Make Inclusive: як fashion-бренд Plus Plus інтегрує інклюзивність у свої дизайни

Інклюзивність в українському дизайні та виробництві припиняє бути поодинокою ініціативою — і поступово стає частиною нової бізнес-культури. За останні роки з’явилося чимало брендів, які не просто враховують певні потреби людей з інвалідністю, а переосмислюють базові речі: меблі, посуд, одяг та інші повсякденні предмети. Вони створюють продукти, які зручні, безпечні та доступні для різних користувачів.

Це рух, який формується через спостереження, дослідження й реальний досвід тих, хто працює з людьми, для яких простір та предметність можуть бути викликом. Але він також потребує підтримки, зокрема від великих бізнесів, які можуть підсилювати інклюзивність ресурсами, експертизою і власним прикладом.

Саме тому до цієї ініціативи долучився Райффайзен Банк, який системно працює з темою інклюзії. Банк впроваджує доступні сервіси, адаптує власні відділення для клієнтів із різними потребами і підтримує проєкти, які допомагають українським брендам створювати інклюзивні продукти та розвиватися у цьому напрямку. Це співпраця, яка водночас підсилює бізнес і змінює культуру ставлення до інклюзивності в Україні.

За підтримки Райффайзен Банку ELLE підготував серію інтервʼю з українськими брендами, що працюють у сфері інклюзивних рішень: від меблів і предметного дизайну до одягу та текстилю. Сьогоднішній герой — Plus Plus, український бренд адаптивного одягу, заснований Євгеном Красовським й Анатолієм Плясом. Команда переосмислює класичні речі й створює функціональні рішення для ветеранів та людей з інвалідністю, роблячи сучасний одяг зручним, безпечним і доступним для різних користувачів. Про шлях, мотивацію та бачення розповідає засновник бренду Євген Красовський.

Як виникла ідея створити інклюзивний продукт?

Усе почалося з війни. До мене зверталися друзі та знайомі, які шукали спеціальний одяг після поранень. І в якийсь момент я зрозумів, що просто не можу їм нічого порадити. Я спробував розібратися, яким має бути такий одяг та де його шукати, і побачив дуже неприємну правду: його майже не існувало.

Поранені військові та цивільні проходили лікування в речах, які заважали рухатися, натирали шрами, ускладнювали елементарні щоденні дії. Саме тоді прийшло відчуття, що так не має бути.

Спершу ми створювали одяг для відновлення після операцій. Але дуже швидко стало очевидно, що спектр потреб набагато ширший. З’явилися рішення для людей з інвалідністю, для тих, хто проходить хіміотерапію, для тривалих реабілітацій. Кожен продукт виріс із реальних історій та реального болю наших людей.

Які ключові потреби людей з інвалідністю ви враховували?

Ми відштовхувалися від того, що одяг не має заважати людині жити. Найперше, що довелося переосмислити, — це процес одягання. Довгі бічні блискавки, м’які пулери, конструкція, яка дозволяє впоратися навіть однією рукою чи одним пальцем, — усе це з’явилося після розмов із людьми, яким боляче робити зайві рухи.

Дуже важливою стала і безпека шкіри. Ми обирали матеріали, що «дихають», не накопичують вологу, не провокують подразнень і зменшують ризик пролежнів.

І, звичайно, ми працювали над зручністю в сидячому положенні: щоб штани не задирались ззаду, а светр не збирався складками попереду. Для людей у візках або тих, хто проводить багато часу сидячи після операцій, це не дрібниця, а питання щоденного комфорту.

З якими викликами ви зіткнулися при створенні інклюзивних технологій — від виробництва й до комунікації?

Ми фактично заходили в порожнє поле. Не існувало стандартів чи готових рішень, які можна взяти за основу. Кожен сантиметр крою, кожну застібку доводилося перевіряти з тими, хто реально користуватиметься цим одягом: з пацієнтами, лікарями, людьми з інвалідністю.

Що, на вашу думку, має змінитися в індустрії, щоб інклюзивні продукти стали доступнішими?

Насамперед — ставлення. Інклюзивність не має сприйматися як щось «спеціальне». Це базова потреба величезної кількості людей. Щойно індустрія почне бачити це як норму, а не як виняток, з’явиться конкуренція, стандарти, масове виробництво — і ці продукти автоматично стануть доступнішими.

Не менш важливо, щоб люди з інвалідністю були присутні у візуальній культурі: в рекламі, в магазинах, на подіумах. Коли їх не ховають, а показують — інклюзивний одяг перестає бути екзотикою і стає природною частиною моди.

Як, на вашу думку, зміниться індустрія в наступні роки, якщо інклюзивність стане базовою вимогою, а не лише додатковою опцією?

Якщо інклюзивність стане базовою вимогою, індустрія дуже швидко перестане ділити людей на «звичайних» і «особливих». Одяг будуть проєктувати під різні тіла одразу — так само природно, як сьогодні ми робимо різні розміри. Коли люди бачитимуть інклюзивний одяг не в окремих категоріях, а на полицях поруч з усім іншим, це змінить не тільки ринок, а й ставлення суспільства. Одяг перестане ділити людей — він просто працюватиме для всіх.

Як, на вашу думку, соціально відповідальні бізнеси — зокрема Райффайзен Банк, який підтримує цей проєкт — можуть впливати на розвиток інклюзивності на ринку та допомагати таким брендам масштабуватися?

Найважливіше, що вони дають, — можливість рости швидше. Це не лише про гроші. Це про доступ до партнерств, видимість, довіру, увагу до теми, яка зазвичай залишається на периферії.

Маленькі бренди часто мають сильний продукт, але не мають голосу. Підтримка великого гравця робить тему інклюзивності помітною для суспільства. А коли великий бізнес демонструє приклад, інші починають дивитися на інклюзивність не як на ризик, а як на цілком реальний напрямок розвитку.

Яку роль якісне фінансування та партнерство з банком відіграють у розвитку малого бізнесу сьогодні — особливо в час, коли українські компанії активно відновлюються й виходять на нові рівні?

Якщо ти сам фінансуєш розвиток, то ростеш повільно; якщо маєш надійного партнера — можеш переходити на новий рівень швидше. Воно дає можливість не лише вижити, а й планувати наперед.

Проте це не лише про фінанси. Це про те, що хтось «великий» вірить у твій проєкт настільки, що стає поруч. Для малого бізнесу це інколи важить більше за будь-які цифри.

Наскільки важливою є підтримка від таких великих гравців, як Райффайзен Банк, в інтегруванні нових інклюзивних технологій у власні продукти?

Інклюзивні рішення завжди складніші: вони потребують більше тестів, більше розробок, більше часу з реальними користувачами. Це довший і дорожчий шлях, ніж звичайне виробництво одягу.

Підтримка великого партнера дозволяє робити все якісно: перевіряти більше прототипів, працювати з медичними експертами, підбирати кращі матеріали. А ще вона легітимізує тему. Коли сильний гравець заходить в інклюзивність, весь ринок отримує сигнал: «цей напрямок важливий, він має сенс, і за ним є майбутнє».