За що ми любимо Кейт Бланшетт: згадуємо шлях австралійської акторки

Одна з очікуваних кінопрем’єр лютого — нова картина культового режисера Джима Джармуша «Батько, мати, сестра, брат». В українських кінотеатрах її покажуть уже з 26 лютого. Одну з ключових ролей у стрічці зіграла Кейт Бланшетт — і це чудовий привід згадати, за що саме ми любимо цю акторку: від її нестандартного старту в кіно до ролей, що стали частиною історії кінематографа.

Перші кроки до сцени

Майбутня акторка народилася в передмісті Мельбурна в родині американських мігрантів. Коли їй було 10 років, її батько помер від серцевого нападу і мати була змушена виховувати трьох дітей сама (так, у Кейт є рідні брат і сестра). Перший акторський досвід молода Бланшетт отримала ще під час навчання в коледжі, граючи в шкільному театрі.

А ось із першим досвідом у кіно історія значно цікавіша — покинувши університет, Кейт подорожувала Англією, але термін її візи добігав кінця і дівчина, майже не маючи грошей, поїхала до Єгипту, де один із постояльців готелю запропонував пристойну плату за роль у масовці місцевого фільму про бокс. Саме з такого екстремального досвіду почався кінематографічний шлях майбутньої зірки.

Роль, що зробила її іконою

Першим великим проривом для неї стала роль Єлизавети І в однойменному фільмі 1998 року. Цю стрічку було відзначено кількома престижними нагородами, після чого ім’я Кейт Бланшетт стало відомим на весь світ. 

Ще одна роль, яка принесли акторці престижні нагороди й полюбились багатьом глядачам, — Кетрін Хепберн у біографічній драмі «Авіатор» Мартіна Скорсезе Кейт. Ця роль принесла їй «Оскар», BAFTA та нагороду Гільдії кіноакторів США.

Загалом сьогодні в доробку акторки — два «Оскари», чотири «Золоті глобуси», чотири BAFTA, три премії Гільдії кіноакторів США та два «Кубки Вольпі» Венеційського кінофестивалю.

Другий «Оскар» і визнання Венеції

Свою другу статуетку від американських кіноакадеміків Бланшетт отримала за картину Вуді Аллена «Жасмин», де вона зіграла світську левицю, яка, дізнавшись про зраду, відправляє свого чоловіка за грати та починає нове життя в новому місті. 

Окремо варто згадати, що Кейт двічі визнавали найкращою акторкою Венеційського кінофестивалю за перформанси у картинах «Мене там немає» у 2008 і «Тар» у 2022.

За роки успішної кар’єри Кейт Бланшетт встигла знятися й в інших картинах. Серед них: «Із широко заплющеними очима» Стенлі Кубрика, «Талановитий містер Ріплі» Ентоні Мінгелли, «Водне життя зі Стівом Зіссу» Веса Андерсона, «Вавилон» Алехандро Гонсалеса Іньярріту, «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» Девіда Фінчера, «Лицар кубків» Теренса Маліка, «Керол» Тодда Гейнса та «Алея жаху» Гільєрмо Дель Торо. А частина аудиторії назавжди запам’ятала її як ельфійську королеву Ґаладріель у трилогіях Пітера Джексона «Володар перснів» і «Гобіт».

Знову з Джармушем: родинна драматургія

«Батько мати сестра брат» стане для Кейт уже другою спільною роботою з Джимом Джармушем, адже у 2003 вона вже зіграла в одному з епізодів культового кіноальманаху «Кава та сигарети». Новий фільм теж складається з кількох окремих, але об’єднаних кількома дрібницями, новел про складнощі в родинних стосунках. В одній із них героїня Бланшетт, разом зі своєю екранною сестрою у виконанні Вікі Кріпс, поспішають на чаювання до педантичної та суворої матусі, роль якої втілила Шарлотта Ремплінг.

Позиція поза кадром

Наостанок варто відзначити, що у 2022 Кейт Бланшетт проявила свою свідому громадську позицію та підтримала Україну після початку повномасштабного вторгнення. Разом із британцем Бенджаміном де Піром вона створила фільм «Україна: Життя під ударом», який розповідав історію битви за Харків очима звичайних цивільних. Також вона є засновницею фонду Displacement Film Fund, який нещодавно профінансував створення документальної стрічки «Ротація» української режисерки Марини Ер Горбач.