Make Inclusive: як меблевий бренд Recast Plastic інтегрує інклюзивність у свої дизайни

Інклюзивність в українському дизайні та виробництві припиняє бути поодинокою ініціативою й поступово стає частиною нової бізнес-культури. За останні роки з’явилося чимало брендів, які не просто враховують певні потреби людей з інвалідністю, а переосмислюють базові речі: меблі, посуд, одяг та інші повсякденні предмети. Вони створюють зручні, безпечні й доступні для різних користувачів продукти.

Це рух, який формується через спостереження, дослідження й реальний досвід тих, хто працює з людьми, для яких простір і предметність можуть бути викликом. Але він також потребує підтримки, зокрема від великих бізнесів, які можуть підсилювати інклюзивність ресурсами, експертизою і власним прикладом.

Саме тому до цієї ініціативи долучився Райффайзен Банк, який системно працює з темою інклюзії. Банк впроваджує доступні сервіси, адаптує власні відділення для клієнтів із різними потребами та підтримує проєкти, які допомагають українським брендам створювати інклюзивні продукти й розвиватися в цьому напрямі. Це співпраця, яка водночас підсилює бізнес і змінює культуру ставлення до інклюзивності в Україні.

За підтримки Райффайзен Банку ELLE підготував серію інтервʼю з українськими брендами, що працюють у сфері інклюзивних рішень: від меблів і предметного дизайну до одягу та текстилю. Сьогоднішній герой — Recast Plastic, виробник, що створює міцні меблі з переробленого пластику і розробляє інклюзивні рішення, які змінюють підхід до простору. Про шлях, мотивацію та бачення розповідає засновниця Ольга Лекова. 

Як виникла ідея створити інклюзивний продукт? З якого особистого або професійного досвіду вона виросла?

Насправді ця ідея визрівала дуже давно — ще з 2009 року, коли моя кар’єра інженера була тільки на початку шляху, я працювала в дитячому будинку з медичним нахилом. Там усе було добре настільки, наскільки могло бути в тих умовах, але я чудово пам’ятаю, що дітям з інвалідністю доводилося «пристосовуватися» до простору, а не навпаки.

Ми імпровізували з підручними засобами, створювали щось самостійно, бо спеціалізованих меблів просто не існувало або їх було дуже важко знайти. І це залишило в мені глибокий слід — розуміння, що простір може або підтримати дитину, або додати їй зайвих бар’єрів.

Після 2022-го, коли ми почали працювати з укриттями, школами та військовими просторами, це відчуття повернулося. За останні декілька років дуже часто стикалися з тим, що людям з інвалідністю в цих просторах просто немає місця. Не тому, що хтось не хоче їх бачити, — а тому, що про їхні потреби не думають системно.

У багатьох місцях усе ще немає елементарного — зручних, безпечних меблів для людей, які рухаються інакше. І в якийсь момент стало очевидно: якщо ми можемо створювати міцні меблі з переробленого пластику, то чому б не зробити їх інклюзивними? Чому б не закласти комфорт і доступність на рівні матеріалів і конструкцій?

Це рішення виросло з дуже простого бажання — щоб ніхто не почувався «зайвим» у просторі, який має захищати.

Які ключові потреби людей з інвалідністю ви враховували під час розроблення меблів?

Ми почали з базового — з розмов. З ветеранами після протезування, з людьми, які користуються кріслом колісним, з батьками дітей зі складнішими формами мобільності.

Усі говорили про одне й те саме:

• правильна висота;
• відсутність гострих кутів;
• комфортне перенесення ваги;
• стабільність конструкції;
• можливість безбар’єрно сісти й встати.

Наше завдання — не вигадати щось «для галочки», а створити меблі, з якими людині легко, спокійно й безпечно.

З якими викликами ви зіткнулися під час розроблення інклюзивних технологій — від виробництва до комунікації?

Перший виклик — чесність, бо для того, щоб створити інклюзивний продукт, треба визнати, що твій попередній досвід може бути недостатнім. Потрібно перепроєктовувати, тестувати, слухати й знову тестувати.

Другий — виробництво. Перероблений пластик — це дуже міцний матеріал, але працювати з ним технічно складніше. Ми переробляли форми, товщину, навантаження, щоб витримати стандарти інклюзивності.

Третій — комунікація. Поки ти не поясниш, що інклюзивність — це не «додаємо плюсик до ESG», а реальна потреба людей, частина аудиторії просто недочуває. Але це змінюється. І саме в цьому Recast Plastic допомагає.

Що має змінитися в індустрії, щоб інклюзивні продукти стали доступнішими?

Потрібно, щоб інклюзивність перестали сприймати як дизайн-опцію. Це має бути нормою — так само як ремінь безпеки в авто. Якщо замовники, архітектори, державні інституції почнуть ставити вимогу «інклюзивно» ще на рівні техзавдання, ринок автоматично підтягнеться.

І ще одне — треба говорити з людьми, яких це стосується. Головне — думати не за них, а разом з ними.

Як зміниться індустрія наступними роками, якщо інклюзивність стане базовою вимогою?

Як на мене, індустрія стане людянішою. Давно пора щось змінювати. Бізнеси перестануть створювати «середню» реальність, у якій частині людей завжди незручно.

Дуже часто бачу класні з вигляду меблі, але вони геть незручні, особливо якщо це крісло. Так, воно гарне для глянцю, але точно не для щоденного використання. Тому, на мій погляд, продукти мають бути ергономічнішими та довговічнішими. Гонитва за трендами — це точно не Sustainability.

Виграють усі, бо те, що зручно людині з інвалідністю, зручно й людині без неї — закон дизайну ніхто не скасовував.

Як соціально відповідальні бізнеси, зокрема Райффайзен Банк, можуть впливати на розвиток інклюзивності й допомагати брендам масштабуватися?

Коли великий гравець підтримує інклюзивний продукт, він фактично задає стандарт для всього ринку. Це сигнал, що інклюзивність — норма бізнес-культури, бо зараз чомусь всі вважають, що це новий тренд, який незабаром мине.

Таке партнерство дає можливість протестувати продукт у живих сценаріях, зібрати ширший фідбек і масштабуватися швидше й розумніше. Це зміна мислення, яка множить можливості для менших компаній.

Яку роль відіграє якісне фінансування та партнерство з банком у розвитку малого бізнесу сьогодні?

Фінансування — це ж не тільки про гроші. Для мене це про впевненість, що ти можеш планувати, інвестувати, розширюватися, а не виживати «з місяця в місяць».

Коли банк не просто видає кредит, а стає партнером — це інший рівень взаємодії, бо таким чином він допомагає бізнесу дорости до наступного етапу: від ідеї до стабільного виробництва, від маленької майстерні до масштабів країни. Я з Райфом від початку створення першого бізнесу, а це вже майже 10 років, тому можу зсередини сказати, наскільки партнерство спрощує тобі життя. Особливо зараз, коли українські компанії відновлюються після травматичних років. Це підтримка, яка відчутно змінює реальність.

Наскільки важливою є підтримка таких гравців, як Райффайзен Банк, в інтегруванні інклюзивних технологій у продукти?

Це критично важливо, бо така підтримка може не лише прискорити розвиток — вона легітимізує інклюзивність як частину сучасного бізнес-підходу.

А коли банк інтегрує такі рішення у власні продукти, то він своїми діями показує приклад для інших, що інклюзивність — це насамперед про повагу до людей. І коли це робить хтось великий, інші вже не можуть діяти «по-старому». Ринок змінюється — і змінюється культура.