Культура пам’яті: як мистецтво допомагає осмислити трагедію Голокосту

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту говоримо про мистецтво, яке допомагає осмислити трагедію та привертає увагу до подій минулого століття. Твори, що постали як відповідь на злочини нацистського режиму, досліджують межі людської природи, крихкість життя й здатність зберігати світло навіть у темряві. Ми зібрали книги й фільми, які допоможуть глибше зрозуміти ці темні сторінки історії. 

Що варто почитати

«Маус. Сповідь уцілілого», Арт Шпігельман

Це комікс про Голокост, що отримав Пулітцерівську премію. В основі автобіографічна розповідь нью-йоркського художника-інтелектуала, чиї батьки, польські євреї, пережили свого часу Голокост. Головний герой, альтер еґо автора, ніби живе вже в іншому часі — мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого — але насправді історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти. Минуле накопичується, вирує, проростає в теперішнє. Значною мірою, «Маус. Сповідь уцілілого» про те, як можна приручити минуле і жити далі.

«Крадійка книжок», Маркус Зузак

Болючі спогади своїх батьків-емігрантів про Голокост, сучасний австралійський письменник Маркус Зузак поклав в основу історії про маленьку дівчинку Лізель Мемінґер — крадійку книжок. Першу книгу Лізель взяла в снігу, на далекому від Молькінга цвинтарі. Другу — у вогні, де нацисти спалювали книги «расово неповноцінних» авторів. Ще одну Лізель вкрала у води, а останню згадану в сюжеті — у власної пам`яті. У міру розвитку сюжету ми розуміємо, що книги для Лізель значать набагато більше, ніж здається.  

«Піаніст. Надзвичайна історія виживання», Владислав Шпільман

Мемуари, що лягли в основу оскароносного фільму Романа Поланскі «Піаніст».

23 вересня 1939 року Владислав Шпільман грав Ноктюрн №20 до-дієз мінор Фридерика Шопена в прямому ефірі Польського радіо — під звуки вибухів, настільки гучних, що фортепіано майже не було чути. Це була остання музична трансляція з Варшави: того дня будівлю радіостанції зруйнувала німецька бомба, і мовлення припинилося. Вся родина композитора загинула, а його життя врятував німецький офіцер, який почув, як він грає той самий Ноктюрн на піаніно, знайденому серед уламків. 

Що варто подивитися

«Список Шиндлера» (1993)

Фільм Стівена Спілберга, без якого складно уявити розмову про осмислення Голокосту в кінематографі. Стрічка заснована на реальній історії Оскара Шиндлера — німецького промисловця, який урятував понад тисячу євреїв від нацистського винищення. Картина простежує його внутрішню трансформацію: від прагматичного підприємця, зосередженого на прибутку, до людини, що бере на себе моральну відповідальність і, ризикуючи життям та статками, намагається захистити своїх єврейських робітників від звірств нацистського режиму.

«Життя прекрасне» (1997)

Італійська трагікомедія Роберто Беніньї складається з двох частин. У першій фільм видається світлою й романтичною історією кохання життєрадісного італійського єврея Гвідо та шкільної вчительки Дори. Та невдовзі починається Друга світова війна і розгортаються переслідування євреїв. Поки Дори не було вдома, Гвідо, його сина та літнього дядька Елізео забрали, щоб депортувати до концентраційного табору. Хоч Дора не була єврейкою, вона добровільно сідає на той самий поїзд, щоб бути разом ыз сім`єю.

«Хлопчик у смугастій піжамі» (2008)

Екранізація однойменного роману Джона Бойна, знята режисером Марком Германом, розповідає історію дружби восьмирічного Бруно — сина коменданта концтабору — та єврейського хлопчика Шмуля, який перебуває по інший бік табірної огорожі. Попри змішані оцінки критиків, фільм знайшов емоційний відгук у глядачів.