Український гобелен на світовій сцені: як Михайло Білас народну традицію із сільської хати вивів на міжнародні виставки

Михайло Білас залишив по собі колосальну спадщину, кожна робота в якій — це окремий всесвіт. Його гобелени, килими, аплікації, верети, ліжники, вишивані сервети, доріжки, подушки, декоративні квіти та авторські ляльки поєднують традиції українського ткацтва з авторським баченням і неповторною художньою експресією. Сьогодні згадуємо життєвий та творчий шлях майстра.

Становлення та багатогранність таланту

Михайло Білас народився 1 серпня 1924 року в селі Креховичі на Івано-Франківщині. Його шлях до текстилю був нелінійним: він володів чудовим голосом, навчався хореографії та вокалу. Цей сценічний досвід згодом втілився у динаміці його гобеленів та театральності авторських ляльок. Професійну освіту здобув у Львові (училище ім. І. Труша та Інститут прикладного і декоративного мистецтва), закінчивши навчання у 1959 році вже зрілим майстром.

Михайло Білас в юності, фото: Вікіпедія

Після завершення навчання Михайло Білас працював у галузі художнього моделювання одягу. У 1959–1973 роках він обіймав посади старшого та головного художника-модельєра будинків моделей у Львові, Харкові та Києві. Цей період став важливим етапом професійного становлення митця, під час якого він поєднував роботу з текстилем, дизайном одягу та декоративно-ужитковим мистецтвом.

Паралельно з роботою у сфері моди Білас активно займався виставковою діяльністю та авторськими мистецькими проєктами. У 1970–1972 роках він створив експозицію давнього періоду Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї, що стала зразком сучасного на той час музейного експозиційного мислення та зберігає актуальність і нині.

"Бойківська мадонна", фото: Михайло Білас, fb

Свідчення про майстра та його філософію

Аналізуючи творчість Біласа, мистецтвознавці та видатні діячі культури підкреслювали його унікальне відчуття гармонії.

Високу оцінку творчості Михайла Біласа неодноразово давали діячі української культури та мистецтва. Композитор Анатолій Кос-Анатольський так писав про його роботи:

"З найвищим захопленням питаю: невже руки людини можуть творити такі чудеса?! Ходжу по залах і чую ту чарівну музику, якою дихає кожен гобелен, килим, аплікація… Хочу дійти до таємниць того творення і відповідаю собі: перед нами великий самобутній художник, що зумів скласти в чудесне єдине глибокі народні корені, сміливий сучасний почерк, ну, і безприкладна працелюбність. Одне слово: Білас…"

"Гуцульське весілля", фото: Михайло Білас, fb

Поет Дмитро Павличко вбачав у Біласові "божественну" силу, здатною оживити старовину:

"Михайло Білас — музикант барв; так ніхто не відчуває гармонію кольорів, як він, так ніхто не вміє мислити красою одягу, красою інтер’єру, як він... Він є, власне, великим трансформатором народної мистецької енергії в нові форми, нові художні предмети, причому в такі саме, які хочеться мати кожній людині дома, з якими хочеться жити в цю нашу нікельовану епоху одноманітної архітектури й одежі", - згадував письменник.

Він також додав метафоричне порівняння праці художника з даром небес:

"Михайлові Біласу, так як древнім нашим предкам золотий плуг, упав із неба ткацький верстат — це гордість нашого мистецького сучасного ткацтва, це подив, що народжує оптимістичне світовідчуття".

Князь і княгиня", фото: Михайло Білас, fb

Письменник та публіцист Євген Плачинда резюмував феномен митця:

"Геній гармонії… Геній кольору… Геній творчості".

Особливості творчого методу

Творчий метод Михайла Біласа сформувався на перетині народної традиції та індивідуального авторського бачення, що дало змогу митцеві створити впізнаваний стиль у галузі художнього текстилю й декоративно-ужиткового мистецтва.

Однією з ключових особливостей методу Біласа є трансформація народної традиції, а не її пряме відтворення. Художник активно використовував мотиви українського народного мистецтва — орнаменти, колористику, образи побуту, свят і обрядів, — однак переосмислював їх у сучасному декоративному ключі. Його твори не є етнографічною ілюстрацією, а радше художньою інтерпретацією традиційної культури, адаптованою до нових форм і масштабів.

"Гуцульська сім'я", фото: Михайло Білас, fb

Михайло Білас був винятковим перфекціоністом. Його родичка, Юлія Білас, згадує, що для нього не існувало другорядних деталей. Він власноруч проходив увесь цикл створення шедевра: від ескізу та вифарбовування ниток до багатогодинного стояння за верстатом. Він ніколи не купував готові нитки потрібних кольорів. Усе фарбував сам у величезних виварках, шукаючи саме той відтінок, який "звучав" би у гобелені. Якщо колір не вдався — виливав усе і починав спочатку.

За її словами, Білас був людиною дуже закритою, коли справа стосувалася творчості. Він не терпів сторонніх очей під час роботи. Тільки тиша і верстат. 

"Михайло Білас міг раптом зупинитися та випороти все, бо був невдоволений результатом... Він дуже любив працювати вночі, бо навколо тиша, всі сплять, не заходять, не телефонують і побут не відволікає".

Його творчий діапазон вражає: гобелени та килими, тематичні композиції про побут Карпат та абстрактні орнаментальні мотиви та аплікації, ляльки.

фото: Михайло Білас, fb

Він використовував унікальну техніку роботи з велюровим папером, який сам фарбував у потрібні відтінки, створюючи власний графічний стиль.

Міжнародне визнання та спадщина

Світ відкрив для себе Біласа раніше, ніж офіційна радянська система. У 1960 році його роботи стали частиною великої міжнародної виставки в Делі (Індія). Це був справжній тріумф: індійська публіка, вихована на багатовікових традиціях текстилю, була вражена українським колоритом та віртуозністю виконання.

Після успіху в Індії виставки Біласа відбулися в Канаді, США, Франції, Німеччині. У 1992 році в Трускавці відкрили Художній музей Михайла Біласа — перший в Україні прижиттєвий музей такого типу.

Його ім’я внесено до понад 100 видань різними мовами світу, а мистецтвознавці присвятили його творчості сотні досліджень, де Біласа характеризували як митця з "непомильним естетичним почуттям".

"Весільні ворота", фото: Михайло Білас, fb

фото: Михайло Білас, fb

Митець залишив по собі величезний архів: понад 250 творів оцифровано в межах сучасного проєкту "Віртуальний музей Михайла Біласа". Це гобелени, ліжники, панно та особисті речі, що тепер доступні світовій аудиторії шістьма мовами на ресурсі www.Bilas.art.

Михайло Білас помер 25 січня 2016 року. Своєю роботою він довів, що традиційне українське ткацтво може вийти за межі побутового ремесла і стати частиною сучасного світового мистецтва.

• Грицько Чубай: життя під наглядом і поезія без цензури