Новий погляд на Dior від Джонатана Андерсона: друга лінійка дизайнера на Тижні чоловічої моди в Парижі

Попри те, що дебют Джонатана Андерсона для Dior стався ще в минулому сезоні, ми продовжуємо з особливим трепетом слідкувати за новими експериментами дизайнера, які він майстерно вплітає в культову естетику французького дому. Так, під час Паризького тижня моди Menswear креативний директор бренду представив свою другу колекцію для чоловічої авдиторії, яка, по правді, вийшла не менш захопливою, ніж попередня. 

Цього разу Джонатан Андерсон звернувся не до архівних матеріалів Dior, з якими всіляко грав у сезоні весна-літо — 2026, а до робіт іншого кутюрʼє, який прославив авеню Монтень, — Поля Пуаре. Таким чином ірландець намагався поєднати два абсолютно полярні коди: архітектоніку Dior з драпірованими силуетами свого натхненника. 

«Мені подобається ідея зустрічі цих двох нехарактерних пейзажів, – поділився він у превʼю. — Dior створив структуру, а Пуаре її прибрав».

Відправною точкою дизайнера стала фіолетова сукня, яку Поль у свій час придбав у вінтажній крамниці. Саме з неї й почалося шоу: на сяйливий подіум вийшов манекенник, вдягнений у яскраву сяйливу річ, всуціль вкриту паєтками. Її Джонатан Андерсон запропонував поєднати з прямими висвітленими джинсами, ременем із золотою пряжкою, принтованим взуттям та масивною сумкою. 

Далі колекція розгорталася як низка модних метаморфоз, де знайомі коди Dior навмисно втрачали рівновагу. Андерсон грав із кравецькою дисципліною, змінюючи пропорції: зменшені Bar-жакети з «пісочним годинником» у твідовій гусячій лапці чи потертому денімі зміщували акценти майже під пахви, а фраки з кабельного трикотажу та щільної овчини балансували на межі формального й утилітарного.

Не обійшлося й без навмисних стилістичних провокацій: флуоресцентні жовті перуки, гіпероб’ємні пуховики та асиметричні спідниці на запах відсилали до авангардних подіумів. Хоча сам Андерсон радше апелював до спадщини Джона Гальяно — ще одного дизайнера Dior, який умів перетворювати покази на видовища.

Утім попри весь цей модний екстрим, колекція вийшла надзвичайно збалансованою. Поруч із концептуальними образами з’явилися цілком комерційні рішення: твідові костюми з ледь зміщеною лінією плечей, блискучі трикотажні вироби та вільні джинси. Сам дизайнер зізнався, що для нього Dior — це насамперед про моду, фантазію й гру, а не про передбачувані силуети. І схоже, саме ця сміливість і небажання працювати за сценарієм стали головною рушійною силою його нового Dior.