відповідаючи на закиди в тому, що Київ міг би убезпечитися від кризової ситуації, встановивши когенераційні установки. Про це він сказав в ефірі радіо КиївФМ, повідомляє Вечірній Київ.

За його словами, Київ має найбільшу в Європі систему централізованого теплопостачання — 2700 кілометрів тепломереж, які обслуговують понад 3,5 мільйона мешканців. Це не зовсім так: вона третя після Москви, 16600 кілометрів, і Бухареста, 3847 кілометрів.

«Побудувати альтернативну систему генерації для такого міста — це десятки років і десятки мільярдів доларів. У воєнний час це фантастика», — каже мер.

Наразі в Києві працюють дві когенераційні установки з семи обіцяних. Ще три готують до запуску, решта дві надійдуть наступного тижня. Загальна потужність цих семи мініТЕЦ, за словами Кличка та його заступника Петра Пантелєєва, становитиме 66 МВт. При цьому торік сам Пантелєєв заявляв, що за допомогою цих установок виробництво електроенергії має зрости на 116 мВт.

Спробуємо розібратись, чи справді альтернативи централізованій системі, що спирається на кілька великих ТЕЦ, для Києва немає.

Системи централізованого теплопостачання справді вважаються потенційно найбільш екологічними та економічно ефективними завдяки використанню місцевих або альтернативних видів палива, а також можливості спільного виробництва теплової та електричної енергії.

Проте ще до війни централізована система почала поступатися автономному та навіть індивідуальному теплопостачанню. До такої ситуації призводили низка чинників, серед яких — нестача довготривалих стратегій розвитку, неринкове ціноутворення на енергоресурси, низька енергоефективність та ненадійність мереж, недостатня якість та доволі висока вартість теплової енергії, недоліки інвестиційної та тарифної політики тощо. Докладніше про системні проблеми читайте у цьому матеріалі «Хмарочоса».

Водночас в умовах атак на об’єкти генерації централізована система стає вразливою.

«Система опалення Києва створювалася як одна з найбільших у світі, і те, що колись вважалося її перевагою (ефективність та низька собівартість тепла), у 2026 році перетворилося на ахіллесову п’яту», — вважає консультант з енергетики Юрій Пилипенко.

Замість десятків котелень, як в інших обласних центрах, зокрема у Харкові, Київ покладається на ТЕЦ-5, найпотужнішу в Україні, та ТЕЦ-6. Обидві потрапили під три російські атаки 25–27 грудня, 9 та 13 січня. За словами Пилипенка, влучання в одну машинну залу ТЕЦ-6 миттєво вимкнуло тепло для Троєщини, Лісового масиву, Оболоні та частини Подолу.

Якби замість ТЕЦ-6 ці райони обслуговували 50 окремих котелень, ворогу довелося б витратити сотні ракет, щоб досягти такого ж ефекту, вважає Пилипенко. «Екстремальна концентрація потужностей на двох об’єктах — це головна причина того, чому зараз Київ замерзає», — каже він.

Приклад Бухареста, де система так само покладається на одну велику ТЕЦ і три менші й навіть є більшою за протяжністю мереж, свідчить, що колапс можливий і без російської «допомоги». Через аварію на найбільшій ТЕЦ із початку року без опалення опинилися тисячі будинків, із них сотні досі лишаються без тепла на тлі незвично морозного січня. Мер міста Чіпріан Чуку заявив, що проблему неможливо вирішити «за одну ніч», адже вона є структурною й накопичувалася десятки років.

Коментарі:

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті